ТЕМА 9. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2. Показники ефективності інноваційної діяльності
Комплексна оцінка рівня інноваційного розвитку підприємства здійснюється за трьома складовими:
- ресурсною складовою, яка визначає рівень інноваційних ресурсів, що забезпечили інноваційний розвиток підприємства;
- технологічною складовою, яка показує рівень технологічного оновлення виробництва через впровадження нових технологічних процесів і освоєння виробництва нових видів продукції;
- ринковою складовою інноваційного розвитку, яка визначає вплив підприємства на економіку через реалізацію і насичення ринку власною інноваційною продукцією.
Кожна з наведених складових охоплює відповідний набір первинних показників, які поступово інтегруються за найбільш суттєвими ознаками інноваційного розвитку з урахуванням впливу кожного показника на оцінку загального рівня інноваційного розвитку підприємства.
Поняття «показник» є характеристикою певної властивості, аспекту, сторони об’єкта, що оцінюється. Критерії і показники співвідносяться як загальне і окреме. Якщо критерії визначають ознаки, за якими описується стан об’єкта, явища, процесу, то показники – це характеристики цих ознак, вимірники, що дають змогу теоретичні положення трансформувати в емпіричний простір.
Таблиця 9.1. Показники оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств
В даний час в нашій країні не існує універсальних методик оцінки інноваційної діяльності. Велика частина вчених розробляють приватні методики, виходячи з теорії економічної ефективності або існуючої методики оцінки інвестиційного проекту. Це пояснюється тим, що інноваційна діяльність в різних галузях економіки має свою специфіку і різні критерії (показники) оцінки. Проте теорія економічної ефективності дозволяє оцінювати результативність використання ресурсів, системи управління і вибрати оптимальну організацію її застосування в конкретних умовах.
Виділяють наступні основні показники економічної ефективності інноваційної діяльності підприємства-інноватора:
Рентабельність інноваційної діяльності (RІД) показує який прибуток підприємство отримує з 1 вкладеної гривні в інновації та розраховується за наступною формулою:
де ПІД – прибуток від інноваційної діяльності; ВІД – витрати на інноваційну діяльність.
Для оцінки з позицій підприємства-інноватора замість показника рентабельності інноваційної діяльності можна використовувати показник ефективності напрямку інноваційного розвитку (КНІР), який розраховується як співвідношення очікуваного ефекту від впровадження і реалізації напрямку та очікуваної величини вкладеного інноваційного капіталу:
де Е – очікуваний ефект від впровадження і реалізації напрямку в t-му періоді, грн;
ІК – очікуваний інноваційний капітал для впровадження і реалізації напрямку в t-му періоді, грн;
r – ставка дисконтування, %;
T – період часу від початку інноваційного циклу до кінця життєвого циклу інноваційної продукції, років.
Якщо Кнір>1, то напрямок інноваційного розвитку економічно доцільний, якщо Кнір=1, то вкладені кошти повертаються, але ефекту підприємство-інноватор не отримає.
У данному випадку умови оптимальності варіанта, що розглядається підприємством[1]інноватором, записується як К нір → max.
Частка прибутку від інноваційної діяльності (ПІП) показує, яку частину від чистого прибутку підприємства становить прибуток отриманий від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг.
де ПІП – прибуток від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг; П – чистий прибуток підприємства.
Частка витрат на інноваційну діяльність (СІН) показує, як багато коштів від загальної суми витрачається на розвиток нових продуктів.
Для цілей зростання всього підприємства цей показник повинен плануватися на достатньому рівні й відповідати структурі інноваційного портфелю, встановлюючи необхідне співвідношення між різними напрямками інвестицій.
Він розраховується як:
де ВН - витрати, вкладені в нові продукти до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін;
ВЗ – загальні витрати на інноваційну діяльність до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін.
Інноваційний прибуток на одного працівника (ІП1П) є своєрідним критерієм продуктивності праці людей, які займаються інноваціями. Цей показник також дає уяву про ефективність розміщення додаткових ресурсів:
де ПІД – прибуток від інноваційної діяльності, грн..,
–
загальне число працівників, повністю зайнятих інноваційною діяльністю.
Частка витрат на персонал, що займається інноваційною діяльністю (СВПІД) показує скільки припадає витрат на персонал, що займається інноваційною діяльністю та розраховується за наступною формулою:
де ФЗпІД – розмір фонду заробітної плати працівників, що займаються інноваційною діяльністю, грн.;
ФЗп – розмір фонду заробітної плати, грн.
