Теоретичний матеріал до теми 7: Вимірювання біоекономіки: у чому проблема?

1. Система показників, що вимірюють величину та розвиток біоекономіки в динаміці.

Розвиток всіх секторів біоекономіки дає можливість забезпечити продовольчу безпеку, здоров’я суспільства, чистіше промислове виробництво та пом’якшення кліматичних змін.

Як зазначає дослідницька група європейського проекту SAT-BBE, цілями та завданнями для сталого розвитку біоекономіки є зменшення залежності від невідновлюваних ресурсів; пристосування до кліматичних змін; забезпечення продовольчої безпеки; раціональне управління природними ресурсами; покращення економічного розвитку, створення робочих місць та підтримка конкурентноздатності країни.

Щоб ці цілі та політичні завдання можна було виміряти, їх треба трансформувати у кількісні критерії.

Наприклад, мета «покращення економічного розвитку» може бути представлена критерієм «у період між 2013 та 2020 роками створити на 20% більше робочих місць, які сприятимуть збереженню або відновленню якості навколишнього середовища». Або ж ціль «пристосування до кліматичних змін» можна відобразити критерієм «у період від 2013 до 2025 р. зменшити кількість парникових газів (GHG) на 25 відсотків». Таким чином, треба визначити значущі показники, які були б корисними для вимірювання розвитку та впливів біоекономіки відносно до критеріїв та політичних завдань. Наприклад, показник «% робочих місць у секторах з використанням біомаси» можна застосувати для вимірювання впливу на критерій «створити на 20% більше робочих місць, які сприяють збереженню або відновленню якості навколишнього середовища» Ознайомлення із впливами на критерії/цілі, скоріше за все, викличе відповідні реакції від управляючих структур (наприклад, зміна державної чи регіональної політики, введення нових заходів тощо) або від зацікавлених сторін у приватному бізнесі (наприклад, інвестування у технології або зміни принципів свого управління). Ці відповідні реакції, у свою чергу, можуть вплинути на рушійні сили поза межами розвитку біоекономіки, такі як споживчі переваги, економічний розвиток, інноваційні та технологічні зміни. З точки зору системного аналізу, соціальні, екологічні та економічні рушійні сили біоекономіки призводять до впливів на стан здоров'я людей, на екосистеми та на пропозицію і попит на матеріали. Це може викликати соціальну та політичну відповідні реакції, які знову ж вплинуть на рушійні сили. У такому випадку при оцінці стійкого розвитку біоекономіки наголошується на важливості різноманітних рушійних сил та тисків.

Вищезазначені цілі представлено в таблиці 1 де для кожної специфічної цілі наведено відповідний принцип стійкого розвитку, сформульовано критерії, що піддаються вимірюванню, а також показники, які обираються для вимірювання впливів на специфічну ціль/критерії та категорію впливів, що випливають з таких факторів, як доступність земельних, водних та трудових ресурсів, нових технологій, політичних заходів, організаційних структур, управлінських навичок. В даній таблиці показники можуть бути як кількісними, так і якісними

Таблиця 1. Цілі та принципи, критерії та показники стійкого розвитку біоекономіки

Для біоекономіки, як такої, що базується на знаннях, критично важливим є інноваційний процес. Показники для моніторингу інновацій щодо біоекономіки на даний момент ще не визначені.

Дані для емпіричної оцінки біоекономічних інноваційних систем групуються у шість категорій:

Рис. 1. Оцінка біоекономічних інноваційних систем

1 – екологічна та ресурсна продуктивність виробництва і споживання:

визначення здатності економіки мінімізувати споживання невідновлюваних ресурсів в розрахунку на одиницю продукції (тобто від’єднання виробництва від невідновлюваних ресурсів);

2 – база відповідних наукових, прикладних та суспільних знань:

визначення національного потенціалу для вирішення майбутніх проблем в області біоекономіки за допомогою освіти на різних рівнях. Європейська Комісія (2012) стверджує, що інновації в біоекономічних секторах вимагають робочої сили, яка має правильне поєднання навичок, включаючи досвідчених працівників з новими кваліфікаціями і фахівців для міждисциплінарних завдань, які розуміють "економічний і соціальний вплив своєї діяльності»; у той же час, суспільне розуміння етичних, екологічних, медичних та безпекових наслідків біоекономіки впливає на прийняття і економічний успіх нових продуктів і процесів;

3 – відповідні політичні реакції та біоекономічні можливості:

індикація потенціалу країни і бажання впроваджувати інновації і діяти в технологічних та інституціональних умовах. Це стає очевидним при оцінці діяльності, яка сприяє інноваціям в цілому і конкретно в екологічній науці та технології (Глобальний індекс інновацій, витрати на дослідження і розробки, дослідження персоналу тощо). Крім того, ці показники повинні вимірювати політичні зусилля і згоду суспільства щодо підтримання руху до ефективного використання ресурсів і нешкідливої для навколишнього середовища економіки;

