ТЕМА 14. ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

3. Особливості оцінки прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності

Оцінка прав на винаходи і корисні моделі. Розглянемо оцінку прав на ці об’єкти, виходячи з витратного, порівняльного і дохідного підходів.

Оцінка на базі витратного підходу. В рамках витратного підходу як приклад використовуємо метод вихідних витрат. За цим методом вартість прав на винахід або корисну модель, які було створено на власному підприємстві, можна визначити за формулою:

У свою чергу його можна визначити за такою формулою:

 



Дисконтування в основній формулі означає, що якби гроші не були вкладені в цей ОІВ, а працювали б на ринку капіталу, наприклад, були на депозиті, то вони принесли б прибуток, пропорційний банківському відсотку за використання цього капіталу. При цьому відлік періодів випливає з дати оцінки, тобто чим раніше були ці витрати, тим більше грошей на момент оцінки міг би принести депозит. Під час визначення витрат враховуються всі фактичні витрати, пов’язані зі створенням, правовою охороною і введенням ОІВ у дію:

 

У свою чергу:

 

Чим точніше враховуватимуться витрати, тим обґрунтованішим буде результат оцінки. За такого підходу розраховується максимальна вартість, тому що весь прибуток належить до ОІВ. Точність методу може підвищуватися за рахунок процедури приведення вартості грошей, витрачених у минулих періодах, до справжньої їхньої вартості.

Порівняльний підхід. Для визначення вартості ОІВ за порівняльним (ринковим) підходом здійснюють збір, аналіз та систематизацію даних про комерційні умови, укладені ліцензійні та інші договори на передачу прав на ОІВ та їх ціну на міжнародному та внутрішньому ринках за галузевим принципом. Зібрана інформація є основою для створення бази даних. Визначення ринкової вартості прав на ОІВ на основі наявних аналогів можливе лише у разі правильного зіставлення завдань, параметрів, обсягів та умов надання прав, а також характеристик прав, що оцінюються, на ОІВ та аналога.

Визначення ціни продажу продукції з використанням ОІВ відбувається на основі порівняння продажів за прайс-листами об’єктів, що порівнюються, зіставлення комерційних умов цих продажів і технічного рівня ОІВ, що оцінюється, з наявними аналогами. Бази даних мають порівняльні дані, зокрема терміни договорів, ставки роялті, ціни продажів тощо. Надалі така інформація може використовуватися для уточнення розрахункових параметрів, що одержуються під час оцінки прав на ОІВ на основі дохідного підходу.

Дохідний підхід. Під час використання дохідного підходу оцінку вартості прав на винахід і корисну модель найчастіше проводять за методом «додаткового прибутку».

Під додатковим прибутком розуміють різницю між прибутком, отриманим під час використання винаходу або корисної моделі, і тим прибутком, який виробник отримує від реалізації продукції без використання винаходу або корисної моделі.

Цей щорічний приріст прибутку дисконтують із урахуванням очікуваного періоду його отримання. Вартість прав на винахід або корисну модель за цим методом можна визначити за формулою:

 

Оцінка прав на промисловий зразок. Вартість прав на промисловий зразок може бути визначено за формулою:



Вибір числового значення коефіцієнтів проводиться в табл. 2 - 4.

Оцінка прав на товарний знак. Вартість прав на товарний знак здебільшого залежить від репутації підприємства, якому він належить, тривалості його перебування на ринку і якості товару або послуги, ніж право на винахід, корисну модель або промисловий зразок.

 

 

 


Вартість прав на товарний знак можна розрахувати за формулою:

 

 



Здебільшого щодо об’єктів авторського права оцінка вартості прав зводиться до визначення розміру винагороди автору за використання цих об’єктів. Щодо об’єктів суміжних прав визначається розмір винагороди виконавцям, виробникам фонограм, відеограм або службам мовлення. Загалом до оцінки прав на об’єкти авторського права і суміжних прав може бути застосовано підходи та методи, які використовуються під час оцінки прав на об’єкти промислової власності з урахуванням низки особливостей.

Відповідно до методу роялті вартість прав на об’єкт авторського права і суміжних прав, за умови, що винагорода за використання прав виплачуватиметься у вигляді платежів роялті, тобто рівними частками в кінці кожного періоду, може бути визначено за формулою:

 

 

Якщо передбачається виплата винагороди у вигляді паушального (разового) платежу, то для розрахунку можна використовувати формулу:

 

 

Порівнюючи цю формулу з попередньою, бачимо, що розмір паушального платежу буде меншим, ніж платежі роялті, оскільки в останню формулу вводиться множник - коефіцієнт дисконтування, величина якого менше за одиницю.

