Тема 15. Лідерство в трудовому колективі

4. Послідовність згуртування колективу

Надзвичайно важливе місце в системі організації праці належить згуртованості трудового колективу, яка є тим важливим механізмом, який визначає результати праці. Це одна з найважливіших соціологічних і психологічних характеристик колективу.

Згуртованість колективу означає єдність поведінки його членів, тобто спільність інтересів, ціннісних орієнтацій, норм, цілей і дій щодо їх досягнення. За своєю суттю згуртованість аналогічна економічній характеристиці виробничої діяльності колективу – продуктивності праці.

Згуртованість колективу, як складного утворення, в якому тісно взаємодіють суспільні, колективні та особисті інтереси, проявляється в посиленні почуття причетності до свого колективу, прийнятті кожним його членом цілей і задач, ціннісних орієнтацій і норм поведінки, статусу і ролі, які характерні для даного колективу.

За своїм напрямом згуртованість колективу може бути позитивною (функціональною), тобто орієнтованою на цілі й задачі його трудової діяльності і негативною (дисфункціональною), спрямованою на досягнення цілей, що не відповідають суспільним цілям виробничої діяльності.

Соціально зрілий колектив функціонально згуртований. Він принципово відрізняється від колективу, що характеризується згуртованістю, обумовленою не суспільними цілями, не виробничою діяльністю, а завданням збереження добрих взаємовідносин в групі як самоціллю. Соціально зрілі колективи відзначаються глибокою внутрішньою єдністю їх членів. Роль кожного визначається його діловими, професійними і моральними якостями, а не особистими відносинами з тим чи іншим працівником.

Розрізняють три стадії згуртованості трудового колективу. Перша стадія – орієнтаційна. Їй відповідає низький рівень розвитку колективу, етап становлення. Друга стадія – взаємоадаптаційна, яка є формуванням єдиних установок членів колективу. Третя стадія –згуртування (консолідації) колективу, етап його зрілості.

За ступенем згуртованості колективи ділять на три типи:

•  згуртований, або консолідований, який характеризується тісним взаємозв’язком його членів, солідарністю і дружбою, взаємним довір’ям, повагою, постійною взаємодопомогою, принциповістю і взаємною вимогливістю, відсутністю стійких антипатій;
•  слабозгуртований, який складається із ряду соціально-психологічних груп, що мають своїх лідерів і по-дружньому спілкуються одна з одною;
•  конфліктний – за своєю суттю формальний колектив, в якому кожен сам по собі, особисті дружні контакти між його членами відсутні, вони зв’язані чисто офіційними відносинами, між ними дуже часто виникають конфлікти.

Слід відзначити, що процес згуртованості і розвитку трудового колективу – зворотний процес. При певних обставинах він може зупинитися і перетворитися навіть в протилежний – в процес розкладу, причиною чого може бути зміна керівника, або складу колективу, цілей його діяльності, рівня поставлених вимог, неправильна поведінка окремих членів колективу, або які-небудь інші зміни в трудовій ситуації.

Управляють процесом згуртованості трудового колективу впливом на чинники, що обумовлюють згуртованість. До загальних (зовнішніх) чинників належать характер суспільних відносин, рівень розвитку науково-технічного прогресу, особливості механізму господарської діяльності, а до специфічних (внутрішніх ) – рівень організації і управління виробництвом в самому колективі, його соціально-психологічний клімат, особовий склад.