Тема12. Ринки факторів виробництва: капітал (2 години) і природні ресурси

2. Пропозиція заощаджень. Міжчасовий вибір домогосподарства.

Теорія міжчасового вибору була запропонована у 1930 р. американським економістом Ірвіном Фішером.

- Вважається, що єдиним джерелом для інвестицій є заощадження домогосподарств (за власні ресурси фірми не роблять інвестицій, так як розглядається конкурентний ринок, на якому економічний прибуток=0).

- Розглядається два періоди – поточний і майбутній. Домогосподарство мусить зробити міжчасовий вибір між споживанням у поточному періоді та споживанням у майбутньому періоді.

Причому у майбутньому періоді домогосподарство розраховує споживати блага у більших обсягах, для того і робляться заощадження.

- Доход домогосподарство отримує лише в поточному періоді (у розмірі І₀):

I₀ = C₀ + S₀.

r – процентна ставка.

Через рік індивід зможе витратити на споживання заощаджену суму + проценти на цю суму:

C₁ = S₀ + r × S₀ = S₀ (1+r) = (І₀ –С₀) (1+r)

C₁ - обсяг споживання в майбутньому періоді.

Отже, споживач повинен оцінити для себе корисність сьогоднішнього та майбутнього споживання (за допомогою функції корисності U = F(C₀,C₁) – на графіку це крива байдужості, яка показує міжчасові уподобання індивіда, або інша назва крива міжчасових граничних переваг).

Нахил цієї кривої вимірюється граничною нормою часової переваги:

Ця норма показує, заради скількох додаткових одиниць майбутнього споживання людина погоджується відмовитись від однієї одиниці поточного споживання.

Це те, що стосується бажань домогосподарства. Зрозуміло, що міжчасовий вибір домогосподарства обмежується бюджетною лінією.

Якщо весь дохід витратити на поточне споживання І₀ = С₀, то на майбутнє залишиться С₁ = 0 (точка І₀).

Якщо в поточному періоді нічого не споживати, то в майбутньому споживання складе C₁= І₀(1+r)= І₁ (відмітити точку на графіку).

З’єднавши точки І₀ та І₁, отримаємо міжчасове бюджетне обмеження.

Кут нахилу цієї лінії = (1+r)

Найкращий можливий вибір, який максимізує корисність споживання у двох періодах, є рівноважним станом домогосподарства у міжчасовому виборі щодо рівнів споживання (за інших рівних умов). Цей стан досягається в точці дотику міжчасової бюджетної лінії з якоюсь із кривих байдужості:

МRТР = 1 + r

Зміна поточного доходу не змінює нахилу бюджетної лінії, лише відбувається паралельний зсув цієї лінії.

Кут нахилу бюджетної лінії збільшується при збільшенні процентної ставки.

Як зміниться положення точки рівноваги, залежить від індивідуальної реакції домогосподарства на зміну процентної ставки.

Окремі індивіди на зростання процентної ставки можуть реагувати як збільшенням, так і зменшенням заощаджень; а можуть і ніяк не відреагувати. Реакція індивіда визначається власною схильністю до заощаджень.

Якщо для двох рівнів процентної ставки визначені відповідні рівні заощаджень, тоді можна побудувати фрагмент кривої індивідуальної пропозиції позичкових коштів.

Крива ринкової пропозиції позичкових коштів утворюється як горизонтальна сума кривих індивідуальної пропозиції позичкових коштів (як сума індивідуальних обсягів пропозиції для кожного з рівнів процентної ставки).