Лекція 5. Облік та його контрольна функція в системі управління результатами діяльності агробізнесу в умовах невизначеності

2. Урахування умов невизначеності в обліку результатів діяльності агробізнесу

2. Урахування умов невизначеності в обліку результатів діяльності агробізнесу

 Функціонування суб’єкта підприємництва на різних етапах та в найрізноманітніших сферах діяльності пов’язане з невизначеністю. Існування невизначеності в діяльності суб’єктів господарювання є причиною виникнення ризиків, без яких неможливий ефективний розвиток підприємства. Уникнути невизначеності в підприємництві неможливо, адже вона являє собою елемент об’єктивної дійсності, тому що завжди існує аспект неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації. Проблема невизначеності та ризику яскраво висвітлена в роботах вчених: Вітлінського В.В., Наконечного С.І., Клименка С.М., Лук’янової В.В., Машиної Н.І. та ін.

Першопричиною, необхідною умовою виникнення підприємницьких ризиків виступає невизначеність результатів діяльності. Триває наукова дискусія з приводу взаємовідношення понять «ризик» та «невизначеність».

Економісти неокласичної школи (кінець XIX — початок XX ст.) – ототожнювали ризик із невизначеністю.

Представники неокейнсіанського напряму – розрізняли категорії «ризик» і «невизначеність», що пов’язано з умовою: відомі чи ні суб’єкту, що приймає рішення, кількісні ймовірності появи визначених подій. Якщо ризик характерний для економічних систем з масовими явищами, то невизначеність має місце, як правило, у тих випадках, коли ймовірності наслідків доводиться визначати суб’єктивно через відсутність статистичнихданих за попередні періоди.

На сучасному етапі більшість учених-економістів – зазначають, що поняття «ризик» та «невизначеність» не є тотожними. У ситуаціях ризику можна використовувати об’єктивні значення ймовірностей для статистичного прогнозування (ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду), тоді як у ситуаціях із невизначеністю ймовірність використовується як суб’єктивна оцінка можливих наслідків.

З погляду економічної теорії невизначеність – це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні чинники функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття господарського рішення, тим більший ступінь ризику.

Таблиця 1

Три групи прчин виникнення невизначеності та зумовленого нею ризику

Причини	Характеристика
причини, зумовлені принциповою недетермінованістю пов’язаних з економікою процесів	З позицій теорії систем економіку загалом відносять до класу динамічних, слабоструктурованих систем великої складності, які формуються з величезної кількості взаємопов’язаних та взаємодіючих господарських одиниць. Економічна система має яскраво виражену ієрархічну, багаторівневу структуру. Вищий рівень ієрархії інтегрує за певними правилами (алгоритмами) інформаційні сигнали (потоки) нижчих рівнів ієрархії та оперує інформаційними потоками. Водночас економіка діє як підсистема суспільства загалом, тобто воно є зовнішнім середовищем, з елементами якого (соціальною структурою, політичною системою, потенціалом культури, морально-етичними принципами та установками) економіка взаємодіє в обох напрямах. Більшість учених-економістів стверджують, що соціально-економічну систему можна характеризувати як таку, що саморозвивається. Її розвиток забезпечує інформація. Генерування нової інформації пов’язане з технічним прогресом, інноваційною діяльністю, смаками споживачів тощо. Це породжує невизначеність і зумовлений нею ризик, оскільки економічні процеси неможливо передбачити, спрогнозувати
причини, зумовлені відсутністю вичерпної інформаціїпри організаціїі плануванні поведінки суб’єкта ринкової діяльності або неякісним суб’єктивним її аналізом	Економічно вигідною є оптимальна неповнота інформації, бо доцільніше оперувати неповною інформацією, ніж намагатись зібрати надто дорогу практично повну. Її накопичення ускладнюється обмеженістю потужностей для оброблення інформації, неточністю наближених методів оцінки даних тощо
причини, зумовлені впливом суб’єктивних чинників (рівень кваліфікації, приховування частини інформації, дезінформація тощо)	Невизначеність ситуації характеризується тим, що вона залежить від багатьох змінних чинників, контрагентів, дії яких неможливо передбачити з прийнятною точністю. На підвищення ступеня ризику впливає також і відсутність (неоднозначність) чітко визначених цілей та критеріїв їхньої оцінки, зрушення в суспільних потребах і споживчому попиті, непередбачувана поява нових технологій і техніки, зміна кон’юнктури світового ринку, корекція траєкторії руху економіки з політичної необхідності, непередбачуваність природних явищ тощо

 

Економіка ринкового типу передбачає існування найрізноманітніших видів невизначеності для всіх суб’єктів господарювання (табл. 2).

