Тема 10. Монополістична конкуренція та олігополія (2 години)

3. Моделі дуополії і теорія ігор.

Дуополія – це олігополія з двома фірмами.

В умовах дуополії фірми ведуть або суперництво, або змовляються.

Суперництво веде до цінових війн.

Цінова війна – це послідовність знижень цін фірмами-суперниками. Одна з фірм знижує свою ціну для того, щоб переманити до себе всіх покупців (адже фірм лише дві), в результаті чого виручка зросте, збільшиться прибуток. Ясно, що фірма-суперник, бажаючи не допустити цього, також знизить свою ціну і так далі буде продовжуватись, поки фірми не досягнуть рівня незбитковості. Тоді галузь опиниться у стані конкурентної рівноваги. Від цінових війн виграють споживачі і суспільство в цілому, а програють учасники-олігополісти.

На конкуренції за цінами базується модель Бертрана.

В основі моделі – припущення, що кожна з двох фірм, регулюючи ціну очікує, що суперник залишить свою ціну без змін.

Знизивши ціну фірма А збільшує обсяг до Q_А. У відповідь фірма Б також знижує свою ціну і збільшує обсяг до Q_Б. Так відбувається до тих пір, поки фірми не досягнуть того стану, коли Р=min AC, а кількість продукції відповідатиме тій, що склалася б на конкурентному ринку.

Модель Курно базується на суперництві обсягами виробництва. Центральний елемент моделі – те, що кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи із припущення про незмінність обсягу випуску суперника. Ціна в цьому випадку визначається саме обсягами випуску у відповідності до лінійної кривої ринкового попиту

Процес зміни обсягів випуску продовжується доти, поки фірми не зійдуться на однакових обсягах, причому в стані рівноваги Курно кожна фірма забезпечує третину ефективного конкурентного обсягу, а разом галузь випуску 2/3 конкурентного обсягу, тоді як чиста монополія – лише половину його.

Суперництво за обсягами виробництва у моделі Курно не приводить ринок до стану конкурентної рівноваги (на відміну від моделі Бертрана).