Лекція 4. Методологія вартісного вимірювання майна агроформувань та її вплив на прийняття рішень

2. Методи оцінки вартості підприємства аграрного бізнесу

2. Методи оцінки вартості підприємства аграрного бізнесу

Необхідність оцінки вартості підприємства виникає у таких випадках:

- у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у підприємство;

- у ході реорганізації підприємства; у разі банкрутства та ліквідації підприємства;

- у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу;

- у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства;

- у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності;

- під час приватизації державних підприємств.

Вартість поділяється на дві широкі категорії:

1. Вартість обміну – ціна, що переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі реальних економічних факторів

Найпоширенішою формою об'єктивної вартості (вартості обміну) є саме ринкова вартість – розуміють найвищу грошову суму (ціну), за яку передається майно (титул власності) у результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і продавцем на дійсну дату оцінки при дотриманні наступних умов:

- відкритості і конкурентноздатності ринку, на якому вільно взаємодіє достатня кількість контрагентів, пов'язаних із продажами і купівлею аналогічних об'єктів власності;

- покупець і продавець оцінюваної власності проінформовані про основні характеристики нерухомості і стан ринку, діють розважливо, зі знанням справи і без примусу;

- термін експозиції об'єкта власності на ринку повинен бути достатнім для залучення необхідної кількості потенційних покупців, які утворять даний сегмент ринку.

Ринкова вартість як ідеальний стандарт не завжди може бути досяжною, тому реальна ринкова ціна підприємства часто істотно відрізняється від ринкової вартості.

З урахуванням міри ринкової вартості об'єкта виділяють неринкову вартість і неринкову нормативно-розрахункову вартість, що формуються на основі методик і нормативів, затверджених відповідними державними установами (наприклад, при нарахуванні податків, страхових внесків, мита тощо).

Ліквідаційна вартість - це грошова сума, яку реально можна отримати від продажу оцінюваної власності, коли недостатньо часу для проведення адекватного маркетингу і визначення її ринкової вартості.

Заставна вартість - це оцінка з ринкової вартості майна (майнових прав), що передається як гарантія забезпечення боргових або інших зобов'язань.

Страхова вартість - базується на вартості заміщення (відтворення) об'єкта оцінки в цілому або окремих його елементах. На основі страхової вартості визначаються страхові суми, страхові виплати і страхові відсотки.

Орендна вартість - розрахункова величина вартості об'єкта оцінки, що використовується для визначення нормативу орендної плати. За базу орендної вартості беруть переважно ринкову вартість об'єкта нерухомості за умови подальшого його використання тим же способом, що і на дату оцінки.

2. Вартість використання – міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою частиною діючого підприємства без обліку найбільш ефективного її використання і величини грошового еквівалента при можливому продажі. Оскільки вартість власності при використанні задовольняє потреби конкретного користувача, то її часто називають суб'єктивною вартістю.

Найбільш розповсюдженим проявом вартості використання є інвестиційна вартість - вартість об'єкта нерухомості, визначена у конкретних умовах, цілях і результативності інвестування.

Балансова вартість - відображена в бухгалтерській звітності первинна вартість активів, індексована на дату останньої переоцінки і зменшена на суму амортизаційних відрахувань.

Податкова вартість - вартість, розрахована відповідно до законодавства про оподатковування власності.

Вартість заміщення - сукупність витрат у поточних ринкових цінах на створення нового функціонального аналога, що має еквівалентну з оцінюваним об'єктом корисність.

Вартість відтворення - сукупність витрат на створення точної копії об'єкта оцінки з обліком існуючих ринкових цін на дату оцінки.

Залишкова вартість заміщення - сумарна величина ринкової вартості земельної ділянки при її подальшому використанні і вартості заміщення розташованих на ділянці будинків і споруджень з урахуванням усіх видів зносу. Цей різновид вартості заміщення використовується як база оцінки об'єктів нерухомості спеціального призначення, що не мають ринкового попиту.

Ліквідаційна вартість - грошовий еквівалент, що розраховують одержати від продажу вибулих матеріальних активів або їхній складових для альтернативного використання. Цю вартість також називають остаточною ліквідаційною вартістю.

Митна вартість - еквівалент вартості імпортованих об'єктів, що використовується для розрахунків мита, зборів й інших митних і зв'язаних з ними платежів.

Balanced Scorecard (BSC) – цілісна система взаємопов’язаних показників, яка орієнтована на врахування як фінансових, так і нефінансових показників при оцінці ефективності господарювання для визначення вартості підприємства.

