Лекція 1.5. Парвовірусний ентерит

1.4. Патогенез.

Найбільш сприйнятливі до захворювання цуценята у віці від 2 до 16 тижнів. Це пояснюється тим, що збудник особливо швидко розмножується в клітинах з високим рівнем мітозу (основна форма клітинного поділу), а у цуценят у віці до 4 тижнів активно діляться клітини міокарду, пізніше – клітини лімфоїдної тканини, кісткового мозку та епітелію кишкових крипт. Найчастіше хворобу спостерігають у цуценят, народжених від невакцинованих сук. За природного перорального зараження воротами інфекції служать мигдалини, пейєрові бляшки кишечника і мезентеріальні лімфатичні вузли. Вірус розмножується в В- і Т-лімфоцитах, що стає причиною віремії і лімфопенії. В цей період у зараженої тварини з'являються системні клінічні порушення (підвищення температури тіла, пригнічення). Парвовірусний ентерит супроводжується виснажливою блювотою, профузним проносом і важким зневодненням організму. Інтенсивне розмноження бактерій в збагаченому кров'ю вмісті кишечника веде до інтоксикації організму.