Лекція 8. Звітність в інформаційній системі прийняття рішень агроформувань

2. Формування системи фінансових та нефінансових показників обліково-аналітичного забезпечення управління агроформуваннями

2. Формування системи фінансових та нефінансових показників  обліково-аналітичного забезпечення управління агроформуваннями

 Для успішного керування документообігом, швидкого видобування потрібної інформації та її обробки для ухвалення рішення з потоку документації (поза залежністю від її характеристик: фінансова, технічна, нормативно-довідкова чи управлінська) необхідна особлива система керування документами. Ця система повинна вирішувати завдання швидкого й якісного обміну інформацією між відділами і підрозділами підприємства, забезпечувати швидкий доступ вищої управлінської ланки до фінансово-економічної інформації. Усе це збільшує швидкість і якість прийняття рішень у складних економічних ситуаціях. Так само в межах цієї системи повинні використовуватися програмні продукти, що дають змогу здійснювати планування, аналіз і оптимізацію фінансовоекономічної діяльності.

Отже, інформаційно-комунікаційні системи повинні розв’язувати такі задачі:

- створення (введення інформації);

- підтвердження;

- розсилання;

- збереження;

- здійснення контролю за змінами;

- розподіл прав доступу окремих користувачів до конкретної інформації.

Облік та аналіз є важливими функціональними компонентами інформаційної системи підприємства. Оперативність збирання та обробки виробничої, комерційної, фінансової та інших видів інформації, забезпечення зацікавлених користувачів об’єктивною інформацією про фінансовий стан і результати діяльності підприємства – основні функції обліку:

Аналіз – функція, яка за допомогою аналітичних і економіко-математичних методів досліджує наявність, структуру, динаміку економічних показників, вивчає ефективність їх використання, розглядає вплив різних факторів на фінансовий стан підприємства.

Бухгалтерський облік – є основним джерелом інформації, необхідної для аналізу з метою прийняття управлінських рішень.

Система обліково-аналітичного забезпечення менеджменту – відіграє важливу роль в функціонуванні системи управління підприємством, забезпечуючи взаємодію різних структурних підрозділів та реагуючи на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.

Таблиця 3

Погляди науковців на поняття «обліково-аналітичне забезпечення»

Автор	Визначення
Барановська С.П.	під обліково-аналітичною системою розуміє систему, що ґрунтується на даних оперативного, статистичного, фінансового й управлінського обліку, включно з оперативними даними, і використовує для економічного аналізу статистичну, виробничу, довідкову та інші види інформації
Гудзинський О.Д., Кірейцев Г.Г., Пахомова Т.М.	визначає обліково-аналітичну систему як інтегровану систему прийомів обліково-аналітичного забезпечення менеджменту шляхом здійснення специфічних внутрішньосистемних та загальносистемних функцій
Тітаренко Г.Б., Корінько М.Д.	трактують, що обліково-аналітична система – це система, що базується на даних бухгалтерського обліку, включно з оперативними даними, і використовує для економічного аналізу статистичну, виробничу, довідкову та інші види інформації. Тому обліково-аналітична система являє собою збір, опрацювання та оцінку всіх видів інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень на мікро- і макрорівнях
Попова Л.В., Маслов Б.Г., Маслова І.А.	сутність обліковоаналітичної системи полягає в об’єднанні облікових та аналітичних операцій в один процес, проведенні оперативного мікроаналізу, забезпеченні безперервності цього процесу і використанні його результатів при виробленні рекомендацій для прийняття управлінських рішень

 

Основними завданнями обліково-аналітичної системи підприємства є:

– аналіз діяльності підприємства за вказаними напрямами;

– облік господарських операцій за цільовими напрямами на базі бухгалтерського обліку з додаванням нефінансових показників;

– контроль за використанням матеріальних та нематеріальних ресурсів, за правильним відображенням усіх господарських операцій на етапах планування, обліку та за достовірністю аналітичних даних;

– планування діяльності підприємства, зокрема господарських операцій; видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової, податкової; центрів відповідальності та підприємства загалом;

– формування аналітичних бюджетів як джерел акумулювання планової, облікової та аналітичної інформації.
Прояв інформації, яка буде фіксуватися в системі обліково-аналітичного забезпечення, можна розподілити на три форми:

- Інформативна - надходить від об’єктів до органів управління.