З погляду управління інформаційні ресурси для визначення вартості підприємства на рахунках бухгалтерського обліку дозволяють визначати:

1. Первісну (переоцінену) вартість підприємства за наявними активами.

2. Залишкову (балансову) вартість підприємства за оцінкою активів.

3. Справедливу вартість підприємства за оцінкою його активів.

4. Чисту первісну (переоцінену) вартість підприємства за активами його балансу.

5. Чисту балансову (залишкову) вартість підприємства.

6. Чисту справедливу вартість підприємства за активами його балансу.

7. Ринкову вартість підприємства.

Основні методи оцінювання вартості підприємства:

Витратиний метод – виходить з вартості майна підприємства на момент оцінювання. Цей метод полягає в оцінюванні окремих груп активів підприємства. Оцінювання активів передбачає визначення тієї вартості, за якою аналогічні засоби виробництва на ринку можна купити або продати. Реальна вартість підприємства визначається як різниця між сумою його активів і величиною боргових зобов'язань. За базу оцінки, як правило, беруть баланс підприємства на певну дату. Перспективний розвиток підприємства безпосередньо не впливає на його реальну вартість. Цей вплив має «непрямий» характер. Недолік – він не пов'язаний із результатами діяльності підприємства (теперішніми та майбутніми).

Дисконтування грошових потоків – передбачає складання плану доходів і витрат підприємства на кілька років уперед. Різночасові витрати і результати мають бути приведені до періоду оцінювання через норматив приведення різночасових витрат (норму дисконту). Загальне правило: чим більш невизначеним є майбутнє і вищими інвестиційні ризики, тим вищим має бути рівень дисконту на капітал. Така форма визначення поточної вартості майна підприємства використовується в розрахунках, якщо останнє продається без боргових зобов'язань. В іншому разі отримана в результаті розрахунків вартість майна зменшується на розмір заборгованості і суму приведених до дати оцінювання щорічних виплат процентів за довгостроковими позиками. Коли відомо, що підприємство, яке оцінюється, у певний період часу потребує суттєвої реконструкції або капітального ремонту, то необхідні для цього кошти мають вираховуватися з вартості підприємства з відповідним коефіцієнтом приведення (дисконтом). Якщо ж ці кошти будуть частково або повністю позиковими, то необхідно врахувати й сплату процентів за кредитами. У такому разі прогноз грошового потоку є основою процесу оцінювання і потребує урахування складних факторів, що впливають на результати функціонування підприємства.

Метод ринкового порівняння – реалізується спроба оцінити фактори, які впливають на прибутковість об'єкта шляхом порівняння вартості подібного об'єкта. Порівнюються об'єкти, що близькі за своїм виробничим профілем, місцерозташуванням, ступенем корисності, доступністю їх придбання та за демографічною ситуацією. Цей метод передбачає, проте, що виходити треба з подібного співвідношення попиту і пропозиції та близьких «зовнішніх» умов. Такий підхід може бути реалізований лише стосовно невеликої кількості об'єктів.

Метод оцінювання на основі комбінації підходів – значний ефект дає оцінювання вартості як метод визначення можливостей для реструктуризації на основі максимально можливого збільшення вартості за рахунок використання внутрішніх і зовнішніх джерел. Такі дії передбачають певні реструктуризаційні кроки, які можна подати за допомогою пентаграми реструктуризації Мак-Кінсі:

- першим кроком цієї моделі є визначення поточної ринкової вартості підприємства, інформацію про яку, як правило, дає фондовий ринок через котирування цінних паперів підприємства. За відсутності таких даних внутрішній аналіз і розрахунок поточної вартості бізнесу може здійснити менеджмент підприємства;

- другим кроком є оцінювання потенційної вартості підприємства та її складових у разі відсутності будь-яких змін, зокрема й реструктуризаційних заходів. Ця робота полягає в аналізі майбутніх грошових потоків, що їх передбачається одержати за умов реалізації поточних планів діяльності підприємства. Здобутий показник слід порівняти з поточною ринковою вартістю компанії. Різниця між поточною та потенційною вартістю є критерієм для прийняття рішення про необхідність реструктуризації підприємства. За від'ємних відхилень потрібно оцінити діяльність підприємства в цілому та його окремих підрозділів, визначити фактори, що впливають на його ринкові позиції, розглянути джерела формування грошових потоків, їх використання й віддачу. Якщо поточна ринкова вартість менша за фактичну, то на підприємстві необхідно здійснити заходи з його реструктуризації. У протилежному випадку від'ємний розрив може означати, що підприємство являє собою потенційну мішень для поглинання і потребує ліквідації розриву шляхом поліпшення управління активами;