4 – база природних активів:

індикація можливості економіки для підтримки кількості природних ресурсів. Цей захід враховує той факт, що природне відновлення ресурсів не безкінечне і вимагає управління на засадах стійкості;

5 – екологічна складова якості життя:

індикація соціального благополуччя як доступ до неушкодженого середовища (в тому числі чисте повітря, незабруднена природа тощо). Бажане збільшення використання біологічних ресурсів не повинне бути досягнуто за рахунок втрат якості навколишнього середовища – ціннісні якості, що складно вимірюються економічними інструментами, повинні враховуватися окремо від якісних показників природного середовища, які кількісно обраховуються (табл. 2.4, 4 група індикаторів);

6 – загальна соціально-економічна структура:

індикація соціально-економічного контексту, в якому працюють різні країни. Навіть серед країн-членів ЄС існують структурні та соціально-економічні відмінності, включаючи різне відношення населення, які можуть обумовлювати їх розвиток у напрямку до біоекономіки.

Показники для кожної з цих груп представлені в табл. 2.4, для вивчення диспозиції 28 країн ЄС щодо розвитку біоекономіки, що базується на знаннях. Таблиця 2.Показники для аналізу біоекономічних інноваційних систем

¹PPS – Purchasing power standard - стандарт купівельної спроможності – є штучною грошовою одиницею. Теоретично за один PPS можна придбати однакову кількість товарів і послуг в кожній країні. Є технічним терміном, який використовується Євростатом для загальної валюти, коли агрегати національних рахунків виражаються в поправками на різницю в рівнях цін [http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Glossary:Purchasing_power_standard_(PPS)].

Також необхідно ще згадати низку вчених, які зробили певний внесок на шляху дослідження та створення системи аналітичного інструментарію біоекономіки. Зокрема, Келлогг Р. та Дон В. Госс у своїх працях досліджують можливості включення екологічних індикаторів до макроекономічних моделей. Скрипчук П. розглядає приклади індикаторів сталого розвитку, класифікуючи їх на соціальні, економічні та екологічні. Зокрема, в якості соціальних індикаторів він пропонує середню тривалість життя, співвідношення середньої та мінімальної зарплати, чисельність населення, яке проживає в екологічно небезпечних умовах, темпи росту зайнятості населення, зниження дитячої смертності, доступ до послуг у сфері санітарії; в якості економічних індикаторів – темпи росту внутрішнього валового прибутку на одного жителя, зміна характеру особистого споживання продуктів харчування, використання природних ресурсів одним жителем, споживання водних ресурсів, в т.ч. чистої питної води; у якості екологічних індикаторів – площа природно-рекреаційної зони, обсяги викидів в атмосферу окису вуглецю, сполук сірки та азоту, обсяги побутових відходів та стічних вод, обсяги промислових відходів. Питаннями організаційно-економічного механізму імплементації біоекономіки займається Васілов Р.Г. Але системи показників, які б комплексно оцінювали рівень розвитку та ефективність біоекономіки, не розроблено.

Варто розрізняти показники розвитку біоекономіки та показники ефективності її діяльності.

Відтак, показники розвитку біоекономіки – це показники, за допомогою яких оцінюють стан виробництва біопродуктів, масштаби використання біотехнологій, вплив людської діяльності на довкілля, стан здоров’я людей, якість та тривалість їх життя. Вимірювання за даними показниками дасть можливість відслідковувати рівень розвитку біоекономіки за секторами в динаміці .

Таблиця 3

Система показників для оцінки рівня розвитку біоекономіки

Стан біоекономіки в Україні може бути оцінений за допомогою доданої вартості, яку вона створює, і зайнятості у ній Частка біоекономіки в загальній зайнятості також використовується в якості показника розміру біоекономіки. У наведеній нижче таблиці 4 представлені окремі показники, які служать для характеристики величини біоекономіки в Україні.

Таблиця 4

Індикатори величини біоекономіки в Україні у 2011-2016 р.р.

Ці дані дозволяють зрозуміти, наскільки значною є частка біоекономіки в економіці України, а також зробити висновок про майбутні перспективи біоекономіки. Оскільки аграрний сектор в Україні займає важливе місце, біоекономіка має хороші передумови для розвитку. Вартісні ж показники, що характеризують розмір біоекономіки, сильно залежать від використаного трактування біоекономіки. Термін «біоекономіка» на даний момент є предметом наукових дискусій. Відповідно, предметом цих дискусій є також і перелік показників, які відображають розмір біоекономіки.