ТЕМА 11. РИЗИКИ В ІННОВАЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВІ

1. Основи теорії управління ризиками. Класифікація ризиків

Ринкові відносини характеризуються динамічною зміною економічної ситуації, зростанням невизначеності розвитку складових господарської системи. Інноваційна спрямованість суб’єктів господарювання, що є майже єдиним способом їх розвитку і випуску конкурентоздатної продукції, посилює невизначеність і ризик.

Невизначеність ‒ це неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з погляду імовірності їхньої реалізації, так і через їхній вияв.

Невизначеність - це те, що не піддається оцінці, тому будемо говорити про неповну визначеність (ризик).

У сучасних умовах господарювання будь-яке підприємство підпадає під вплив величезної кількості ризиків внутрішнього і зовнішнього походження. На підприємство, яке здійснює інноваційну діяльність, впливають ще й ризики, зумовлені невизначеністю результату.

Ризик пов’язується з можливою втратою доходів або їх недоодержанням порівняно з очікуваним результатом. Як правило, втрата або недоотримання доходів прямо залежать від раціонального використання ресурсів. У зв’язку з цим головним і неодмінним критерієм стабільної діяльності і конкурентоспроможності сучасного підприємства є здатність керівництва, спираючись на наукову основу, прогнозувати й приймати господарські рішення в умовах ризику, контролювати та ефективно управляти ним.

Невизначеність на ринку інноваційного інвестування обумовлена майже повною відсутністю або суттєво неповною інформації щодо характеру і ступеня задоволення тієї або іншої потреби ринку за допомогою нової наукомісткої продукції (у порівнянні з іншими типами ринків). У разі появи на ринку принципово нової продукції важко передбачити реакцію споживача через його непоінформованість.

Ризик слід розглядати як наслідок прийняття рішень в умовах неповної, неточної і/або суперечливої інформації, тобто в невизначеності чи неповної визначеності.

Під ризиком в інноваційній діяльності розуміють можливість (загрозу) втрати суб’єктом господарювання частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-збутової і фінансової діяльності, яка спирається на нові технології, продукти, способи їхньої реалізації тощо.

Ризик у загальному випадку пов’язаний з можливістю чи загрозою відхилення результатів конкретних дій чи рішень від очікуваних. Ризик має місце тільки там, де може бути як мінімум два сценарії розвитку подій (відповідно – два і більше можливих результати).

У літературі існують три основні думки, які визнають або суб’єктивну, або об’єктивну, або суб’єктивно-об’єктивну природу ризику.

Ряд авторів виходить з того, що ризик – це категорія об’єктивна, котра дає змогу регулювати стосунки між людьми, трудовими колективами, організаціями та різними інституціями у соціально-економічному бутті.

Прихильники об’єктивної концепції вважають, що ризик – це завжди загроза появи неприємних наслідків, щодо яких невідомо, настануть вони чи ні. Досить широко висвітлено у науковій літературі й суб’єктивну концепцію. Найсуттєвіший внесок у розвиток її зробив В. А. Ойгензіт, який виходив з того, що ризик завжди суб’єктивний, оскільки виступає як оцінка людиною вчинку, дій, як свідомий вибір з урахуванням можливих альтернатив.

Суб’єктивна концепція зорієнтована на суб’єкт дій, враховує можливі наслідки, вибір варіантів поведінки, що тягне за собою накладення відповідних обов’язків чи уникнення їх. Оскільки, з позицій цієї концепції, ризик завжди пов’язаний з волею та усвідомленням його людиною, то він є насамперед вибором варіантів поведінки з урахуванням загрози щодо можливих несприятливих наслідків.

Існує суб’єктивно-об’єктивна концепція. Вона стверджує, що ризик пов’язаний з вибором певних альтернатив, розрахунком імовірностей їх результатів. У цьому полягає його суб’єктивний бік.

Об’єктивність ризику ґрунтується на тому, що він існує внаслідок об’єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання і прийняття управлінських рішень.

Інноваційні ризики поділяють на систематичні (недиверсифіковані) і несистематичні (диверсифіковані) ризики.

Систематичні ризики обумовлені дією багатьох загальних для всіх суб’єктів господарювання факторів. Такі ризики приблизно однакові для різних суб’єктів господарювання. Несистематичні ризики спричинені дією факторів, які повністю залежать від діяльності суб’єкта господарювання. Рівень таких ризиків значно різниться навіть серед організацій рівних за масштабом і сферою діяльності та іншими ознаками.

