Лекція 2.1. Панлейкопенія

1.8. Лікування.

Терапію необхідно розпочинати зі створення особливих умов утримання. Для цього хвору тварину ізолюють у теплому, без протягів, затемненому приміщенні з температурою повітря 20–24°С.

Дієтотерапія в перші два дні не повинна включати складні і жорсткі корми. Необхідно забезпечити пацієнта теплою кип'яченою водою, в яку можна додавати відвари і настої лікарських рослин, що мають відхаркувальні і протизапальні властивості. Іноді у воду додають аскорбінову кислоту. Одночасно використовують у корм яловичий, курячий або рибний бульйони (краще за 2-е варіння). Не можна рідину давати тварині насильно.

На 3–4 день лікування пропонують невелику кількість рисової або вівсяної каші, приготовленої на воді або м'ясному бульйоні. Якщо після першої порції корму блювота і пронос не з'являється, кількість каші і кратність її згодовування збільшують. У кашу на 100–200 г додають одну чайну або столову ложку вареного яловичого, курячого або рибного фаршу. На 4–5 день лікування до раціону додають сирі або варені яйця. Починаючи з 5–7 дня лікування, пацієнтів переводять на звичайний раціон.

Ефективною є постановка клізми. У пряму кишку 3–4 рази в день для очищення кишечника від токсичного вмісту вводять дезінфікувальні рідини – 0,01–0,1% розчин фурациліну, фуразолідону або відвари і настої лікарських рослин у слабкої концентрації. З трав використовують череду, ромашку, шавлій, звіробій, мати-й-мачуху та ін. Об'єм очисної клізми повинен складати 20–200 мл. Після очисної можна ставити поживну клізму з яловичого і курячого бульйонів, 5% розчину глюкози, 0,9% розчину натрію хлориду, розчинів Рінгера і Рінгера-Локка. Іноді у вказані рідини додають аскорбінову кислоту, ціанкобаламін, харчову соду. Поживну клізму ставлять 3–4 рази на добу об'ємом 20–200 мл до зникнення зневоднення і появи апетиту.

Для підвищення загального імунітету застосовують різні специфічні та неспецифічні імуноглобуліни, іноді імунні сироватки.

Найбільш очищеними і перевіреними є вітафел, нормальний людський імуноглобулін або протигрипозний імуноглобулін. Звичайна доза складає 0,2–1 мл один раз у 2–3 дні. На курс лікування потрібно 2–3 ін'єкції препарату. З інших імуномодуляторів використовують інтерферон, тимоген, тималін, тимаптин, тактивін, камедон, анандин, циклоферон та ін.

У комплексне лікування для пригнічення секундарної мікрофлори обов'язково включають різноманітні антибіотики, сульфаніламіди і нітрофурани.

Сульфаніламідні препарати – бісептол, гросептол, септрим, сульфален, норсульфазол, сульфадимезин, сульфадиметоксин, етазол, фталазол, сульгін, ентеросептол та інші в основному вводять всередину 1–3 рази на добу. Внаслідок запалення шлунка і блювоти антибіотики краще вводити парентерально. З них найбільш зручними і малотоксичними є пеніциліни – бензилпеніцилін натрію і калію, оксацилін, ампіцилін, ампіокс та ін., і цефалоспорини – кефзол, карицеф, лонгацеф, цефамезин, клафоран фортум та ін. Вказані препарати вводять підшкірно або внутрішньом'язово 1–3 рази в день впродовж 5–7 діб.

Набагато рідше застосовують антибіотики-аміноглікозиди, макроліди, стрептоміцин, тетрациклін, левоміцетин і хіноліни (байтрил). Нітрофурани в основному служать для приготування дезінфікувальних розчинів, за допомогою яких обробляють слизову оболонку носа, рота, очей, прямої кишки і уретри.

Перед призначенням антибіотиків або сульфаніламідів бажано ввести внутрішньом'язово димедрол у дозі 0,1–0,5 мл 2–3 рази на добу, тавегіл, супрастин по 0,2–0,5 мл 2–3 рази в день, піпольфен або інший антигістамінний препарат.

Паралельно з антибіотиками або сульфаніламідами пацієнтам задають всередину або вводять парентерально вітаміни групи В (В1, В2, В6, В12), аскорбінову кислоту, вікасол і полівітамінні препарати.

Для відновлення функцій серця бажано ін'єктувати серцеві засоби – кордіамін, сульфокамфокаїн, кофеїн-бензоат натрію, кокарбоксилазу, цитохром С, еуфілін та ін.

За сильно вираженого зневоднення підшкірно (у ділянці холки) або внутрішньовенно вводять ізотонічні розчини глюкози, натрію хлориду. Розчини Рінгера або Рінгера-Локка 2–6 раз на день у кількості 10–100 мл до одужання.

Рис. 80. Інтенсивний догляд необхідний для виживання

Симптоматичне лікування спрямоване на усунення інтоксикації, блювоти, дисбактеріозу, кровоточивості, порушень функції шлунку, кишечника, підшлункової залози, печінки і нирок.