За базу роялті, в одних випадках, приймають суму валового збору, який надходить від продажу квитків за публічне виконання одного твору чи програми. В іншому разі це можуть бути доходи, отримані від того різновиду діяльності, в процесі здійснення якого відбувається використання об’єктів авторського права чи суміжних прав.

У разі відсутності таких доходів - загальна сума витрат на проведення заходу, під час якого відбувається використання об’єктів авторського права і суміжних прав. Ставки роялті в загальному випадку є предметом домовленості між ліцензіаром і ліцензіатом.

Оцінка прав на програми для ЕОМ. Програми для ЕОМ (програмні продукти) - це об’єкти авторського права, методики для оцінки вартості прав на які практично відсутні. Якщо програму розроблено для використання у власному виробництві або на замовлення, то її вартість може бути розраховано на основі активів, наприклад, за методом первісних витрат. Собівартість програмного продукту може включати:

• заробітну плату основних працівників (у нашому випадку програмістів, постановників завдань, дизайнерів, співробітників, які тестують готову програму, формують вихідні бази даних та ін.), а також нарахування на зарплату;

• прямі матеріальні витрати: вартість електроенергії та можливих інформаційних носіїв;

• інші витрати: на матеріали, що використовуються, відрядження основних розробників (якщо вони пов’язані зі створенням програми), послуги зовнішніх організацій (якщо вони беруть участь у створенні програми) тощо (табл. 7).

 

Визначення вартості прав на використання літературних творів. Визначення вартості цих прав необхідне під час укладення договору на право використання твору між автором та видавцем або в інших випадках. Вартість прав може бути визначена за описаним вище методом роялті. Для цього потрібно визначити ставку роялті та базу роялті. За базу роялті зазвичай приймають обсяг продажів за період часу, що розглядається, а не вартість надрукованих примірників або запланованого тиражу.

Особливості оцінки прав на художні твори та об’єкти суміжних прав. Такі об’єкти права, як п’єси, опери, балет, концертні програми, фонограми та аудіограми, створюються не одним автором, а групою авторів. Наприклад, п’єсу створюють: автор тексту, режисер-постановник, художник-сценограф, художник з костюмів. Всі вони є співавторами. Під час оцінки такого об’єкта права виникає завдання визначення частки кожного зі співавторів у загальному платежі роялті. Цю частку може бути визначено відповідно до значень ставок роялті для співавторів.

Оцінка гудвілу. В ринковій економіці гудвіл відіграє важливу роль, і його змістовим наповненням по суті є результати творчої діяльності, тобто об’єкти інтелектуальної власності, не поставлені на бухгалтерський облік. Вартість гудвілу, як правило, враховують під час операцій купівлі або продажу підприємств. Розглянемо методику і приклад оцінки гудвілу, які базуються на формулі податкового відомства США.

Відповідно до цієї методики дійсна вартість гудвілу визначається з урахуванням прибутку підприємства після сплати податків за такою формулою

 

 

Розрахунок проводиться в такій послідовності:

1) визначається середньорічний прибуток підприємства за розрахунковий період (не менше ніж 5 років);

2) визначається середньорічна вартість матеріальних активів за той самий період;

3) визначається прибуток, який генерують матеріальні активи:



4) визначається вартість гудвілу за формулою 20. Нижче наведено приклад розрахунку вартості гудвілу (табл. 8, 9).

 


Розрахуємо прибуток на матеріальні активи (за нормою 10 %):


Розрахуємо вартість гудвілу (з коефіцієнтом капіталізації 0,2):


Цей метод має деякі обмеження, оскільки допускає визначення вартості через сукупний дохід, отриманий за рахунок усієї маси матеріальних і нематеріальних активів, що перебувають на балансі підприємства. У випадку, якщо підприємство не має на своєму балансі нематеріальних активів чи їхня вартість є невеликою, то така оцінка може бути досить точною. Розглянутий метод визначення вартості гудвілу є цілком застосовним для вітчизняних підприємств.


Accessibility

Шрифти

Розмір шрифта

1

Колір тексту

Колір тла