- третій крок – полягає в оцінюванні потенційної вартості бізнесу за умов реалізації оперативних та стратегічних можливостей підприємства в рамках реалізації програми реструктуризації, спрямованої, насамперед, на внутрішні зміни. Здійснення внутрішніх поліпшень є одним із способів усунення від'ємного розриву між поточною і фактичною вартістю підприємства. Аналіз ефективності діяльності порівняно як з аналогічними компаніями, так і з підрозділами підприємства щодо продуктивності, витрат, віддачі від інвестицій дає можливість визначити наявні резерви вдосконалення і розробити відповідну реструктуризаційну програму. Вона може передбачати, наприклад, зміни в ціновій політиці, операційній діяльності та просуванні товару на ринок, пошук нових ринків або орієнтацію на нові сегменти, зниження собівартості продукції, прискорення оборотності капіталу тощо;

- четвертим кроком у визначенні потенціалу щодо нарощування вартості відповідно до пентаграми Мак-Кінсі є реалізація зовнішніх змін, до яких належать: купівля/продаж структурних одиниць підприємства; злиття з іншими компаніями; створення спільних підприємств або стратегічних альянсів; виокремлення структурних одиниць; ліквідація окремих підрозділів або видів діяльності;

- п'ятий крок моделі реструктуризації спрямований на поліпшення процесів управління капіталом, використання ефекту фінансового лівериджу, оптимізацію рівня заборгованості, конвертацію боргів у власний капітал тощо. Максимальна вартість компанії з урахуванням внутрішніх і зовнішніх поліпшень являє собою оптимальну реструктуризовану вартість.

Метод капіталізації доходів досить часто застосовується з метою перевірки достовірності оцінки. Капіталізація передбачає трансформацію доходів у вартість. Для визначення вартості підприємства цим методом характерний для підприємства рівень доходів переводиться у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації. Метод доцільно використовувати для оцінки вартості підприємств зі стабільними доходами чи стабільними темпами їх зміни, яким і являється аналізоване підприємство.

