Тема 11. Ринки факторів виробництва: праця (2 години)

5. Ринки праці з неповною конкуренцією.

На ринку праці може порушуватись конкуренція представниками попиту (фірми) чи пропозиції (домогосподарства) або в разі монополізації ринку готової продукції з боку фірми. У зв’язку з цим розглянемо 4 різних ситуації:

І. Фірма є конкурентною на ринку праці, але монополіст на ринку готової продукції. В цій ситуації виробничий ресурс недовикористовується; фірма-монополіст наймає менше праці порівняно з конкурентною фірмою при тій самій ставці заробітної плати.

ІІ. На ринку праці діє монопсоніст (єдиний покупець праці – наприклад, фермер в селі). Фірма-монопсоніст має можливість платити менше за рахунок своєї ринкової влади на ринку праці. Відповідно, в менших обсягає використовується праця порівняно з конкурентним ринком.

ІІІ. На ринку праці діє продавець-монополіст. Найчастіше, це – профспілки.

*На окремих специфічних ринках праці – спорт чи мистецтво – монополістами можуть бути люди з унікальними природними здібностями.

Наявність ринкової влади дозволяє монополістові нав'язати споживачам фактора вищу ставку заробітної плати порівняно із конкурентним ринком, однак це досягається скороченням обсягу праці порівняно з конкурентним ринком, тобто загрожує безробіттям.

Якщо на ринку праці діє одна профспілка, яка об'єднує значну частину працівників, але не всіх, тоді досягнення вищого рівня оплати праці членів профспілки може призвести до втрати роботи незалежними найманими працівниками.

ІV. На ринку діють монополіст (з боку пропозиції) та монопсоніст (з боку попиту на робочу силу). Це так звана двостороння монополія (в містечку один завод і одна профспілка).

Монополіст намагатиметься завищити заробітну плату, тоді як монопсоніст – навпаки – занизити. В ситуації, коли на ринку, крім цих двох нікого немає, їм доведеться шукати компроміс. Можливі поступки кожної зі сторін визначаються різними чинниками, зокрема еластичністю попиту і пропозиції. Компромісні угоди наближають ринок до стану конкурентної рівноваги.