Лекція 1.5. Парвовірусний ентерит

1.5. Клінічні ознаки.

Інкубаційний період при парвовірусному ентериті від 2 до 10 днів. Залежно від ступеня вираженості клінічних ознак умовно розділяють три головні форми захворювання: серцеву, кишкову і змішану.

Серцева форма (міокардитна) характеризується гострим ураженням міокарду (вірусний міокардит) і спостерігається, зазвичай, у цуценят у віці від 2 до 8 тижнів. Захворювання протікає блискавично. Цуценята відмовляються від корму та води, не можуть самостійно смоктати молоко. У хворих тварин спостерігають різку слабкість, задишку, серцево-судинну недостатність; пульс аритмічний, слабкого заповнення. Цуценята гинуть протягом 24–48 год у стані колапсу.

Кишкова форма (інтестинальна) – найбільш типова форма парвовірозу. В її основі лежить катаральний або геморагічний еюніт-ілеїт [запалення голодної (еюніт-Jejunitis) і клубової (ілеїт-Ileitis) кишок]. Протікає зазвичай в гострій, іноді в підгострій формах. Головними ознаками є тривала і нестримна блювота, повторювана багаторазово протягом декількох діб, повна відмова від корму і води. Необхідно підкреслити, що на відміну від інших кишкових вірусних хвороб (чума м'ясоїдних, інфекційний гепатит), при парвовірозі собаки протягом 1–3 днів не п'ють воду, молоко та інші рідини. Це обумовлено обширними катаральними або геморагічними ураженнями тонкого і товстого кишечника, які викликають різкий біль. Діарея з'являється у тварин через 1–3 дні після початку блювоти і триває від 2 до 10 днів. Калові маси спочатку слизові, потім стають водянистими, кровавими з характерним смердючим запахом (рис.48). Нестримна блювота і тривалий пронос викликають сильне зневоднення організму і відповідно глибокі порушення гомеостазу. У хворих тварин відзначають різку слабкість, значне виснаження, серцево-судинну і легеневу недостатність.

Рис. 48. Кровавий пронос

(http://www.vetbook.org/wiki/dog)

Змішана (комбінована) форма хвороби характеризується різними ураженнями серцево-судинної, травної та дихальної систем організму. Спостерігається у тварин з ослабленою імунною системою, у цуценят, народжених від невакцинованих сук, а також за наявності асоційованих інфекцій (адено-, корона-, ротавірусних та ін.). Клінічні ознаки хвороби дуже різноманітні. Крім описаних вище симптомів, додатково зазначають катаральні запалення верхніх і нижніх дихальних шляхів. Температура тіла при гострій формі хвороби в початковій стадії часто підвищується до 40–41,5°С (в основному у цуценят), зберігається на цьому рівні 2–3 дні, потім або поступово нормалізується (сприятливий прогноз), або швидко знижується нижче 37°С (летальний, або несприятливий прогноз).