Теоретичний матеріал до теми 5: Соціальні аспекти формування біоекономіки

3. Соціальна відповідальність біоекономіки

Враховуючи соціально-економічні аспекти, розглянуті у попередньому підрозділі, та в контексті актуальності розвитку біоекономіки на сучасному етапі визначено, що біоекономіка є соціально відповідальною.

У наукових дослідженнях, присвячених визначенню сутності соціальної відповідальності ми можемо зустріти різні терміни, які характеризують її: «соціальна відповідальність бізнесу», «корпоративна соціальна відповідальність», «корпоративна соціальна сприйнятливість», «корпоративна соціальна діяльність», «корпоративна соціальна добросовісність», «етика бізнесу», «корпоративне громадянство» та ін.

Втілення будь-якої нової парадигми розвитку суспільства вимагає, перш за все, ретельного дослідження, наскільки це можливо, якомога більшої кількості можливих наслідків її імплементації. У даному зв’язку переведенню економіки на «біорейки» повинні передувати аналіз та оцінка комплексу можливих результатів. Наприклад, негативне відношення до ГМО, що сформувалося в європейському соціумі, призвело до практично повної заборони їх використання, не дивлячись на відсутність достовірних доказів їх шкідливого впливу. На противагу, за відсутності негативного ставлення суспільства до біотехнологічних культур в США або Бразилії площа посів генетично змінених кукурудзи чи сої має значну питому вагу в загальному обсязі посівних площ, як і обсяги експорту даної продукції на світових ринках

Питання термінологічної визначеності відноситься до найважливіших в науці. Що стосується терміну «соціальна відповідальність», то вивчення наукових джерел показало відсутність однозначного тлумачення цієї категорії. Активні дискусії серед науковців з цього приводу розпочались ще у середині 50-х рр. минулого століття. Зокрема, визначення соціальної відповідальності дають Р. Хачатуров та Р. Ягутян. Під соціальною відповідальністю вони розуміють дотримання суб'єктами суспільних відносин вимог соціальних норм, а у випадках безвідповідальної поведінки, що не відповідає вимогам норм чи порушує суспільний порядок, вони зобов'язані нести доповнюючий обов'язок особистого чи майнового характеру.

О. Плахотний вважає, що поняття відповідальності поєднує дві форми, два різних види відповідальності: 1) відповідальність як реакція суспільства на поведінку індивіда (суспільна відповідальність); 2) відповідальність як система відповідей індивіда на вимоги суспільства (особиста відповідальність). З одного боку, суспільство покладає на індивіда обов'язок вчиняти соціально корисні вчинки, а з іншого - воно зобов'язано сприяти суб'єкту у здійсненні ним своїх прав та обов'язків та несе за це відповідальність.

А. Бєлов визначав соціальну відповідальність як свідоме та добровільне покладення на себе зобов’язань прогнозувати та враховувати у своїй діяльності соціально значущі її наслідки, попереджувати чи мінімізувати ризики та збитки по відношенню до інших суб’єктів та природи, а також проявляти піклування про інших членів суспільства. Крім того, він простежив такі особливості соціальної відповідальності: а) вона містить ініціативний характер; б) надає перевагу або суспільному суб’єкту, або ж індивідуальному суб’єкту, котрий, ймовірно, трактується як представник суспільства чи соціальної групи; в) надає перевагу компромісу між суспільними інтересами та цілями, з одного боку, та індивідуальними, професійними, етичними тощо устремліннями, з іншого; г) поведінка людей в контексті соціальної відповідальності визначається, здебільшого, очікуваннями людей щодо соціальної позиції суб’єкта у формуванні соціально визначених атрибутів конкретних соціальних груп.

Заслуговує на увагу внесок M. Schwartz та A. Carroll, які розробили трьохсферну модель соціальної відповідальності, до структури якої входять такі складові, як економічна, етична та правова відповідальність.

На думку М. Дейч, соціальна відповідальність є системою взаємовідносин між особою (організацією) та суспільством, яка базується на вільному волевиявленні та соціальних нормах, визначається певною поведінкою, спрямованою на безпеку, розвиток та узгодження інтересів сторін відносин. У процесі формування сталого розвитку між членами суспільства формуються відносини через певні права та обов’язки.

Сутність соціальної відповідальності полягає в обов’язку суб’єкта виконувати вимоги, що висуває йому суспільство, держава та індивіди для забезпечення впорядкованості, стабільності соціальних відносин у різних сферах життєдіяльності. Схожу точку зору висловлює І. Семякін, коли визначає соціальну відповідальність як обов'язок індивіда виконувати відповідні політичні, юридичні та моральні вимоги, які встановлюються суспільством, державою чи колективом.

Т. Чепульченко розглядає відповідальність як форму взаємозв’язку і взаємодії суспільства й особи. Відповідно, соціальна відповідальність визначається як «підзвітність, як відношення особи до соціальних вимог, що виражається у конкретних діях, як свідомо-вольове відношення людини до пред’явлених суспільством вимог і обов’язок неухильного їх дотримання, як відповідна позитивна чи негативна оцінка діяльності людини з боку суспільства».

Наведені визначення стосуються різних рівнів та видів соціальної відповідальності, але в основному вони пов’язані із тлумаченням соціальної відповідальності на рівні окремого суб’єкта господарювання. У контексті розвитку біоекономіки, соціальна відповідальність розглядається більш широко, не виступає як суспільно нав’язана функція, а притаманна внутрішньо, вбудована в неї, є її невід’ємною складовою.

Соціальна відповідальність біоекономіки - така філософія її розвитку, яка ґрунтується на засадах сталості та усвідомленні наслідків, а також на необхідності здійснювати вплив на формування соціальних норм, що базуються на соціо-еколого-економічному світогляді. У даному зв’язку варто підкреслити, що соціальні норми представляють собою ідеальні зразки (шаблони), які рекомендують те, що люди повинні говорити, думати, відчувати і робити в конкретних ситуаціях.

