Тема 2. Попит, пропозиція та їх взаємодія (2 години)

4. Державне регулювання ринку та його вплив на ринкову рівновагу .

Основними інструментами державного регулювання ринку є:

1.фіксовані ціни:

встановлення верхнього рівня цін;

встановлення нижнього рівня цін;

2.встановлення імпортних квот;

3.податки;

4.дотації.

Встановлення верхнього рівня цін.

Верхній рівень ціни представляє собою законодавчо встановлену максимальну ціну, за якою продавцям дозволяється продавати свій товар чи послугу. Підставою для запровадження верхнього рівня ціни на конкретні продукти є уявлення про те, що обмеження цін дозволять споживачам купувати деякі товари першої необхідності чи послуги, які вони не змогли б купити при рівноважних цінах. Прикладом може служити контроль за рентними платежами і закони про лихварство, які визначають максимальну норму відсотка, яку дозволяється стягувати з боржників. У широких масштабах верхнього рівня цін, чи загальний контроль за цінами, застосовуються для обмеження інфляційних процесів в економіці. Збільшення доходів населення зумовлює зміщення кривої попиту на цукор праворуч, так, що рівноважна ціна дорівнюває 3,2 гривні за кг. З одного боку, швидке зростання цін на цукор сприяє інфляції, з іншого – виключає із числа покупців цукру ті сім'ї, чиї грошові доходи не встигали за швидким зростанням вартості життя. Тому, щоб протидіяти інфляції і зберегти цукор на столах бідняків, уряд встановив верхній рівень цін на рівні 3 гривень за кг. (Встановлення верхнього рівня цін має сенс тоді, коли він нижче рівноважної ціни).

Мал.8 Вплив встановлення внрхнього рівня цін на ринкову рівновагу.

Як наслідок запровадження верхнього рівня цін, здатність вільного ринку до природного регулювання була паралізована. Тобто за ціни 3 гривні величина попиту на цукор дорівнює Q₂, а величина пропозиції лише Q₁. Отже, виникне стійкий дефіцит між Q_Sі Q_D. Величина дефіциту перебуває у прямій залежності від еластичності попиту і пропозиції, інакше кажучи, встановлення ціни 3 гривні порушує звичайні процеси пристосування, коли конкуренція між покупцями призвела б до зростання цін, тим самим одночасно стимулюючи розширення виробництва і витіснення деяких покупців з ринку доти, поки дефіцит не зникне при рівноважному рівні ціни та кількості продукції. Порушуючи процеси саморегуляції ринку верхній рівень цін створює проблеми, які виникають при відсутності ринкової рівноваги. Тому, уряду доводиться встановлювати певну систему нормування продукції для споживачів шляхом випуску споживчих карток. Проте використання карткової системи не вирішує іншої проблеми. Крива попиту може показати наявність безлічі покупців, котрі прагнуть купити цукор за ціною, яка перевищує встановлений в верхній рівень цін. Тому,не дивлячись на зусилля бюрократичного апарату по веденню контролю за цінами, з'явиляються нелегальні чорні ринки, на яких дефіцитні товари продаються за цінами вище встановлених.

Встановлення нижнього рівня ціни.

Нижній рівень ціни - мінімальна ціна, встановлена урядом, яка перевищує ціну рівноваги, і зазвичай застосовується у тих випадках, коли вільне функціонування ринкової системи не здатне забезпечити достатній рівень доходів певним групам продавців ресурсів чи виробників. Найбільш відомим прикладом встановлення урядом нижнього рівня цін – законодавство про мінімум заробітної плати, а також підтримка цін на сільськогосподарську продукцію. Припустимо, що поточна ринкова ціна на курятину становить 12 грн. за кг, яка не покриває витрати фермерів. Уряд приймає рішення надати їм допомогу, законодавчо встановивши ціну на рівні 13 грн. за кг. За будь-якої ціни, яка перевищує ціну рівноваги, обсяг пропозиції виявиться більшим за обсяг попиту на продукцію, тобто, виникне стійкий надлишок пропозиції. Фермери будуть прагнути пропонувати на ринок більше продукції, ніж та її кількість, яку захочуть придбати покупці за мінімальними цінами. Розміри цього надлишку будуть пропорційні еластичності попиту і пропозиції. Чим вища еластичність, тим більше надлишок.

Мал . 9 Вплив на ринкову рівновагу встановлення нижнього рівня цін.

Так, як і у випадку із верхнім рівнем цін можливість вільного ринку до нормування буде паралізована запровадженням регульованої ціни. На малюнку 9 ілюструється ефект нижнього рівня цін. Нехай S і D – криві пропозиції і попиту на кукурудзу. Очевидно, рівноважна ціна дорівнюватиме Р (12 грн.), а рівноважна кількість – Q. Якщо уряд встановить підтримувану ціну Р (13 грн.), фермери намагатимуться довести виробництво до Q_S, а споживачі куплять лише Q_D.

При цьому в розпорядженні уряду є два підходу до розв'язання цієї проблеми. По-перше, воно може ввести в дію конкретні програми обмеження виробництва чи стимулювання попиту (наприклад, вивчити нові можливості використання цих сільськогосподарських продуктів), з метою, скорочення розриву між ціною рівноваги і мінімальної ціною, а отже, і величину надлишку. Якщо ці зусилля виявляються не цілком успішними, уряд має закупити зайву продукцію (тим самим, субсидуючи фермерів) і закласти її на зберігання, або якось інакше розпорядитися нею. Таким чином, верхні, і нижні рівні цін позбавляють механізм вільної ринкової взаємодії попиту і пропозиції властиву йому здатність встановлювати відповідність між рішеннями виробників про поставки і рішеннями покупців про купівлю товару. Ціни які вільно встановлюються автоматично нормують продукт для покупців, регульовані ціни цього не роблять. Відповідно, уряду доводиться брати на себе вирішення проблеми нормування, встановлення верхнього рівня цін , а також проблем закупівлі чи знищення надлишків, що виникають внаслідок запровадження мінімальних цін. Державне регулювання цін має суперечливі наслідки. Пропоновані вигоди від запровадження верхніх і нижніх рівнів цін для споживачів і виробників окремо слід зіставляти з втратами, які виникають у зв'язку з цим дефіцитом і товарним надлишком.

Встановлення імпортних квот.

Імпортні квоти захищають національну промисловість від іноземної конкуренції. Квота на імпорт встановлює межу пропозиції після досягнення річної квоти і перешкоджає зростанню пропозиції у відповідь на зростання цін. У 1981 р. уряд США встановив імпортну квоту на японські автомобілі Q_L= 1,68 млн. на рік. Рівновага на ринку японських автомобілів відповідало точці Е_1.

Мал . 10 Вплив квот на ринкову рівновагу.

У 1983 році внаслідок виходу з кризи зі збільшенням споживчого доходу, попит на японські автомобілі збільшився. Крива попиту змістилася в положення D₂. Якби не було квоти, обсяг пропозиції підвищився б до Q` і ціна піднялася б до Р`. Але квоти не дозволили збільшити пропозицію, в результаті ціни збільшилися до Р₂. Нову рівновагу досягнуто в точці Е₂. Через квоти американським споживачами було сплачено за японські автомобілі на 1000 дол. дорожче, а доходи японських виробників та дилерів зросли на 2 млрд. доларів.

Податки.

Найцивілізованішим інструментом державного регулювання ринку вважаються податки, вони не обмежують свободу дій суб'єктів ринку та не порушують функціонування ринкових процесів. Вплив податків на ринкову рівновагу можна розглянути на прикладі акцизного податку. Умовно візьмемо два варіанти:

- податок виплачують продавці;

- податок виплачують покупці.

Перший варіант. Припустимо, що введений податок на кожну одиницю блага становив Т грн. Припустимо, що до запровадження податку лінія попиту займала положення D₁а лінія пропозиції – S₁. Рівноважна ціна становила P₁, рівноважний обсяг продаж – Q₁(мал.11). У результаті запровадження податку лінії пропозиції переміститься вгору на величину Т, оскільки для одержання тієї ж суми доходу продавець буде згоден продати це благо за ціну, яка вище колишньої на величину Т грн.. Лінія пропозиції займе становище S₂. На ринку встановлюється нова рівновага, коли обсяг продажу, скоротився з Q₁до Q₂, ціна для покупців підвищиться з P- до Р+. Загальна сума податку, що надходить у держбюджет дорівнюватиме площі прямокутника P + ABP–. Податок відповідно до умови цього варіанту, виплачують продавці, але тягар податку розподіляється між продавцями і покупцями. Внесок продавців дорівнює площі прямокутника P₁CBP–, а внесок покупців P + ACP₁.

Другий варіант . Акцизний податок вносять до держбюджету покупці. Покупці будуть згодні купити такий же об'єм блага, якщо його ціна без податку буде на Т грн нижче. У такому випадку покупці заплатять ціну з включенням податку, рівну колишній ціні. У результаті лінія попиту зміститься вниз на Т (мал.12). Новий обсяг продажів Q₂, ціни P+ і P- будуть аналогічними, так само як і у варіанті, коли податок вносять продавці. Отже, втратив значення той факт, хто виступає безпосереднім платником податку – продавці чи покупці. З мал. 12 видно, що пропорції в розподілі податкового тягаря між продавцями і покупцями залишаються такими ж, що й при сплаті податку продавцями. Розподіл податкового тягаря між продавцями і покупцями залежить від співвідношення в нахилах лінії попиту і пропозиції. Чим більше нахил лінії попиту, і чим менше нахил лінії пропозиції, тим більша частина податкового тягаря припадає на покупців і тим менша на продавців. ( мал.13) З мал.13а видно, що внесок покупців дорівнює площі прямокутника P+АСР₁, а внесок продавців Р₁СВР–. На мал. 13б зображено протилежне становище, коли більша частина податкового тягаря лягає на продавців, а менша на покупців.

Мал.12 Вплив акцизного податку на рівноважний об'єм ринку при виплаті його покупцям

Дотації.

Розглянемо вплив державного регулювання ринку з допомогою дотацій.

Мал. 13 Вплив на ринкову рівновагу акцизного податку при оплаті його покупцями

Дотація – це негативний податок, чи «податок навпаки». Дотація встановлюється в відсотках до ціни блага, або в абсолютній сумі на одиницю блага. Дотації, як правило, отримують виробники, але можуть отримати споживачі.

Припустимо, що лінія попиту і пропозиції спочатку займали положення відповідно D1 і S₁. Рівноважний об'єм продажів дорівнював Q₁, а рівноважна ціна – P₁.

У результаті введення дотації з держбюджету виробникам цього блага розміром V грн. на кожну одиницю відбудеться зрушення лінії пропозиції вниз на V грн., оскільки дотація продавцям буде рівнозначна зниженню їх витрат. Раніше виробники згідні були продати обсяг благ, якщо ціна без дотації буде на V грн. нижче (P₁). У цьому разі обсяг продаж зросте до Q₂, ціна для покупців знижується до P-, ціна, отримувана виробником підвищується до P. Як і при оподаткуванні, отримана дотація не повністю надходить у розпорядження виробників. Їм дістанеться лише частина, інша частина надійде у розпорядження покупців. Аналогічним буде результат і в разі, коли дотацію отримують покупці. Відмінність полягає у. зсуві на ту ж величину V грн. лінії попиту, а не лінії пропозиції.