Тема 2. Розвиток людського потенціалу

7. Державна політика розвитку трудового потенціалу

Причин, які негативно впливають на трудовий потенціал України:

невідповідність наявного трудового потенціалу сучасним вимогам економічного і соціального розвитку країни,

занижена ціна робочої сили і низький рівень доходів населення;

скорочення робочих місць в реальному секторі економіки, порушення трудових прав працівників, недоліки в системі охорони праці тощо.

Метою державної політики розвитку трудового потенціалу є створення правових, економічних, соціальних і організаційних засад щодо його збереження, відтворення та розвитку, спрямованих на створення умов для:

поліпшення природної бази формування робочої сили;

отримання професійно-технічної та вищої освіти, професійних послуг з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації відповідно до суспільних потреб;

здійснення все більш повної, продуктивної зайнятості;

запобігання безробіттю;

поліпшення охорони праці, зниження ризику втрати здоров'я і життя працюючих на виробництві;

забезпечення соціального захисту працюючого і непрацюючого населення;

посилення відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати;

забезпечення зростання реальних доходів населення;

забезпечення захисту прав і гарантій громадян у сфері соціально трудових

відносин.

Основні напрями розвитку трудового потенціалу мають передбачати:

У сфері поліпшення природної бази – забезпечення розширеного відтворення населення і збільшення тривалості його активного трудового періоду;

У сфері розвитку освітньої бази – всебічний розвиток інтелектуальних, духовних та фізичних здібностей особистості, забезпечення ринку праці висококваліфікованою робочою силою;

У сфері зайнятості – створення матеріально-технічних і соціально-

економічних передумов для продуктивної зайнятості населення. Головним у створенні таких передумов є здійснення державного регулювання ринку праці з метою постійного розширення сфери прикладання праці і забезпечення надійного соціального захисту працюючого і непрацюючого населення;

У сфері регулювання соціально-трудових відносин – забезпечення захисту прав і гарантій;

У сфері політики доходів – посилення відтворювальної, стимулюючої і регулюючої функцій заробітної плати, на підвищення трудових доходів;

У сфері охорони праці – зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць з шкідливими та важкими умовами праці.