Таблиця 2

Видова класифікація невизначеності

Класифікація	Призначення
Статистична невизначеність	Невизначені параметри можуть спостерігатися достатньо для визначення частоти появи події кількість разів за допомогою статистичних даних, імітації, моделювання, експерименту. Імовірність розглядається як об’єктивна ймовірність настання події. Визначається на основі реальних даних через відносну частоту
Нестатистична (апріорна, суб’єктивна) невизначеність	Подія повторюється не часто або зовсім не спостерігається, і її реалізація можлива тільки в майбутньому. Імовірність розглядається як ступінь упевненості, що ця подія відбудеться, тобто це суб’єктивна ймовірність. Визначається на основі опитувань, імовірностей
За ступенем імовірності настання подій:
Повна невизначеність (близький до 0 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій)	LimPi = 0  t        n, де Рi — прогнозованість настання події i; t — час; n — кінцевий час прогнозування події. Повністю відсутня можливість будь-яким чином прогнозувати перспективи розвитку і підприємства, і ринку в цілому
Повна визначеність (близький до 1 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій)	LimPi = 1 t        n. Можливість зі 100 %-ю ймовірністю прогнозувати не тільки стратегію підприємства на ринку, а й ситуацію, тенденції розвитку тощо
Часткова невизначеність (ступінь прогнозованості (імовірності) настання події знаходиться в межах від 0 до 1)	0 < LimPi < 1 t        n. Має конкретний практичний характер порівняно з попередніми видами, що є теоретичними припущеннями про можливості суб’єктів господарювання
За об’єктом невизначеності:
Людська невизначеність	Пов’язана з неможливістю точного передбачення поведінки людини в процесі роботи через відмінності в рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світогляді кожної особи
Технічна невизначеність	Пов’язана з надійністю обладнання, непередбаченістю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автоматизації, темпами оновлення, обсягами виробництва
Соціальна невизначеність	Зумовлена прагненням людей утворювати соціальні зв’язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, узятих на себе зобов’язань

 

Найпоширенішою є класифікація невизначеності за ступенем настання події. Ця класифікація дає можливість розрізнити повну та часткову невизначеність. Часткова чи повна невизначеність пояснюється тим, що, по суті, економічні проблеми зводяться до задач вибору з деякої кількості альтернатив. При цьому економічні суб’єкти не мають повної інформації про стан систем для розробки оптимального рішення й достатніх можливостей для адекватного обліку всіх доступних даних. Невизначеність інформації можливо зняти, визначивши ймовірність, з якою можна очікувати цю інформацію.

Необхідно одночасно розрізняти і враховувати декілька типів невизначеності, їх спільний вплив (суперпозицію) та зумовлений ними економічний ризик, а саме:

- невизначеністьцілей та критеріїв;

- неоднозначність оцінок, прогнозів розвитку економічного середовища (станів економічного середовища);

- невизначеність дій конкурентів;

- брак часу для прийняття науково обґрунтованих рішень;

- брак даних, зокрема, числових (кількісних), необхідних для обчислень випадкових показників (параметрів), які беруться до уваги у прийнятті рішень.

На практиці зниження рівня невизначеності необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:

- зборомінформації, що зменшує невизначеність очікувань;

- обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з’ясуванням причин, форм і наслідків невизначеності;

- розробкоюмоделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, і здобуттям у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об’єкта управління та навколишнього середовища.

Для розуміння природи підприємницького ризику фундаментальне значення має зв’язок ризику та прибутку. Проблема взаємовідношення даних категорій - одна з ключових концепцій у виробничо-господарській діяльності підприємств. Перед кожним суб’єктом господарювання постає проблема вибору між високим прибутком від ризикових операцій (з небезпекою втратити на тільки прибуток, а й вкладений капітал) та низьким прибутком від безризикових проектів.

Основними джерелами підприємницького ризику є зовнішні і внутрішні невизначеності, пов’язані із ймовірністю настання подій і явищ, які впливають на діяльність фірми.

