Тема 2. Розвиток людського потенціалу

3. Трудовий потенціал

Трудовий потенціал - це сукупна суспільна здібність до праці, потенційна дієздатність суспільства, його ресурси праці;

це інтегральна здібність і готовність людей до праці, незалежно від її сфери, галузі, соціально-професійних характеристик;

це існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу підприємства.

Людський VS Трудовий потенціал

трудовий потенціал на індивідуальному рівні відповідає робочій силі, людський потенціал – особистості.

сфера реалізації трудового потенціалу обмежена виробництвом матеріальних і нематеріальних благ та послуг, тобто трудовою діяльністю.

на відміну від нього людський потенціал реалізується в різноманітних видах діяльності, пов'язаних не тільки з працею, але і з проведенням дозвілля, з міжособистими відносинами, а також у сфері споживання.

Кількісні фактори трудового потенціалу

чисельність працездатного населення;

кількість робочого часу, відпрацьованого працездатним населенням, або такого часу, який може бути відпрацьований;

чисельність безробітних;

чисельність і структуру зайнятого населення;

статево-вікову структуру населення;

рівень народжуваності.

Якісні фактори трудового потенціалу:

психофізіологічну працездатність;

загальноосвітній та професійно- кваліфікаційний рівень;

рівень культури;

моральну зрілість;

схильність працездатних осіб до мобільності;

трудову міграцію;

трудову (економічну) активність.

Таблиця 2.2.

Складові трудового потенціалу:

Складова	Характеристики
Кадрова складова	професійні знання, уміння і навички, що обумовлюють професійну компетентність (кваліфікаційний потенціал); пізнавальні здібності (освітній потенціал)
Професійна структура	детермінується змінами в характері та змісті праці під впливом НТП, що обумовлює появу нових і відмирання старих професій, ускладнення і підвищення функціонального змісту трудових операцій. Система вимог до трудового потенціалу, реалізована через набір робочих місць
Кваліфікаційна структура	визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (зростання умінь, знань, навичок) і відображає зміни в його особистій складовій
Організаційна складова	визначає ефективність функціонування трудового колективу як системи в цілому і кожного працівника окремо, і з цих позицій безпосередньо зв'язана з ефективним використанням трудового потенціалу, тому що сама можливість дисбалансу в системі "трудовий потенціал організації - трудовий потенціал працівника - робоче місце" закладена у використовуваних на практиці принципах прийняття управлінських рішень

Трудовий потенціал включає три аспекти:

ресурсний аспект – рівень, який доступний для розвитку трудового потенціалу з погляду накопичених ресурсів і резервів та який визначається психофізіологічними (стан здоров'я працівника, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т.п.), демографічними (оцінка чисельності і складу працездатного й економічно активного населення) і освітньо-кваліфікаційними характеристиками (кількість випускників різних навчальних закладів, структура працездатного населення за рівнем освіти, за рівнем кваліфікації та ін.);

Трудовий потенціал включає три аспекти:

факторний аспект – можливості використання і подальшого розвитку трудового потенціалу, що визначаються часовими (фонд робочого часу), соціально- економічними (структура зайнятості за сферами, галузями економіки, професіями, посадами, спеціальностями, показниками мобільності кадрів і т.п.), організаційними (рівень організації праці, соціально- психологічний клімат в колективі і т.п.), матеріально- технічними (рівень матеріально-технічної бази, оплати праці працівників), інформаційними (рівень інформаційної забезпеченості), освітніми (витрати на освіту, якість системи освіти), особовими характеристиками (ціннісні орієнтації, потреби, мотиви, цілі, очікування та інтереси)

результативний аспект – кінцевий результат використання трудового потенціалу, який визначається характеристиками результату (індекс розвитку трудового потенціалу, індекс розвитку людського потенціалу, інші агреговані економічні показники). Управління розвитком трудового потенціалу на сучасному етапі повинно здійснюватися із урахуванням його основних закономірностей і тенденцій розвитку, а також із рахуванням його особливостей як об'єкту управління. З урахуванням тенденції до збільшення значення творчості та інновацій на сучасному етапі доцільно створення сприятливого та такого, що заохочує до творчості й інновацій, клімату у всьому суспільстві, розкриття творчих здібностей трудового потенціалу на всіх рівнях управління. Формування і реалізація інноваційних процесів можуть бути забезпечені механізмом організації, регулювання і стимулювання інноваційної активності працівників, пов'язаної із розкриттям їх творчого потенціалу.