Лекція 2. Облікова політика як базис реалізації функції управління

3. Процесний підхід як важлива передумова формування облікової політики з управлінською спрямованістю

3. Процесний підхід як важлива передумова формування облікової політики з управлінською спрямованістю

Передумовою розроблення ефективної облікової політики є обґрунтованість підходів до її формування та безпосередній зв'язок з функціями управління.

Є три основні підходи до формування управлінської системи та облікової політики підприємства:

- ресурсний;

- процесний;

- організаційний.

Більшість управлінських проблем виникають на підприємствах у зв'язку з господарськими процесами, які приводять до використання ресурсів, одержання доходів, формування фінансових результатів.

Аргументи на користь процесного підходу до формування облікової політики такі:

- обліковий запис за дебетом одного рахунку та кредитом іншого є динамічним в усіх без винятку випадках, тобто відображає сам процес у динаміці: зміни в засобах та джерелах – це в чистому вигляді процес, динаміка, а залишки на рахунках характеризують названі об'єкти в статиці;

- неможливість управляти саме ресурсами, які не піддаються управлінню у зв'язку з нездатністю сприйняти управлінські команди;

- здатність управляти лише людьми, а через них – процесами.

Саме класифікація господарських процесів у межах різних сфер діяльності підприємства має бути першим кроком на шляху розроблення облікової політики.

Більш детально, ніж у навчальній літературі з обліку, класифікації господарських процесів досліджувалися в дисертаціях, статтях та монографіях різних авторів. Дослідження таких класифікацій, призначених для різних цілей, показало, що важко чітко відокремити ресурси від економічних процесів. Наприклад, на розвиток підходів авторів до розгляду системи економічних об'єктів як процесу кругообігу промислового капіталу було розроблено дворівневу класифікацію об'єктів управління:

1. ресурси позначені як об'єкти першого порядку,

2. їх деталізація є класифікацією процесів відповідних стадій кругообігу капіталу, які змінюють його форму.

Також є підходи:

- за якого в єдину класифікаційну сукупність зведено ресурси, процеси, витрати та результати – але він не враховує важливі для розроблення облікової політики характеристики окремих об'єктів, включених у так звану універсальну класифікацію;

- який застосовує поєднання класифікаційних ознак: він групує процеси за двома критеріями: за видами (технічна підготовка, матеріальне забезпечення та ін.) і стадіями життєвого циклу. Такий підхід недоцільний під час формування облікової політики;

- для цілей бухгалтерського обліку застосовується поділ доходів, витрат та фінансових результатів за видами діяльності. Підприємство здійснює діяльність, яка, у свою чергу, складається з господарських процесів та операцій.

Такий погляд на поділ діяльності, а відтак і процесів, які її складають, закріплено в П(С)БО та Плані рахунків. Ця класифікація є доречною для ведення поточного фінансового обліку та складання звітності, але не є достатньо деталізованою для цілей розроблення облікової політики як елемента управління.

Наприклад, на пілприємстві з метою максимально повного врахування галузевих особливостей під час формування облікової політики доцільно виокремлювати процеси:

- заготівлі сировини – передбачає укладання угод, контроль за їх реалізацією, стимулювання виробництва, контроль якості надходження сировини. Найважливішими стадіями технології виробництва у процесі заготівлі є: транспортування; приймання, збереження сировини і подання її на виробництво;

- підготовки виробництва у міжсезонний період;

- технологічний процес виробництва;

- відображення інформації в обліку.

Облікова політика є невід'ємною частиною цілісної системи управління і пов`язана із основними її підходами (табл. 4).

Таблиця 4

Основні підходи до облікової політики як цілісної системи управління

Підходи	Призначення	Цінність для облікової політики
процесний підхід	базується на твердженні, що всі процеси виробництва є взаємно пов’язаними. Процес управління є безперервним зв’язком дій зі стратегічного маркетингу, бюджетування, організаційних процесів, обліку на всіх стадіях, організації праці та контролю на підприємстві.	на перший план, в цьому випадку, виступають питання координації процесів відповідно до цілей підприємства та відображення їх в обліковій політиці
динамічний підхід	визначає необхідність аналізу не тільки самого об'єкта управління, а й причинно-наслідкових зв'язків розвитку ситуації тим чи іншим чином.	в обліковій політиці можливо вказати відповідні методи для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства
кількісний підхід	основою для прийняття управлінського рішення є кількісні оцінки, отримані за допомогою підрахунків економістів, методів оптимізації, використання статистичних та математичних теорій, експертних оцінок, системи балів та ін.	реалізується через пошук і встановлення залежності різними показниками діяльності підприємства: техніко-організаційними та економічними, якості товару і витратами в сфері його виробництва та ін.
комплексний підхід	передбачає врахування та аналіз різних аспектів менеджменту. В рамках даного підходу при прийнятті управлінського рішення повинні враховуватися технічні, економічні, організаційні, соціальні, психологічні, при необхідності і інші (наприклад, політичні, екологічні чи демографічні) аспекти проблеми та їх взаємозв’язку	в обліковій політиці можна врахувати і ризики, які виникають на всіх етапах: постачання, виробництва і збуту
поведінковий підхід	є створення умов для працівника, в яких відбудеться реалізація своїх власних можливостей, здатності до творчості на основі застосування концепцій моделювання поведінки та хисту до побудови та управління. Основною метою цього підходу є підвищення ефективності роботи підприємства за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів, їх ефективної координації та стимулюванні	в обліковій політиці зазначити соціальні питання розвитку підприємства та витрати, пов`язані з ним
ситуаційний підхід	концентрується на понятті ситуації, розуміючи її як конкретний набір обставин і чинників, що впливають на організацію	вибір методів аналіз чинників, що впливають на організацію
системний підхід	базується на розгляді будь-якого економічного об'єкта як системи, сукупності взаємозалежних елементів (підсистем), що має вихід пов'язаний з метою функціонування, вхід (ресурси), зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок	визначає спосіб сприйняття підприємства, як об'єкта управління і дає можливість виробити основоположні принципи управління організацією
директивний підхід	полягає в регламентації характеристик підприємства, у визначенні для її об'єктів функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, елементів і т.д.	дана регламентація будується на підставі різних документованих норм, виражених в нормативних актах (накази, вказівки та розпорядження, інструкції, положення тощо
нормативний підхід	визначає встановлення нормативів управління по всіх підсистем системи управління.	припускає використання рекомендацій про те, яким повинен бути об'єкт і які дії потрібно здійснити, щоб його параметри відповідали прийнятої нормі (стандарту, традиціям, цінностям та ін.)