Саме тому, приймаючи будьяке рішення, підприємець не повинен забувати про логічний зв’язок: імовірність — невизначеність — ризик.

Однак з метою управління ризиком, потрібна відповідна їх класифікація.

Таблиця 3

Класифікація ризиків

Види ризиків	Характеристика
зовнішні економічні ризики	пов’язані із загальною економічною ситуацією (інфляційні явища, світові кризи, загальне падіння виробництва, зниження купівельної здатності населення, коливання курсів національних валют)
внутрішні виробничі ризики	пов’язані із виробничим процесом чи процесом надання послуг (зміни головних факторів в технології виробництва, коливання обсягів випуску, асортименту продукції, тощо)
фінансові ризики	пов’язані зі зміною структури активів, капіталу та зобов'язань підприємства, що веде до зниження показників його фінансової стійкості та ліквідності, до можливості своєчасно виконувати зобов'язання перед державою, працівниками та контрагентами
комерційні ризики	пов’язані зі збутом продукції чи послуг (збільшення витрат діяльності чи обігу, падіння попиту на продукцію, зміни в кон'юнктурі ринку, зниження конкурентоспроможності продукції чи послуг). Фінансові та комерційні ризики мають як зовнішній, так і внутрішній характер.

 

Слід зазначити, що усі ризики у загальному можна розділити на два види:

– ризики, які приносять реальний збиток (величина небезпеки втратити);

– ризики, які приносить упущена вигода (величина небезпеки не отримати що-небудь).

Таблиця 4

Класифікація ризиків господарської діяльності для цілей бухгалтерського обліку

Вид ризику	Причини виникнення	Об'єкт бухгалтерського обліку
Ризик утрати майна	Стихійні лиха, форс-мажор, негативні зміни природних і економічних умов	Витрати, резерви
Ринковий	Реалізація продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках	Витрати, резерви
Технологічний та технічний	Небезпечні умови виробничої експлуатації устаткування, здійснення непередбачених будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт	Витрати, резерви
Внутрішній та зовнішній комерційний	Зриви в реалізації продукції, із прийманням товару покупцем і його оплатою	Витрати
Ризик виникнення відповідальності	Відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища, за якість продукції, що випускається підприємством. Відповідальність за розірвання договорів господарюючими суб’єктами. Відповідальність за збитки, завдані життю і здоров'ю працівників	Витрати
Ризик зменшення чи утрати прибутку	Негативні наслідки господарської діяльності	Витрати, прибуток
Валютний	Коливання курсів іноземних валют щодо національної валюти при проведенні зовнішньоекономічної діяльності	Витрати, доходи, збитки
Інвестиційний	Непередбачувані операції інвестиційної діяльності	Витрати
Науковотехнічний	Непередбачувані операції науково-технічної діяльності	Витрати
Кредитний	Втрати при погіршенні фінансового становища позичальника	Витрати

 

 Внутрішній та зовнішній комерційний ризики завше пов’язані зі збутом продукції та ринками діяльності підприємства. На внутрішньому ринку можуть виникати такі ризики:

– зміни структури й обсягів виробництва продукції чи послуг;

– зміни структури та потреби у виробничих ресурсах;

– зміни пропозиції та попиту;

– зміни цінової і витратної політики.

На зовнішньому ринку можуть виникати такі ризики:

– зміни цін реалізації;

– зміни кон’юнктури ринку;

– зміни митної політики.

До господарських операцій, що ведуть до втрати прибутку чи його зменшення, відносять:

– витрати на простій виробництва чи змушені перерви у ньому. Це безпосередні непрямі збитки, неотриманий прибуток і витрати, що пов'язані з ліквідацією простоїв чи перерв у виробництві. Також сюди слід віднести усі поточні витрати виробництва та витрати на управління, незалежно від того, продовжується виробничий процес на підприємстві чи ні;

– витрати на усунення пошкоджень чи втрати майна;

– витрати на усунення збоїв у частині виконання договорів щодо асортименту і якості продукції;

– витрати на реагування змін кон’юнктури ринку;

– витрати на заміну обладнання та техніки, на упровадження нової техніки і технологій, досягнень науково-технічного прогресу;

– витрати на подолання наслідків суспільно-політичних подій.

