Лекція 1.6. Інфекційний трахеобронхіт

1.5. Діагноз.

Встановлюють на підставі епізоотологічних даних і клінічних ознак хвороби. Заключний діагноз ставлять за результатами лабораторних досліджень. З цією метою застосовують методи ІФ, ІФА, РТГА та ін. Для виявлення антитіл до вірусних і бактеріальних інфекцій використовують спеціальні набори. При цьому важливо встановити провідний етіологічний фактор хвороби, тобто виявити основний збудник хвороби, який спочатку викликає інфекційний трахеобронхіт собак. Для постановки правильного діагнозу передбачається виключення неінфекційних причин кашлю. Важливим діагностичним заходом є ретельний збір анамнезу.

Початок інфекційного трахеобронхіту собак проявляється зменшенням вмісту лейкоцитів у крові. Ці зміни характеризують вірусне походження захворювання. Розвиток пневмонії супроводжується нейтрофільним лейкоцитозом з лівостороннім зсувом лейкограми.

Рентгенографія органів грудної клітки сприяє виключенню низки неінфекційних причин кашлю. Пневмонія характеризується рентгенологічним виявленням вогнищевого або дифузного затемнення.

Важкий трахеобронхіт є показанням до проведення бронхоскопії. Крім цього, передбачається взяття змиву з трахеї. Рідину, яку отримали, досліджують і визначають чутливість мікробів до антибактеріальних препаратів.

Для виявлення вірусу в циліндричних епітеліальних клітинах дихальних шляхів користуються методом флюоресценції.