Лекція 1.5. Парвовірусний ентерит

1.9. Лікування.

Під час лікування парвовірозу собак обов’язково потрібно дотримуватись таких принципів:

1. Ізоляція хворої тварини. Інфекційно хворі тварини є джерелом збудника інфекції і можуть бути причиною виникнення епізоотії, тому ізоляція таких тварин є важливим елементом профілактики.

2. Регідратація. Для регідратації використовують нормосол, теплі сольові розчини (розчин Рінгера, трисоль, фізіологічний розчин хлориду натрія).

3. Голодна дієта. Обовязковою умовою ефективного лікування є голодна дієта впродовж 2–3 діб. Через 24 години після припинення блювоти доцільно давати воду. На 3-ю добу, за відсутності блювоти, дають рисові відвари, дрібнорублене пісне м’ясо, рублене яйце невеликими порціями.

4. Боротьба з ацидозом та інтоксикацією. Для компенсації ацидозу внутрівенно вводять 8,4% розчин гідрокарбонату натрію в дозі 0,1 мл на живої ваги. Перед введенням його розводять розчином Рінгера в співвідношені 1:5. Для відновлення кислотно-лужної рівноваги рекомендують застосування препарату «Намацит».

5. Використання протиблювотних засобів і препаратів, які впливають на моторику кишечника. В якості протиблювотного засобу і для регуляції моторики шлунково-кишкового тракту призначають церукал, який вводять внутрімязево в дозі 1–2 мл. Призначення протиблювотних засобів особливо важливо, коли підтримання водного і електролітного балансу затруднене тривалою блювотою.

6. Стимуляція захисних сил організму. З цією метою рекомендують застосовувати інтерферон в дозі 1,5–2 мл 2 рази в день протягом 3 днів; Т-активін по 1–2 мл 3-и дні. Рекомендовано застосування полівалентної сироватки проти чуми, гепатиту, парвовірусного ентериту м’ясоїдних, внутрім’язево або підшкірно в дозі 5–10 мл з інтервалом 12–24 години.