На практиці слід звернути увагу на три види валютних ризиків, що ведуть до:

– отримання валютних збитків за операціями в іноземній валюті;

– отримання збитків при консолідації балансів підприємств;

– отримання збитків при погіршення фінансового стану чи банкрутстві суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності.

Кожне підприємство для отримання позитивних результатів своєї діяльності, зменшення впливу зовнішніх та внутрішніх негативних чинників, кризових та форсмажорних явищ повинно уникати непередбачуваного ризику. В таких умовах слід приймати рішення, котрі мають на меті зменшити усі види ризику та підтвердити впевненість в результатах своєї роботи на майбутнє. При цьому слід враховувати не тільки можливість настання ризиків, а й можливі їх наслідки. Важливим чинником на такій дорозі використання певних фінансових інструментів, зокрема, створення резервів для забезпечення виплат майбутніх періодів.

На базі наявної та прогнозованої інформації менеджмент повинен обрати адекватну поведінку та розробити стратегію управління ризиками. Вона має забезпечити досягнення поставлених цілей та бути направленою на:

- прогнозування ступеня ризику та його оцінювання під час здійснення операцій певного виду;

- зменшення загальної кількості ризикованих операцій та ризиків при проведенні окремої господарської діяльності;

- оптимізацію співвідношення “ризик та результати діяльності” із врахуванням їх поведінки та зміни в одному напрямку;

- регулювання рівня рентабельності в операціях із різним ступенем ризику.

На практиці можуть застосовуватись такі методи уникнення негативних наслідків від настання ризиків господарських операцій:

- технічні методи, котрі базуються на застосуванні технічних заходів;

- правові, котрі передбачають укладення додаткових угод чи особливих умовгарантій в укладених угодах (страхування, застава, неустойка, пеня, штрафні санкції, отримання гарантій, попередніх оплат, авансів чи завдатку);

- організаційно – економічні методи, що включають в себе певні дії щодо нівелювання втрат від ризику, а також можливості отримання їх компенсації.

Найбільш поширеними методами зниження ризику є:

- укладання угод розподілу ризику між суб’єктами господарської діяльності;

- укладання угод страхування господарської діяльності та ризиків у ній ( витрати майбутніх періодів);

- резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

- створення резервів сумнівних боргів;

- повна або часткова нейтралізація ризику в процесі здійснення господарської діяльності;

- нівелювання ризику в процесі фінансування.

Практика показує, що ризик може бути зменшений, а його наслідки, залежно від обставин, пом'якшені або усунені за допомогою різних технічних прийомів, основними з яких є :

- гарантійні або резервні фонди для відомої частини ризиків, які заздалегідь готують для їх покриття або часткової компенсації;

- розподіл ризиків, виходячи з того, що матеріалізація тільки одного з них веде лише до обмежених втрат в загальному обороті;

- страхування, в результаті якого ризик переноситься на третю особу;

- отримання гарантій, що зменшує долю можливих збитків;

- термінове внесення змін до угод відносно ризиків, пов'язаних з валютним обміном.

Також важливим є оптимізація витрат.

Ітерація – повторення будь-якої дії в будь-якому процесі.

Оптимізація витрат підприємства спрямована на вирішення питань: 1) оцінка обґрунтованості абсолютної величини витрат;

2) відповідність абсолютної величини витрат плановим обсягам;

3) оцінка факторів формування величини і структури витрат;

4) своєчасне виявлення резервів зменшення витрат;

5) виявлення та обґрунтування механізмів мобілізації таких резервів.

Метод оптимізації абсолютної величини витрат підприємства є сукупністю фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів і показників, що дозволяє з прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини або структури витрат підприємства.

Заходи оптимізації абсолютної величини витрат:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- удосконалення організації виробництва та праці;

- змін обсягу та структури продукції;

- поліпшення використання природних ресурсів, застосування дешевших матеріалів, повторне їх використання, безвідходні технології виробництва;

- введення в дію нових цехів, виробництв і виробничих одиниць, диверсифікація;

- використання альтернативних методів;

- вивчення причин браку;

- оптимізація асортименту продукції і каналів розподі;

- чітке дотримання технологічної дисципліни;

- скорочення персоналу і оплати праці;

- посилення контролю за співвідношенням темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати;

- зниження рівня комерційних та управлінських витрат;

- встановлення в організації жорсткої фінансової дисципліни;

