Лекція №4. Суб’єкти аграрного права
2. Особисте селянське господарство як суб’єкт господарювання в АПК
Особисте селянське господарство відповідно до однойменного закону «Про особисте селянське господарство» – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку. При цьому діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності через можливість ведення не товарного, а простого натурального виробництва сільськогосподарської продукції (для забезпечення потреб свого господарства).
Юридичною підставою виникнення правовідносин з ведення особистих селянських господарств є юридичний склад, до якого належать юридичний факт досягнення необхідної правоздатності та дієздатності фізичною особою та набуття земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Юридичними підставами припинення ведення особистого селянського господарства є один з наступних юридичних фактів: вилучення (викуп) земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства, для державних чи громадських потреб; відчуження земельної ділянки, яка використовувалась на умовах права власності; припинення договору оренди земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди; передача одному з подружжя земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність при поділі майна подружжя у судовому порядку; смерть громадянина.
Аналіз чинного законодавства України дозволяє виділити такі правові ознаки особистого селянського господарства:
– суб’єктом права на ведення особистого селянського господарства є виключно фізична особа (фізичні особи) незалежно від місця проживання та громадянства;
– наявність у фізичної особи земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;
– метою ведення особистого селянського господарства є виробництво сільськогосподарської продукції, отримання доходів (основних або додаткових);
– ведення особистого селянського господарства не є підприємницькою діяльністю.
Важливим для українського законодавства та правозастосовної діяльності є розмежування юридичного поняття «особисте селянське господарство» і «фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність без створення юридичної особи» (приватний підприємець). Розмежування названих понять здійснюється на підставі того, що статус приватного підприємця – суб’єкта підприємницької діяльності набувається після здійснення державної реєстрації у відповідному органі державної реєстрації. Ведення особистого селянського господарства здійснюється після отримання відповідної земельної ділянки та не передбачає здійснення державної реєстрації.
До прав членів особистого селянського господарства належать:
– право самостійно господарювати на землі;
– право укладати особисто або через уповноважену особу будь- які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;
– право реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;
– право самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;
– право відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;
– бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;
– отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;
– надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;
– використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону;
– на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
– вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;
– отримувати дорадчі послуги;
– брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм;
– об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до законодавства України.
– проводити в установленому законом порядку зовнішньоекономічну діяльність.
Обов’язки членів особистого селянського господарства:
– дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля;
– забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
– підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні вла- стивості землі;
– не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
– дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
– своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
– дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства;
– надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.
Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла