Тема 9. Монопольний ринок (4 години)

3. Максимізація прибутку монополіста. Коротко- і довгострокова рівновага

У випадку конкурентної фірми при максимізації прибутку фірма визначає лише обсяг випуску. Монополіст же приймає рішення і щодо випуску, і щодо ціни.

Правило граничного випуску МR = МС є вірним для усіх типів ринкових структур. Як же монополіст вибирає обсяг випуску? Розглянемо графік:

На перетині ліній грошової виручки та грошових витрат знаходимо обсяг випуску Q_М. Ціну, за якого цей випуск слід подати, визначає попит. (накреслимо графік попиту і піднімемо перпендикуляр від точки Q_М до перетину з Д) Отримали ціну монополіста Р_M.

Виручка монополіста ТR = Р_M × Q_М дорівнює площі прямокутника ОР_MЕ_MQ_M. Для того, щоб знайти прибуток, нам треба знати витрати. Накреслимо криву середніх витрат. На перетині вертикалі Q_MЕ_M з АС знаходимо розмір середніх витрат, помножимо їх на кількість Q_M, одержимо загальні витрати, які дорівнюють площі прямокутника OАС_MBQ_M. Різниця площ вказаних прямокутників вказує на розмір економічного прибутку монополіста.

Для монополії умова беззбитковості та умова закриття такі ж, як і для конкурентної фірми:

Р_M=minАС (умова незбитковості)

Р=minАVС (умова закриття).

При досягненні ціни Р_M та обсягу Q_M на монопольному ринку відсутня тенденція до їхньої зміни за інших незмінних умов, тому точка Е_M означає стан короткострокової рівноваги монополіста,

Що стосується кривої пропозиції для фірми-монополіста, то виявляється, то її не існує. Оскільки монополіст сам призначає ціну. (Доказ: станемо у точку перетину МR та МС і зафіксуємося, але збільшимо одночасно кути нахилу МR та Д, причому криві усіх витрат залишаються на місці. В результаті той самий обсяг продукції буде продаватися за більшою ціною. Це означає, що функції залежності між Р та Q немає).

Далі проаналізуємо довгостроковий період Головна особливість монополії – наявності лише одного постачальника продукції та існування вхідних бар'єрів у галузі для фірм-новачків.

В довгостроковому періоді фірма обирає масштаби виробництва, а не лише обсяги використання змінних факторів.

Розглянемо на графіку довгострокові криві попиту та граничної виручки, і два варіанти розвитку фірми (АС₀, МС₀ та АС₁, МС₁

Якщо вважати, що фірма розробляє кілька сценаріїв свого перспективного розвитку залежно від обсягів використання фіксованих (у короткостроковому періоді) факторів, тоді для кожного варіанта вона може знайти оптимальні обсяг виробництва і ціну, які максимізують її прибуток. Звісно, при цьому фірма повинна мати також довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на свою продукцію.

Для першого варіанту прибуток буде максимізуватись у точці Е_M (Р₀,Q₀), для другого – у стані Е_M. Фірма обирає той варіант, який передбачає для неї більший прибуток, тобто Е_M. Отже, найкращий із короткострокових станів рівноваги є одночасно станом довгострокової рівноваги монополіста. Для цього стану в точці В (перетин МR та МС₁) буде проходити і довгострокова крива граничних витрат (LRMC), тобто:

МR = МС1 = LRMC

Проведемо лінію довгострокових середніх витрат LRАC (по мінімумах AС₀ , AС₁). Крива LRMC перетинає її в точці її мінімуму Е.

На відміну від конкурентного ринку довгострокова ціна P₁ більша за min LRАC, тобто

P₁ > (LRMC = minLRAC)

На конкурентному ринку в довгостроковому періоді економічний прибуток щезає (діє парадокс прибутку).

Монополіст може зберігати економічний прибуток і в довгостроковому періоді оскільки існують бар'єри для входження в галузь конкурентів (конкурентний механізм не спрацьовує, парадокс прибутку не спостерігається). На графіку цей прибуток = площі прямокутника. Тому монополіст при максимізації прибутку не змушений працювати на рівні мінімальної довгострокової середньої вартості, яка досягається в точці F при випуску Q_F. Його обсяг випуску буде меншим за Q_F, який у випадку повної конкуренції відповідає ефективному масштабу виробництва фірми.