Тема 5. Облік в державному секторі як інформаційна система

1. Спільність характеристик галузей державного сектора як основи формування оптимізованої системи обліку.

Бюджетні установи як суб’єкти, які забезпечують надання управлінських, соціальних, медичних, освітніх та інших послуг, характеризуються як відмінними, так і спільними рисами. Врахування названого чинника в процесі розробки системи обліку забезпечить вирішення основних проблем оптимізаційного характеру. Зважаючи на обмеженість фінансових і матеріально-технічних ресурсів суб’єктів діяльності бюджетної сфери, при проведенні наукового пошуку шляхів вдосконалення системи обліку важливо забезпечити найбільш ефективні модернізаційні заходи, які були б спільними для кількох підгалузей.

Таким чином можна досягти більшої економії ресурсів, оскільки спільність функціональних рис уможливлює формування однакових рішень щодо облікового відображення тих чи інших процесів, явищ чи операцій. В умовах комп’ютеризації для бюджетних установ це означає можливість використання уніфікованого, а не спеціального програмного забезпечення, що, у свою чергу, не потребує додаткових фінансових витрат.

Наприклад, узяті за основу дослідження галузі – охорона здоров’я та сфера вищої освіти, мають ряд спільних рис, які дають змогу формувати єдині підходи щодо модернізації системи обліку. Найбільш явними й ідентифікованими спільними рисами обох підгалузей є:

–       мета діяльності – надання послуг невиробничого характеру, виконання соціальних державних гарантій, належність до неприбуткових організацій;

–       загальна методологія й організація обліку;

–       підхід до фінансового забезпечення діяльності установ і організацій (фінансування за загальним і спеціальним фондами) та організація його обліку;

–               класифікація видатків (у т. ч. за функціональною, економічною та іншими ознаками) та їхній облік;

–              ряд статистичних показників (обсяг видатків на забезпечення діяльності, чисельність населення, якому надані послуги, частка галузей у ВВП тощо);

–               труднощі в оцінюванні результатів діяльності (значні похибки при вирахуванні вартісного показника результату функціонування, умовність оцінки, проблемність розробки способу оцінки ефективності через специфіку послуг, які надаються бюджетними установами тощо);

–              об’єктивна потреба спрямування системи обліку на забезпечення інформаційних запитів внутрішніх користувачів для виявлення та реалізації заходів оптимізаційного характеру;

–               використання комп’ютеризованих систем обліку з низькою емерджентністю (не виконують аналітичних оптимізаційних розрахунків, не мають функції попередження про критичні стани об’єктів обліку та дати обов’язкових платежів тощо);

–               прагнення до забезпечення зростання конкурентоспроможності на основі мінімальних затрат тощо.

Сформований перелік за чисельністю може бути доповнений іншими рисами, властивими обом підгалузям, що свідчить про доцільність розробки уніфікованого підходу з питань модернізації системи обліку. Проте навіть у такому складі він може бути обґрунтуванням того, що з точки зору розгляду обліку як інформаційної системи управління державних вищих навчальних закладів і медичних установ існують можливості генерування та проектування більш досконалої організації руху облікових даних і побудови відповідної модернізованої моделі обліку.