Інвестування в інноваційні проекти пов’язане зі значними підприємницькими ризиками. Серед них виділяють:

1. Виробничий ризик обумовлюється виробничими факторами: брак у виробництві, невиконання виробничої програми, аварії, помилки у технічному виконанні інноваційного проекту.

2. Комерційний (маркетинговий) ризик обумовлюється невизначеністю попиту. Він пов’язаний із просуванням нового продукту чи послуги.

3. Фінансовий ризик обумовлюється співвідношенням власного і позикового капіталу, втратою доходів і коштів.

4. Науково-технічний ризик обумовлюється помилками на стадії наукового обґрунтування проекту.

Рішення з проведення інноваційної діяльності можуть прийматися за різних умов:

- визначеності – коли всі наслідки рішення, яке приймається, можуть бути оцінені;

‒ ризику – коли наслідки прийнятих рішень можуть бути оцінені з певною мірою вірогідності;

‒ повної невизначеності – коли немає жодних вихідних даних для оцінки наслідків рішення, яке приймається.

Інноваційний ризик за стадіями виявлення поділяється на різновиди:

‒ пов’язаний з певним етапом реалізації інвестиційного проекту: виведення товару на ринок (період окупності інвестицій), етап росту, етап зрілості, етап насичення, вихід з ринку;

‒ пов’язаний з господарською діяльністю підприємства.

Науково обґрунтована класифікація ризиків дозволяє чітко визначити місце ризику в їх загальній системі та створює можливості для ефективного застосування відповідних методів і прийомів управління ризиком.

Розглянемо класифікацію ризиків за певними ознаками.

За характером дії ризики поділяють на статичні (чисті) і динамічні (спекулятивні).

Статичні ризики – це ризики втрати реальних активів внаслідок завдання збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність суб’єкта господарювання.

Динамічний ризик – це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи непередбачуваних змін ринкових або політичних обставин

За джерелами виникнення ризики класифікуються на: політичні, господарські, форс-мажорні.

Політичні ризики обумовлені ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду, нестабільністю політичної влади, неадекватністю політичних рішень.

Господарські включають: ризик зміни податкового законодавства; ринковий ризик (відсутність попиту на товари та послуги); ризик капітальних вкладень (інфляція); ризик зміни цін постачальників; ризик затримки платежів за реалізовану продукцію; ризик неадекватного менеджменту тощо.

Форс-мажорні – ризики землетрусу, повені, урагану, інших стихійних лих; ризики виникнення міжнаціональних конфліктів; ризик втрати майна у разі пожежі тощо.

За часом утворення ризики розподіляють на ретроспективні, поточні, перспективні.

Аналіз ретроспективних ризиків, їх характер і способи зниження дають змогу точніше прогнозувати поточні і перспективні ризики.

За чинниками виникнення ризики поділяють на політичні та економічні (комерційні). Політичні ризики зумовлені зміною політичної ситуації, яка впливає на господарську діяльність (закриття кордонів, військові дії тощо).

Економічні ризики зумовлені несприятливими змінами в економіці підприємства чи економіці країни. Узагальнену класифікацію економічних ризиків представлено на рис. 11.1.

 

Рис. 11.1. Класифікація економічних ризиків

 

Узагальнювальним показником різних форм інноваційного ризику в умовах ринкової економіки є фінансовий ризик підприємця та інвесторів, що повірили в його ідею.

Він характеризує можливі втрати у разі невдалого завершення проекту, що фінансується (незалежно від причин).

У складі фінансових ризиків виділяють такі види ризиків.

1. Кредитний ризик – ризик втрати коштів організації внаслідок неповернення суми кредиту і відсотків по ньому.

2. Відсотковий ризик – ризик втрати коштів організації внаслідок перевищення відсотків на залучені кошти над відсотками на розміщені кошти.

3. Валютний ризик – небезпека втрати коштів у зв’язку зі зміною курсу валют.

4. Ризик втраченої вигоди – ризик втрати коштів через нанесення непрямої шкоди від подій.

Наприклад, під час продажу товарів у кредит невиконання умов оплати їх вартості в строк призводить до зростання дебіторської заборгованості. Іммобілізація коштів у дебіторську заборгованість може бути оцінена за розміром втраченої вигоди, тобто за обсягом недоотриманого доходу із втратою більш вигідного розміщення цих коштів.

За способом урахування ризики поділяють на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх відносять ризики, які безпосередньо не пов’язані з діяльністю підприємства або його контактною аудиторією. На рівень зовнішніх ризиків впливає чимало чинників: політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні тощо.

До внутрішніх належать ризики, зумовлені діяльністю самого підприємства. На їх рівень впливають ділова активність керівництва, вибір маркетингової стратегії, політики і тактики та інші чинники.