Соціальні норми відображають інтереси суспільства, а оскільки інтереси суспільства змінюються, соціальні норми повинні змінюватися також, відображаючи інтереси сьогодення. Саме до сфери соціальної відповідальності біоекономіки включено формування соціальних норм, які корелюють із принципами сталого розвитку.

Сталий розвиток передбачає інтегрування цілей високої якості життя, здоров’я та добробуту з соціальною справедливістю, забезпеченням здатності планети підтримувати життя у всьому її розмаїтті. Ці соціальні, економічні та екологічні цілі є взаємозалежними та такими, що взаємно підтримуються. Сталий розвиток може сприйматися як шлях до вираження ширших очікувань суспільства в цілому.

Сталий розвиток має на меті задоволення потреб суспільства, що живе в межах екологічного потенціалу планети і уникає загрози для здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Як зазначено в попередніх темах, сталий розвиток має три виміри - економічний, соціальний та екологічний, які є взаємозалежними; наприклад, знищення бідності вимагає як захисту навколишнього середовища, так і соціальної справедливості. На думку окремих вчених, ля забезпечення сталого розвитку соціальна відповідальність має не менше значення, ніж розвинута економічна інфраструктура, політична стабільність або втілення в життя проектів інноваційного розвитку.

Оскільки сталий розвиток пов’язаний із соціальними, економічними та екологічними цілями, що є спільними для всіх людей, і досягнення яких можливе за рахунок розвитку біоекономіки, він може використовуватися як шлях до об’єднання очікувань суспільства, яке прагне діяти відповідально. Таким чином, мета соціальної відповідальності біоекономіки сприятиме сталому розвитку.

Цілісне уявлення про структуру та наслідки імплементації біоекономіки дає схема, представлена на рис. 3.

Рис. 3. Структурно-логічна схема забезпечення соціальних аспектів на основі розвитку біоекономіки

Беручи до уваги можливий масштаб та комплексність соціального ефекту від розвитку біоекономіки, як показано на рис. 3, варто докладніше розглянути можливі як позитивні, так і негативні наслідки даного процесу. Позитивні соціальні ефекти біоекономіки згруповано відповідно до рівня прояву ефекту – локального, регіонального, національного та глобального.

На локальному рівні варто очікувати таких ефектів:

створення нових робочих місць;

пом’якшення тиску соціальних проблем, особливо на депресивних територіях;

покращення соціальної інфраструктури місцевого рівня; покращення добробуту населення;

можливість задовольнити основні соціальні потреби на локальному рівні;

збільшення споживання екологічно чистих та органічних продуктів харчування;

запровадження новітніх біотехнологій на рівні домашнього господарства, комунальних, транспортних служб;

переробка відходів домашнього господарства;

забезпечення лікарськими засобами біологічного походження;

надання екологічних послуг (очищення забруднених ґрунтів та водойм, переробка відходів, реклама екологічної продукції, товарів та послуг);

екологічний моніторинг локального рівня для надання інформації про стан довкілля (контроль за викидами промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них районів);

створення безпечніших умов праці.

На регіональному рівні можливий прояв таких ефектів:

зменшення відтоку інтелектуального капіталу;

підтримка соціальних програм регіонального рівня;

створення ефективної енергоощадної транспортної системи (екологічний громадський транспорт);

впровадження раціональної системи землекористування;

створення екологічного інформаційного сервісу (оцінка екологічного впливу виробництва на довкілля, розповсюдження екологічної інформації);

забезпечення професійно-орієнтованої екологічної освіти.

Для національного рівня характерні такі ефекти:

розвиток науки та науково-дослідної інфраструктурури;

зниження швидкості депопуляції та стабілізація кількості населення;

зменшення залежності енергетичної системи країни від викопних джерел (використання біопалива, сонячної та інших альтернативних видів енергії в транспортній, житлово-комунальній та інших сферах);

поліпшення навколишнього середовища;

формування системи здорового способу життя;

збільшення площ та кількості заповідників, зоопарків, ботанічних садів, національних парків, рекреаційних зон;

проведення сертифікації та екологічного маркування виробленої продукції;

розвиток «зеленого туризму»;

екологічний моніторинг (створення інформаційної бази про стан та динаміку змін природного середовища, аналіз об’єктів, причин, наслідків порушення екологічної стабільності та прийняття рішень про їх усунення).

На глобальному рівні :

більш рівномірний розподіл енергії, води та продовольства між країнами та людьми;

збереження біорізноманіття флори та фауни планети;

збільшення частки заповідних територій у всіх екосистемах

зменшення кліматичних змін.

Для повноти аналізу необхідно зазначити також низку можливих негативних впливів біоекономіки, які можна передбачити на даний момент часу. Зокрема, це:

поява дилеми «їжа – паливо» та пов‘язане з цим зростання цін на продовольство;

невизначеність у довгостроковій перспективі наслідків впливу генно-модифікованих організмів, інших продуктів біо-, нано-, інфотехнологій;

можливе зменшення біорізноманіття внаслідок широкого використання сільськогосподарських культур, які не вражаються певними шкідниками чи хворобами;

можливе зменшення загальних обсягів споживання внаслідок втілення концепції «раціонального обмеження» (переважно для розвинутих країн).

Біоекономіки потенційно може сприяти пом'якшенню негативних наслідків шляхом розробки нових біо-виробничих систем з низьким рівнем викидів парникових газів і підвищення ефективності використання ресурсів, що безпосередньо впливає на локальне використання землі (менше землі, необхідної в зв'язку з більш високої врожайності) і покращує розвиток місцевих громад і середовища проживання.