- Керівна - рухається у зворотному напрямку.

- Перетворююча - становить інфомацію стратегічного рівня, певні програми змін, нові алгоритми тощо.

Завдання організації обліково-аналітичного забезпечення стратегічного розвитку підприємства:

- визначити оптимальну послідовність виконуваних інформаційних функцій;

- раціоналізувати інформаційні потокові процеси;

- оптимізувати використання інформаційних ресурсів та скоротити витрати на збереження й передачу інформації;

- оптимізувати інформаційний супровід логістичних процесів;

- організація роботи виконавців обліково-аналітичного процесу;

- організувати оперативний моніторинг та поглиблений динамічний аналіз показників розвитку;

- зменшити негативні прояви асиметрії надходження інформації;

- забезпечити багатоваріантне прогнозування показників розвитку;

- забезпечити підтримку прийняття рішень через розробку структурованого набору аналітичних звітів;

- розробити багаторівневу номенклатуру даних для відстеження траєкторії розвитку підприємства;

- формування єдиного інформаційного простору для всіх підсистем;

- стимулювання розвитку інформаційної інфраструктури на основі створення відповідних правових, економічних й технічних умов для здійснення ефективного інформаційного обміну;

- формування системи нормативно-довідкової інформації та баз даних;

- формування системи забезпечення обміну цільовою інформацією;

- впровадження елементів системи менеджменту знань і бази даних ситуаційного управління;

- формування підсистеми попередньої аналітичної обробки та ототожнення даних;

- підтримка гнучкості виробничиз процесів через забезпечення інформаційної прозорості й узгодженості рішень;

- планування розвитку й удосконалення обліково-аналітичної системи;

- автоматизувати збір та збереження даних щодо соціально-економічного розвитку підприємства;

- усунення інформаційних бар’єрів у взаємодії між підрозділами підприємства;

- розвинути потенційні можливості взаємного обміну даними в реальному часі між підприємством та контрагентамими.

Для виконання вищезгаданих завдань у режимі реального часу на підприємстві повинна функціонувати інформаційна система з відповідним програмним забезпеченням. На українському ринку програмних продуктів достатньо бухгалтерських та аналітичних програм.

Найвідоміші бухгалтерські програми Microsoft Excel, «1С:Бухгалтерія», «БЕСТ», «Електронна бухгалтерія», BAS ERP тощо.

До програм фінансового аналізу належать аналітичні програми „ИНЗК-АФСП”, „АНЗКАналитик”, „ФинЕксперт”, „БЕСТ-Ф” та інші, які призначені для оцінювання та аналізу поточного і прогнозованого фінансового стану підприємства, вибору найкращої стратегії його розвитку, для розроблення інвестиційних проектів і бізнес-планів, ефективного управління маркетинговою діяльністю тощо.

Ключову позицію в інформаційній системі займає система обробки даних:

- введення даних в інформаційну систему;

- проходження трансформації, або процесу, що передбачає різні форми маніпулювання даними і аналізу (такі як класифікація, сортування, підрахунок, підсумки), які трансформують дані в інформацію;

- вихід даних – це звіти, документи, інші системні кінцеві показники, які постачають необхідну інформацію для рішень і контролю виконання поставлених завдань.

Потреби різних організаційних рівнів і функціональних сфер менеджменту задовольняють п'ять головних типів інформаційних систем:

- діло-процесійні – комп'ютерна інформаційна система, що виконує щоденні поточні операції, потрібні для розвитку бізнесу, і забезпечує пряму підтримку на операційному рівні організації.

офісно-автоматизаційні – для полегшення зв'язку і підвищення продуктивності праці менеджерів і офісних працівників через документи і передавальні процеси. Може також містити електронний календар, телеконференцію, графіки та інше.

управлінсько-інформаційні – комп'ютерна інформаційна система, що постачає повсякденну інформацію і часто уможливлює доступ до поточної і ретроспективної інформації, потрібної менеджерам, передовсім середнього і нижчого рівнів. Система орієнтована на фактичні, операційні напрями діяльності й особливо важлива в плануванні, прийнятті рішень, контролюванні. Як правило, система підсумовує інформацію з операційно-ділових систем для підготовки поточних доповідей, які використовують менеджери.

системи підтримки рішення – комп'ютерна інформаційна система, яка підтримує процес прийняття управлінських рішень в ситуаціях, які недостатньо структуровані. Роблять спробу правильно спрямувати процес прийняття рішень за допомогою спеціальних прийомів, які допомагають менеджерам детальніше аналізувати ситуацію.

системи підтримки виконання рішень – комп'ютерні інформаційні системи, що підтримують виконання рішень і ефективне функціонування організацій на вищих рівнях. Такі системи переважно розроблені недавно і їх інколи називають виконавчо-інформаційними системами.

Створення бази даних дає такі переваги:

- одноразове введення інформації і отримання на її основі максимуму необхідної інформації;

- система може протягом великого періоду реалізовувати в установлений час всі покладені на неї функції з потрібною якістю;

- інформація доступна для модифікації.

Бази даних використовуються для вирішення таких завдань:

організації обліку внутрішніх та зовнішніх інформаційних ресурсів

накопичення та аналізу інформаційних ресурсів

організації доступу до зовнішніх та внутрішніх джерел інформації.

Мета аналізу фінансової звітності - дати оцінку результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану, своєчасно виявляти й усувати недоліки у основній діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.

Завдання аналізу:

1.      Проаналізувати склад, структуру та динаміку майна підприємства та джерел його формування;

2. Оцінити ефективність використання майна та оптимальності структури капіталу підприємства;

3. Проаналізувати доходи, витрати та фінансові результати роботи підприємства;

4. Провести аналіз надходження та вибуття грошових коштів підприємства;

5. Оцінити структуру та динаміку власного капіталу підприємства, тощо.

Обліково-аналітичне забезпечення - якісне інформаційне обслуговування суб’єктів безпеки шляхом створення динамічної системи збору своєчасних, якісних, у необхідному обсязі й актуальних даних у зовнішньому та внутрішньому середовищі, їх узагальнення, систематизація, аналіз та перевірка на достовірність, зберігання та ефективне використання для прийняття відповідних управлінських рішень.

Мета - поєднання облікових та аналітичних процедур для формування інформації з такими характеристиками:

поточної, для визначення рівня економічної безпеки на певний момент часу;

аналітичної, для створення інформаційного підґрунтя прийняття управлінського рішення;

стратегічної, для розроблення планів та прогнозів можливої зміни рівня безпеки.

Базові засади формування: 

- визначення основних та додаткових джерел інформації, які дають змогу чітко відстежувати найменші зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі та можуть бути використані для ідентифікації моменту виникнення та розвитку загроз та ризиків;

- розроблення критеріїв оцінки якості інформації, яка використовується в управлінні економічною безпекою підприємства;

- розроблення методики формування необхідного обсягу даних у системі обліку та послідовність подальшої трансформації облікованих даних в аналітичну інформацію;

- розроблення методики перевірки інформації з облікових даних та додаткових джерел.

Вимоги до формування:

- чітко та достовірно відображати всі господарські операції, що здійснюються на підприємстві;

- надавати інформацію щодо зміни зовнішнього середовища, які суттєво впливають або можуть у перспективі вплинути на рівень економічної безпеки підприємства;

- виявляти та відстежувати вплив окремих внутрішніх та зовнішніх чинників на рівень економічної безпеки підприємства;

- забезпечувати інформаційний супровід розроблення та прийняття рішень в управлінні економічною безпекою підприємства;

- забезпечувати незалежний контроль над функціонуванням усіх підрозділів підприємства;

- формувати інформаційний базис для складання планів та прогнозів розвитку підприємства.