Питома вага в структурі основних засобів дослідно[1]конструкторського, експериментального та лабораторного обладнання (∆ОЗ), розраховується за формулою:
де ДКЕЛО – вартість дослідно-конструкторського, експериментального та лабораторного обладнання;
ОЗ – вартість основних засобів підприємства.
Коефіцієнт персоналу зайнятого в НДДКР (Кпр), характеризує професійно-кадровий склад підприємства. Він показує частку персоналу, зайнятого безпосередньо розробкою нових продуктів і технологій, виробничим та інженерним проектуванням, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг, відносно середньоспискового складу всіх постійних і тимчасових працівників підприємства.
Даний коефіцієнт визначається за формулою:
де Ч1 – кількість зайнятих у сфері НДР і ДКР, осіб; ЧП – загальна чисельність працівників підприємства, осіб.
Коефіцієнт оновлення продукції (КОП) відображає частку нової продукції у загальному обсязі продажу продукції підприємства. На основі даного показника можна зробити висновок про доцільність фінансування інноваційної діяльності, оскільки нова продукція, як правило, є конкурентоспроможною і проблем з її збутом, як правило немає, при умові, що ефективно працює маркетингова служба.
Його можна розраховувати за наступною формулою:
де КОП – коефіцієнт оновлення продукції; ОВНП – кількість видів нової продукції, од.; ОЗОП – загальна кількість товарної продукції, од.
Коефіцієнт освоєння нової продукції (КНП) дає можливість оцінити здатність підприємства до впровадження інноваційної або підвладної технологічним змінам продукції та розраховується за формулою:
де ВРНТ – виручка від реалізації нової або удосконаленої продукції та продукції, виготовленої за допомогою нових або удосконалених технологій, грн.; ВРЗ – виручка від реалізації всієї продукції підприємства, грн.
Частка конкурентоспроможної продукції у загальному її випуску(ПКП), що характеризує ефективність інноваційної діяльності підприємства та розраховується за такою формулою:
де ВКП – вартість конкурентноспроможної продукції, грн.; ВТП – вартість випуску всієї продукції на підприємстві, грн.
Коефіцієнт освоєння нової техніки (КНТ) показує спроможність підприємства до освоєння устаткування новітніх виробничо-технологічних ліній. Визначається співвідношення знову введених за останні три роки в експлуатацію новітніх основних виробничо-технологічних засобів у порівнянні з іншими засобами, включаючи будівлі, споруди, транспорт. Розраховується за формулою:
де ОЗН – вартість нововведених новітніх основних засобів, грн.; ОЗ – середньорічна вартість виробничих засобів підприємства, грн.
Коефіцієнт оновлення технології (КОТ) відображає частку вартості нових технологій у загальному обсязі вартості технологій, розраховують за формулою:
де NНТ - кількість впроваджених нових технологічних процесів;
∑ТП – сумарна кількість технологічних процесів.
Коефіцієнт ритмічності інновацій (КР) характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи щодо розробки і впровадження інновацій встановленому плановому завданню. Він обчислюється за формулою:
де Кр – коефіцієнт ритмічності інновацій за певний розрахунковий період (здебільшого за місяць, рік);
Т – кількість календарних відрізків часу, на яку поділено розрахунковий період (днів, декад);
Вк.ф – кількість фактично розроблених і впроваджених інновацій за t-й відрізок часу (день, декаду, квартал) у встановленому вимірі, у межах запланованого;
Вк.пл – кількість розроблених і впроваджених інновацій, передбачених планом розвитку підприємства на розрахунковий період t.
При обчисленні ритмічності за елементарний календарний відрізок часу приймають здебільшого робочий день (доба), якщо розрахунковий період t = місяць, або місяць, якщо розрахунковий період t = рік. Досить часто, особливо в одиничному й дрібносерійному виробництві, розрахунковий період (місяць, рік) поділяється на декади або квартали (Т =3, 4).
