Лекція 1. Філософська пропедевтика. Біоцентризм як сучасне світобачення

3. Філософські дисципліни.

Відповідно до особливої проблематики і предметної сфери у філософії розрізняють самостійні складові (дисципліни).

-         Антропологія.

Намагання пізнати природу людини належить до основних завдань філософії. Спроба розмежування загального і людського служить само осмисленню людини, з’ясуванню її особистого місця у світі, порівняно з іншими представниками живої природи. Вона (спроба) набуває практичного значення як у розумінні осмисленого само здійснення, так і в формуванні гідного людини суспільства.

-         Етика.

Основні питання етики стосуються блага, яке має визначати манеру триматися і вчинки людини. Завдання етики – методично обґрунтовано розкривати основи справедливих, розсудливих, осмислених дій і життя, в тому числі суспільного. Принципи і мотивація етики мають сприйматися як загально значимі та резонні без посилання на зовнішні авторитети і умовності, завдяки чому, на противагу панівній моралі, вона стає на вищу, критичну позицію. Завдання, мета етики полягає у зверненні до питання про мовні форми і функції етичних висловлювань.

-         Естетика.

Естетика дає загальне визначення прекрасного і форм його прояву в мистецтві та природі, а також його дії на реципієнтів. Залежно від напряму вона робить це суто функціонально – або описово, або нормативно. Поряд із теорією мистецтв у ній розглядаються питання естетичних суджень і форм естетичного сприйняття та переживання. У сучасній естетиці помітні також форми інформаційно-теоретичні та мовно-аналітичні тенденції.

-         Метафізика й онтологія.

Ці дисципліни беруть свій початок від Аристотеля, який розумів їх як „першу філософію”, оскільки вони задаються питанням про першооснови і витоки сущого як такого; темами та сферами їхніх досліджень є:

-         саме буття (онтологія),

-         божественне буття (філософські проблеми теології)

-         душа (психологія)

-         взаємозв’язок усього сущого в цілому (космологія).

-         Логіка.

Це вчення про послідовне і впорядковане мислення. Формальна, класична логіка поділяється на елементарну логіку (поняття, судження, висновок) і методологію (способи дослідження і доведення).

Сучасна логістика прагне до максимальної формалізації і математизації. Вона працює з логічними обчисленнями, які слід розуміти як системи знаків (символів), і правилами оперування ними. Крім цього, вона вивчає багатозначні системи, в яких висловлювання можуть набувати інших значень і істинності, ніж значення „істинне-хибне”.

-         Теорія пізнання (гносеологія) і теорія науки.

Це вчення про умови, сутність і межі пізнання. Воно розглядає відношення між суб’єктом, об’єктом і змістом пізнання. Теорія науки займається передумовами й основами пізнання в окремих науках. При цьому з’ясовуються і піддаються критичній перевірці їхні методи, принципи, поняття і завдання.

-         Філософія мови.

Розглядає питання виникнення, розвитку, значення і функції мови. Мовний аналіз, який склався під впливом Вітгенштейна і домінує в наш час, поділяється на два напрями:

Ідеально-мовний намагається створити за допомогою мовної критики і формалізації мову високої логічної точності, що відповідає вимогам точної науки.

У „філософії повсякденної мови”, навпаки, мова аналізується з погляду її споконвічного, повсякденного вживання і значення.

Крім того, є ще ряд спеціальних дисциплін. Філософії історії намагається осмислити й пояснити сутність, зміст і перебіг історії, а також зрозуміти людину в її історичності.

У філософії релігії досліджується феномен релігії і з’ясовується її значення для людини і суспільства. А в разі необхідності, вона періодично піддається критиці.

Тлумаченням і поясненням природи в цілому займається філософія природи, яка проводить також історичні й природничо-наукові дослідження.

Філософія права досліджує проблему обґрунтування права, особливо питання про те, чи є загальна норма, з якої можна вивести яке-небудь конкретне право (наприклад, природне).

Соціальна і політична філософія розглядають структуру, функції і зміст держави й суспільства. Людина розуміється як соціальна істота, само здійснення якої відбувається в суспільстві. Особливо на теперішньому етапі вона все частіше вдається до критики життєвих умов людини в сучасному індустріальному суспільстві.