Принципи функціонування системи обліково-аналітичного забезпечення:

- якість інформації забезпечується узагальненням даних із різних джерел та компетентністю працівників підрозділу безпеки під час аналізу та контролю;

- обсяг інформації повинен відповідати потребам суб’єктів безпеки;

- оперативність інформації визначає можливість прийняття превентивних захисних заходів та ефективність мінімізації втрат від зростання небезпеки;

- зменшення витрат на обліково-аналітичне забезпечення в управлінні економічною безпекою підприємства можливе через взаємодію підрозділу безпеки з іншими структурними одиницями

За допомогою аналізу фінансової звітності проводять:

- попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;

- аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

- аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- аналіз фінансових результатів підприємства;

- аналіз обігу оборотних коштів;

- оцінку потенційного банкрутства;

- аналіз дохідності (рентабельності);

- аналіз використання капіталу;

- аналіз рівня самофінансування;

- аналіз валютної самоокупності;

- аналіз ризиків;

- оцінку інвестиційної привабливості підприємства;

- прогнозування перспектив розвитку підприємства;

- аналіз потенціалу, тощо.

Методика аналізу залежить від поставлених цілей і задач, систематизованих організаційно-аналітичних засад, прогнозування показників бухгалтерської фінансової звітності, що включають: суб’єкти, об’єкти, мету, задачі, інструменти аналізу та опис процесів узагальнення і реалізації результатів аналізу.

Однією із важливих проблем аналізу бухгалтерської фінансової звітності в процесі обґрунтування економічних рішень, є отримання показників придатних для порівняння. В нестабільних умовах функціонування підприємства, що передбачає вибір методологічних основ фінансового обліку, ця проблема загострюється. Як наслідок, підвищена увага до процесу вибору облікових принципів, методів та прийомів при формуванні показників бухгалтерської фінансової звітності. Впровадження в практику бухгалтерського обліку можливості вибору принципів, методів та прийомів його ведення при формуванні показників бухгалтерської фінансової звітності дозволяє забезпечити відповідність звітних даних умовам, задачам та функціональній структурі кожного окремого суб’єкта господарювання, що сприяє найбільш повному використанню показників бухгалтерської фінансової звітності при обґрунтуванні рішень.

На сьогодні можна виділити дві групи питань:

Перша група – пов’язана з вибором принципів, методів та прийомів бухгалтерського обліку із існуючої нормативної бази та їх впливом на формування показників бухгалтерської фінансової звітності.

Друга група – питань пов’язана з відсутністю формулювання в нормативній базі вказівок щодо відображення у бухгалтерській фінансовій звітності окремих господарських фактів.

Варто пам’ятати, що для того, щоб оцінити ефективність діяльності підприємства, необхідно виявити й пояснити взаємозв’язок між компонентами фінансових звітів.

Аналіз фінансового стану має дві основні цілі:

‒ дослідити динаміку фінансово-господарської діяльності підприємства;

‒ підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

При цьому цілі будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

‒ визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;

‒ виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;

‒ визначення моментів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

‒ виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Для аналізу фінансового стану використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.

Основний зміст зовнішнього аналізу складається з:

‒ аналізу абсолютних показників прибутку;

‒ аналізу відносних показників прибутку;

‒ аналізу фінансової стійкості і ліквідності балансу;

‒ аналізу ефективності використання притягнутого капіталу.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності на власний вибір, виходячи з своїх інтересів. Після того, як фінансові звіти проаналізовані, слід зробити комплексну оцінку фінансового стану підприємства. Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства. Показниками та факторами належного фінансового стану підприємства є:

стійка платоспроможність;

ефективне використання капіталу;

своєчасна організація розрахунків;

наявність стабільних фінансових ресурсів.

Основними джерелами інформації в аналізі фінансових результатів прибутку є накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками результатів, фінансової звітності ф. № 1 «Баланс (звіт про фінансовий стан)», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати Звіт про сукупний дохід)», ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 4 «Звіт про власний капітал», ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності».

Основні напрямки удосконалення методики аналізу бухгалтерської фінансової звітності:

‒ подальша розробка теоретичних основ методики;

‒ підвищення ефективності використання даних аналізу через приведення їх до співставності;

‒ правильна побудова форм бухгалтерської фінансової звітності таким чином, щоб максимально полегшити вивчення відображених в них господарських взаємозв’язків.

Ефективність проведення аналізу залежить від застосування різних типів моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язок між показниками. Оцінка фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера.

На даний час великі підприємства ведуть облік за міжнародними стандартами фінансової звітності. Тому, окремим аспектом підвищення релевантності облікової інформації є її трансформація відповідно до концептуальних основ, відмінних від національної. В першу чергу даного роду трансформаційні дії стосуються приведення значень показників звітності до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

Перехід українських підприємств на міжнародні стандарти фінансової звітності обумовлений потребою отримання доступу до іноземних інвестицій. На сьогоднішній день існує два основних підходи до вирішення питання про приведення фінансової звітності до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності:

види групування облікової інформації

типологічне групування

структурне групування

аналітичне групування

комбіноване групування

виділення однорідних економічних груп або типів явищ, спільних ознак та відмінностей між ними

встановлення складу (структури) якісно однорідної сукупності за певною ознакою

вивчення наявності та напряму взаємозв’язку між ознаками, покладеними в основу групування

поєднання принципів типологічного, структурного та аналітичного групування.

Два етапи:

1) трансформація бухгалтерської звітності, складеної відповідно до національних стандартів на звітність сформованої згідно до норм міжнародних стандартів фінансової звітності;

2) конверсія або ведення паралельно з національними стандартами обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Трансформація – це сукупність процедур перетворення фінансової інформації, складеної за одними правилами (наприклад, за П(С)БО), у звітні дані, складені за іншими правилами (у даному випадку за правилами МСФЗ).

Конверсія або паралельний облік – це облік, який ведеться в інших стандартах (наприклад, МСФЗ), на відміну від тих, за якими вже ведеться облік (наприклад, П(С)БО).

За умови конверсії кожна господарська операція реєструється двічі:

перший раз в системі обліку за П(С)БО;

другий – за МСФЗ; показники фінансової звітності за МСФЗ формуються на основі даних бухгалтерського обліку, який вівся за міжнародними стандартами.

На практиці вітчизняні підприємства в переважній більшості випадків використовують модель трансформації. В табл. 3 наведені варіанти трансформації фінансової звітності в цілях управління відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таблиця 4

Варіанти трансформації показників фінансової звітності

Вид трансформації	Суть
Повна трансформація	За потреби використовуються коригувальні бухгалтерські проведення, які дозволяють усунути виявлені розбіжності між П(С)БО та МСФЗ. Для складання коригувальних бухгалтерських проведень використовується інформація з первинних документів. Узагальнена інформація у фінансовій звітності наводиться в національній валюті
Повна трансформація з урахуванням гіперінфляції	Передбачає врахування всіх змін, що здійснюються при повній трансформації, надання звітності в національній валюті з відповідним коригуванням, що відображає зміну купівельної спроможності грошей
Повна трансформація з урахуванням вимог щодо перерахунку показників в іноземну валюту	Звітність складається за умовами формування фінансової звітності при повній трансформації із врахуванням інфляційного фактору та із переведенням вартісного вираження показників фінансової звітності в іноземну валюту

 

Модель паралельного обліку.

Перевагами застосування моделі паралельного обліку є потенційно високий ступінь надійності облікової інформації та одночасність формування звітності за двома концептуальними основами.

До недоліків даної моделі слід віднести: трудомісткість організації паралельного обліку та необхідність понесення значних витрат.