Економічний ефект інноваційної діяльності розраховується за формулою
де Em – економічний ефект інноваційної діяльності за розрахунковий період;
Pm – вартісна оцінка результатів інноваційної діяльності за розрахунковий період;
Зm – вартісна оцінка затрат на інноваційну діяльність за розрахунковий період;
ar - коефіцієнт дисконтування, що визначається за формулою:
Для оцінки ефективності інноваційної діяльності з позицій споживачів інновацій застосовують показник споживацької привабливості продуктового напрямку інноваційного розвитку (КСП), який розраховується як добуток показника, що враховує співвідношення ціни споживання інноваційної продукції і середньої ціни існуючої на ринку продукції та показника, що враховує оцінку вигоди, отриману споживачем при використанні інноваційної продукції:
де КСП – показник споживацької привабливості продуктового напрямку інноваційного розвитку; КЦ – показник, що враховує співвідношення ціни споживання нової або оновленої продукції і середньої ціни існуючої на ринку продукції; КВ – показник, що враховує оцінку вигод, отриманих споживачем при використанні інноваційної продукції. Для розрахунку Кц використовується формула:
де Ці – ціна інноваційної продукції, грн;
Цmin – мінімальна серед цін на інноваційну або існуючу на ринку продукцію (мінімальна серед цін на різні варіанти інноваційної продукції), грн.
Попередній вибір варіанта при розрахунку КЦ відбувається у такій послідовності:
1. Визначається середнє значення ціни існуючої на ринку продукції, що виконує подібні функції і/або має схожі властивості.
2. Порівнюється кожне значення ціни на інноваційну продукцію для різних продуктових напрямків інноваційного розвитку з середньою на ринку і вибирається мінімальне. Якщо мінімальною виявиться ціна на інноваційну продукцію за будь-яким із варіантів реалізації продуктового напрямку інноваційного розвитку, то КЦ для кожного з напрямків розраховується за формулою.
Оптимальним вважається варіант, для якого КЦ=1. Якщо мінімальним виявиться середнє значення продукції, що існує на ринку, то за ціновим параметром кожен із варіантів випуску інноваційної продукції буде програвати, бо є велика ймовірність придбання споживачем більш дешевої існуючої продукції. Але в такому випадку значну роль відіграватиме значення коефіцієнта оцінки вигод, які отримає споживач при використанні інноваційної продукції.
Розрахунок КВ виконують за формулами:
де Pij – j-й показник вигод (j=1, 2, 3, ..., k) інноваційного товару i (i=1, 2,3, ..., l);
Pmaxj – максимальне значення j-го показника вигод товару серед усіх, що порівнюються (між альтернативними інноваційними продуктами);
Pminj – мінімальне значення j-го показника вигод товару серед усіх, що порівнюються (між альтернативними інноваційними продуктами);
Vj – коефіцієнт вагомості (значимості) показника вигод j (сума коефіцієнтів вагомості всіх показників дорівнює 1).
Перша формула використовується, якщо кращому значенню показника вигод відповідає менше значення (тобто збільшенню вигод відповідає зменшення його одиничного показника, наприклад, показника фізичної завантаженості споживача при використанні інноваційної продукції), а друга формула – якщо кращому значенню показника вигод відповідає більше значення (тобто збільшенню вигод відповідає збільшення його одиничного показника, наприклад, величини вільного часу, отриманого в результаті використання інноваційної продукції, надійності, естетичності, екологічності продукції).
Розраховані значення показників оцінки вигод кожного з інноваційних товарів порівнюються між собою, і товар, для якого Кв набуває максимального значення, вважається найбільш вигідним з точки зору задоволення потреб споживачів. Ідеальною є умова, коли Кв=1 (тобто за всіма показниками вигод, що оцінюються, даний інноваційний товар максимально задовольняє потреби і забезпечує вигоди споживачів при його використанні).
Ціна споживання інноваційної продукції містить ціну товару та витрати, пов’язані з його експлуатацією (витрати на транспортування, монтаж, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, сплату податків, страхові внески, пальне, енергію, утилізацію відходів, зберігання товару та ін.).
Оцінка вигод, які отримує споживач при використанні інноваційного продукту, містить:
1) соціальні вигоди: величина вільного часу, отриманого в результаті використання інноваційної продукції; фізична навантаженість споживача при використанні інноваційної продукції;
2) техніко-економічні вигоди: більш ширші функціональні можливості; надійність, довговічність, естетичність, екологічність, безпечність;
3) сервісні вигоди: доставка продукції; гарантійні зобов’язання продавця; інструктаж і рекомендації; забезпечення комплектуючими деталями.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла