Лекція 1.4. Чума

1.7. Діагностика.

Різноманіття форм прояву хвороби нерідко ускладнює своєчасний діагноз. Його встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів лабораторних досліджень, а також патолого-анатомічних змін, характерних для цієї хвороби.

Під час гематологічних досліджень у початковій стадії хвороби виявляють виражену лейкопенію, тривалість якої яскраво свідчить про ступінь важкості ураження лімфатичної тканини, її виснаження та руйнації. Важливе значення мають ретельний анамнез і епізоотологічний аналіз хвороби. Під час їх проведення від власників тварини отримують відомості: про імунопрофілактику конкретних хвороб (тип і склад вакцин, терміни та умови вакцинації), можливі джерела інфекції та механізм передачі збудника хвороби, коли, як і за яких обставин вона проявилася, умови годівлі, догляду та утримання тварини та ін.

Для лабораторної діагностики, зокрема для індикації (виявлення) збудника і його ідентифікації (визначення видової приналежності) застосовують такі методи:

- реакція імунофлюоресценції – для встановлення раннього прижиттєвого діагнозу;

- реакція нейтралізації – для ідентифікації вірусу в культурі клітин;

- реакція дифузної преципітації – дозволяє виявляти збудник на 3–4 день хвороби;

- реакція зв'язування комплементу – для виявлення антигену в органах і тканинах хворих тварин і в культурі клітин;

- реакція непрямої гемаглютинації – для виявлення специфічних антитіл до збудника;

- експрес-тести для виявлення вірусу чуми собак – CDV Ag (Vet Expert, Польща); напівкількісний аналіз IgM антитіл проти чуми та парвовірусу – ImmunoComb® Canine Parvo & Distemper IgM (Biogal, Galed Labs.);

- біопроба на сприйнятливість тварин.