Таблиця 4

Систематизація показників оцінки вартості підприємства

Назва	Економічний зміст	Порядок розрахунку
Сукупна акціонерна доходність	Відображає зміну вартості підприєм-ства протягом року, збільшену на суму виплачених за рік дивідендів	TSR = (( Pt+1 – Рt) + Dt+1) / Рt х 100%, де Pt – ціна акцій на початок періоду; Pt+1 – ціна акцій на кінець періоду; D – сума виплачених дивідендів протягом періоду
Ринкова додана вартість	Відображає різницю між ринковою вартістю капіталу та скоригованою балансовою вартістю	MVA=( Pc ´ Qc + Pp + Qp) - VC, де Pс – ціна звичайних акцій; Qс – кількість звичайних акцій; Pp – ціна привілейованих акцій; Qp – кількість привілейованих акцій; VC – вартість інвестованого капіталу
Вартість потоку грошових коштів	Оцінка вартості базується на врахуванні реального грошового потоку підприємства, скоригованого на вартість капталу	CVA= (CFROI -WACC) х GI, де CFROI – скоригований операційний грошовий потік; WACC – середньозважена вартість капіталу; GI – загальна вартість скоригованих активів
Рентабельність акціонерного капіталу (модель Дюпона)	Доходність для акціонерів	ROE = NOPLAN / En = ((NOPLAN / Wb) х (Wb / Ba) х (Ba / En)) = (KR х Ko) / Ка, де NORLAN – чистий прибуток (збиток); Wb – загальна сума доходів організації; Ba – сума активів організації; En – величина власного капіталу; KR – базовий коефіцієнт прибутковості; Ko – оборотність активів; Ка – частка власного капіталу
Економічна додана вартість	Відображає на скільки прибуток підприємства відрізняється від мінімального рівня прибутковості з врахуванням відповідного ризику для акціонерів (кредиторів)	EVA= NORAT -WACC х (Ke + Kd), де NORAT – чистий операційний прибуток після сплати податків; WACC – середньозважені витрати на капітал; Ke – власний капітал; Kd – позиковий капітал NORAT = Pt(1 - t) + Id(1 - t), де Pt – операційний прибуток до сплати податку на прибуток; t – ставка податку на прибуток; Id – сплачені відсотки Kb = (Ket + Ket-1) / 2, де Ket-1 – власний капітал на початок звітного періоду; Ket – власний капітал на кінець звітного періоду Kd = (Kdt + Kdt-1) / 2, де Kdt – позиковий капітал на кінець звітного періоду; Kdt-1 – позиковий капітал на початок звітного періоду WACC = ibE + idD(1 – t), де ib – вартість власного капіталу (середньозважена відсоткова ставка за облігаціями внутрішньої державної позики); E – частка власного капіталу в загальному інвестованому капіталі підприємства; id – вартість позикового капіталу (середньорічна ставка за кредитами); D – частка позикового капіталу в загальному інвестованому капіталі підприємства
Рентабельність чистих активів	Характеризує доходність залученого капіталу	ROIC = LC + E, де I – відсотки; LC – середньорічна величина довгострокових кредитів; E – середньорічна вартість власного капіталу
Додана вартість акціонерного капіталу	Оцінює зростання показника акціонерної вартості на основі різниці між акціонерною вартістю капіталу, створеною майбутніми інвестиціями, та акціонерною вартістю капіталу, створеною минулими інвестиціями	SVA = MV – D, де MV – акціонерна вартість капіталу створена майбутніми інвестиціями; D – вартість власного та залученого капіталу протягом прогнозованого періоду (може використовуватися балансова вартість власного та залученого капіталу – акціонерна вартість капіталу створена минулими інвестиціями (WACC х (Kb + Kd), MV = CFO + (RV / WACC), де CFO – теперішня вартість майбутніх грошових потоків від операційної діяльності протягом прогнозованого періоду; RV – теперішня вартість бізнесу в постпрогнозований період (реверсія)
Дохідність інвестицій на основі грошового потоку	Відображає рентабельність чистих активів за їх історичною вартістю	CFROI = (GCF – ED) / G, де GCF – грошовий потік брутто (Gross Cash Flow); ED – економічна амортизація (Economic Depreciation); GI – інвестиції брутто (Gross Investment) GCF = NORAT - A, де A – накопичені амортизаційні відрахування ED = WACC / (1 + WACC)*n-1 х DA, де n – середній строк корисного використання активів, що підлягають амортизації; DA – активи, що амортизуються (Depreciable Assets) GI = NA – A, де NA – балансова вартість чистих активів (net assets)
Модель ЕдвардсаБелла-Ольсона	Відображає вартість підприємства через поточну вартість його чистих активів та дисконтований потік наддоходів (відхилення прибутку від “нормального” рівня, який прирівнюється до середньогалузевого значення)	Цб = Eо + å n-1((ROEn-1 - і) х En-1) / (1 – і)) + ((ROEn-1 - і) х ЕT) / (і х (1 + і)*т, де Цб – вартість бізнесу; Ео – власний капітал (чисті активи) накопичений на дату оцінки (в до прогнозний період); ЕT – власний капітал (чисті активи) на початок пост прогнозного періоду; ROEn – рентабельність власного капіталу в n-му році прогнозованого періоду; ROET+1 – рентабельність власного капіталу в постпрогнозний період (припускається незмінною); і – ставка дисконтування; n – кількість років прогнозованого періоду

Впровадження вартісно-орієнтованої системи бухгалтерського обліку, що враховуватиме вищенаведені зміни теоретичного та методологічного характеру, дозволяє:

- підвищити реальність показників бухгалтерської фінансової звітності для прийняття рішень учасниками фондового ринку;

- пояснити природу причинних зв’язків між управлінськими рішеннями відносно вартості підприємства та одержаними в результаті діяльності фінансовими результатами;

- спростити бухгалтерський облік шляхом встановлення правил його ведення в тих випадках, де застосовувалось бухгалтерське судження, на основі впровадження вартісно-орієнтованих методик обліку;

- підвищити релевантність облікової інформації для кінцевих користувачів бухгалтерської фінансової звітності в частині інформації про вартість підприємства;

- підвищити повноту бухгалтерського спостереження відносно факторів, які впливають на процес генерування / руйнування вартості підприємства;

- усунути недоліки та загальну неадекватність існуючої системи фінансового обліку, що базується на використанні національних П(С)БО, потребам учасників фондового ринку;

- підвищити ефективність функціонування фондових ринків шляхом пришвидшення надходження якісної інформації про вартість підприємства для стокхолдерів;

- підвищити ефективність вартістю підприємства на різних рівнях управління шляхом впровадження системи управління вартістю підприємства, що базується на використанні облікової інформації та надає менеджерам всіх рівнів управління новий методологічний інструментарій;

- змінити орієнтацію бухгалтерського обліку із ретроспективної, на перспективну, орієнтовану в майбутнє;

- забезпечити приведення до єдиного теоретичного базису концепції фінансового, управлінського та стратегічного обліку, що в цілому сприяє подальшому прогресивному розвитку бухгалтерського обліку як окремої функціональної науки.

Доступність

Скинути все

Шрифти