Модель трансформації показників звітності не вимагає істотних витрат на організацію трансформаційних дій для складання фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності, проте існує високий ризик щодо достовірності показників звітності та той факт, що звітність за міжнародними стандартами може, бути сформована тільки після складання звітності відповідно до національної концептуальної основи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У процесі трансформації облікової інформації при формуванні показників фінансової звітності за міжнародними стандартами слід керуватися наступними принципами:

1) повне висвітлення (в трансформаційному балансі повинні відображатися всі рахунки, що мають сальдо на кінець звітного періоду, в звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) – суми за всіма рахунками доходів та витрат, що були віднесені на фінансовий результат періоду або безпосередньо на нерозподілені прибутки;

2) послідовність (постійне (із року в рік) застосування обраної підприємством облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у разі змін у МСФЗ та з метою покращення якості представлення інформації. Зміни повинні бути обґрунтовані та розкриті у примітках);

3) порівнянність (крім показників на звітну дату та за звітний період форми звітності повинні містити аналогічну інформацію на початок звітного періоду та за попередній звітний період);

4) обачність (у разі використання облікових оцінок (резерви, забезпечення, актуарні розрахунки, амортизація тощо) потрібно застосовувати такі методи і способи, які б запобігали заниженню зобов’язань та витрат і завищенню активів та доходів);

5) превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми);

6) подвійний запис (будь-яка коригувальна операція відображається у трансформаційних таблицях одночасно за дебетом одного та кредитом іншого рахунку);

7) обґрунтованість (будь-яка коригувальна операція повинна бути підтверджена посиланням на розрахунок чи обліковий запис);

8) системність (у всіх трансформаційних проведеннях мають бути записані формули, щоб у разі змін виправлення чи видалення були зроблені в усіх пов’язаних розрахунках, розкриттях та звітних формах);

9) єдиний грошовий вимірник (усі розрахунки в трансформаційних файлах ведуться у функціональній валюті (зазвичай у гривнях) з наступним перерахуванням у валюту представлення (якщо вона відрізняється від гривні). Для балансових статей у такому випадку використовується офіційний обмінний курс на кінець звітного періоду; для доходів, витрат і грошових потоків – фактичний курс на дату кожної операції, а якщо це неможливо – середній курс за період);

10) орієнтованість на результат (метою створення трансформаційних файлів є побудова готової фінансової звітності з усіма числовими розкриттями).

Єдина методика проведення трансформації фінансової звітності у звітність згідно з МСФЗ відсутня. У кожному конкретному випадку на неї впливає:

специфіка фінансово-господарської діяльності;

особливості організації бухгалтерського обліку;

облікова політика;

наявність фінансових ресурсів;

кваліфікований персонал у даній сфері.

Алгоритм трансформації фінансової звітності в цілях відповідності форми та змісту показників вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності базується на наступних етапах:

1) аналіз застосовуваної облікової політики та стану організації бухгалтерського обліку на підприємстві;

2) складання коригувальних бухгалтерських проведень та рекласифікація рахунків трансформаційного оборотносальдового балансу відповідно до МСФЗ;

3) підготовка фінансових звітів підприємства відповідно до вимог МСФЗ.

В контексті наведених етапів трансформації фінансової звітності доцільним є застосування деталізованих дій:

1. Проведення аналізу застосовуваної облікової політики та стану бухгалтерського обліку на підприємстві.

2. Розробка облікової політики та Плану рахунків бухгалтерського обліку відповідно до МСФЗ, затвердження їх наказом по підприємству.

3.Аналіз відповідності положень облікової політики вимогам національних П(С)БО та МСФЗ.

4. Підготовка вступної фінансової звітності за МСФЗ на дату переходу.

5.Аналіз рахунків оборотно-сальдового балансу та підготовка робочих документів.

6. Складання і узгодження коригувальних та рекласифікаційних бухгалтерських проведень.

7. Внесення коригувальних проведень і приведення рахунків у відповідність з вимогами МСФЗ.

8. Підготовка робочих таблиць для складання фінансової звітності відповідно до МСФЗ.

9. Підготовка форм фінансової звітності та розкриття до них.

Отже, управлінські та облікові дії щодо трансформації і консолідації показників звітності в цілях формування інформаційного забезпечення процесу управління надають управлінському персоналу масив релевантної інформації у форматі, що визначений індивідуальними інформаційними запитами, ідентифікованими в ході процесу прийняття управлінських рішень.