- експрес-скорочення витрат;

- ліквідація непродуктивних втрат і витрат;

- використання ресурсозберігаючої технології;

- управління інвестиціями;

- збільшення рівня операційного важеля;

- проведення маркетингових досліджень

- використання технології “ощадливого виробництва”;

- впровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин;

- раціоналізація організаційної структури;

- впровадження оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства;

- оптимізація використання активів і капіталу;

- робота зі зниженням цін при закупівлі ресурсів;

- скорочення адміністративноуправлінських витрат;

- зміна технологій з метою зменшення витрат;

- зниження трудомісткості бізнес-процесів;

- перегляд принципу компенсації персоналу.

Для здійснення ефективної оптимізації абсолютної величини витрат підприємства, їх необхідно розділити на групи:

1) надпріоритетні витрати – це придбання сировини, виплата заробітної плати основним працівникам, сплата податків тощо (без таких витрат підприємство зупинить свою діяльність);

2) пріоритетні витрати – витрати на рекламу, оплата мобільного зв’язку співробітникам і т.п. (призупинення фінансування цих статей призведе до збоїв в роботі компанії);

3) допустимі витрати – санаторне лікування та інші пільги для співробітників (дані витрати бажані, але не обов’язкові, особливо, якщо у підприємства відсутні вільні кошти);

4) непотрібні витрати, наприклад, оплата елітних канцтоварів керівникові (на роботі підприємства ніяк не позначиться припинення фінансування непотрібних витрат).

Таблиця 5

Методи оптимізації абсолютної величини витрат

Назва методу	Коротка характеристика
Функціонально-вартісний аналіз	Комплексний системний аналіз діяльності підприємства, його складових (технічних і технологічних, маркетингових, фінансових, збутових підрозділів, управлінських функцій), а також оцінка ефективності використання витрат на реалізацію кожної з цих функцій з метою виявлення неефективних, нераціональних витрат, існуючих внутрішніх резервів і розробки програм підвищення ефективності діяльності та збільшення прибутковості підприємства
Таргет-костинг (target-costing)	Метод стратегічного управління витратами підприємства, який передбачає розрахунок цільової собівартості продукції виходячи із попередньо встановленої ціни, метою якого є забезпечення оптимізації витрат на виробництво
Кайзен-костинг (kaizen-costing)	Це цілісна система управління витратами, що підтримує стратегію оптимізації витрат, направлена на підвищення ефективності виробничих процесів і приводить до запланованих результатів
Точно в строк (just-in-time)	Основна ідея концепції полягає в наступному: якщо сформована виробнича програма, то можна так організувати рух матеріальних потоків, щоб усі матеріали і напівфабрикати надходили в необхідній кількості, у визначене місце і термін для виробництва, складання або реалізації готової продукції. При цьому страхові запаси підприємства не потрібні та понесення витрат на утримання складських приміщень
LCC-аналіз (Life Cycle Cost)	Суть даного методу полягає в тому, що витрати визначають відповідно до процесу виробництва і продажу конкретного продукту протягом усього його життєвого циклу, які в подальшому співставляють з відповідними доходами. Планові витрати визначаються за кожною стадією життєвого циклу продукту (без поділу на періоди або з поділом за ним)
XYZ-аналіз	XYZ-аналіз дозволяє провести класифікацію ресурсів компанії залежно від характеру їх споживання і точності прогнозування змін в їх потребі протягом певного часового проміжку
АВС-аналіз	Це спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розділенні номенклатури товарно-матеріальних цінностей, які підпадають під реалізацію, на три нерівномірних підмножини А, В, С на основі певного формального алгоритму. АВС-аналіз є одним з методів раціоналізації, який може використовуватися в усіх функціональних сферах діяльності підприємства
Метод збалансованості	Як один із стратегічних підходів управління витратами, даний метод пов’язаний з тим, що цілі, які ставить перед собою компанія, завжди балансують з витратами. Наприклад, чим більш якісну продукцію ми хочемо виготовляти, тим більші витрати на забезпечення якості ми повинні понести
Бюджетування	Це процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів
Аутсорсінг (outsourcing)	Передача суб’єктом господарювання, на підставі договору, певних бізнес-процесів або виробничих функцій на обслуговування іншому підприємству, що спеціалізується у відповідній сфері