Лекція 2.6. Вірусна лейкемія

1.2. Епізоотологічні дані.

Джерелом збудника інфекції є заражені коти. Збудник передається контактно і аерогенно, аліментарно або через сечу. Можлива його передача блохами. Він знаходиться не лише в клітинах гемопоетичної системи хворих, але і в слизових оболонках респіраторних шляхів і органів травлення.

Резистентність котів до лейкемії залежить від кількості циркулюючих антитіл до вірусу FeLV. Коти з титром антитіл 1:32 і вище можуть не проявити ознак хвороби, але є вірусоносіями. У клінічно хворих котів антитіла можуть не виявлятися.

Поширення і клінічні прояви інфекції тісно пов’язані з віком, імунітетом та інфекційною дозою вірусу.

Сприйнятливість кошенят до інфекції знижується з віком. Віруснейтралізуючі антитіла, які містяться в молозиві, захищають їх у перші 4-и тижні життя.

Інфікуюча доза вірусу залежить від навколишнього оточення.

У великих котячих спільнотах ступінь контактів і ризик подальшого зараження дуже високі, в таких умовах у 30% котенят може розвинутися персистуюча інфекція.

Більше половини котів, які одужали після FeLV-інфекції, носять латентну інфекцію в кістковому мозку. Викид вірусу при латентній інфекції занадто низький для визначення або зараження епітеліальних клітин, і надалі, латентно інфіковані коти рідко є джерелом інфекції для інших тварин. Навіть латентний вірус зрештою елімінується, але приблизно 10% котів залишаються латентно інфікованими принаймні на три роки.