Тема 5. Структура та зміст дисертаційної роботи.

1. Стадії здійснення наукових досліджень: особливості та вимоги. Жанри та стилі наукової творчості. Прийоми викладення матеріалів наукового дослідження. Тези та аргументи в науковому дослідженні.

Викладення матеріалів наукового дослідження може здійснюватися у різний спосіб. Безпосередньо процес дослідження може бути описаним стисло, про широко розкриваються його результати. В іншому випадку, науковець може детально описувати весь процес дослідження, висунуті гіпотези, їх доведення чи спростування. В подальшому розкриваються результати наукового дослідження. 

Викладення матеріалів дисертаційного дослідження може бути дедуктивним та індуктивним. В першому випадку дослідження спрямоване від загальних теоретичних положень до аналізу окремих емпіричних випадків, в іншому – навпаки. 

Подача матеріалів дисертації може здійснюватися такими способами: 

 чітко послідовним, коли автор опрацьовує перший розділ, після його повного завершення переходить до другого, далі до третього і т.д.; 

 цілісним, коли формується попередній варіант дисертації, а потім здійснюються його обробка; 

 вибірковим, коли після збору інформації, викладення матеріалів дисертації відбувається у будь-якому порядку. 

Пошук оптимальної форми подачі наукової праці відбувається на кожному етапі дослідження. В процесі написання дисертації здобувач повинен чітко формувати кожну тезу, не відступаючи в подальшому від її початкового формулювання. 

Основними помилками при викладенні тез в науковій праці є: 

 втрата тези; 

 повна підміна тези; 

 часткова підміна тези. 

Викладені в дисертації тези повинні бути аргументованими. Аргументація – це процес обґрунтування певного твердження з метою переконання в його істинності, доцільності. Аргументування будується на законах логіки. Для пошуку аргументів, автору тези доцільно уявити опонента, який не погоджується з його твердження, і знайти відповідну кількість доказів, які повністю переконають у правоті тези. У тексті аргументи обов’язково розміщуються між тезою і висновком. Важливо, щоб аргументи не зливалися з тезою. Аргументи можуть підкріплюватися прикладами. 

Як правило, після кожного наведеного аргументу розміщується відповідний приклад. Проте одним з варіантів їх розміщення може бути такий: спочатку висвітлюються всі аргументи (як правило, кожен з нового абзацу), а далі наводяться приклади. 

Загальному висновку можуть передувати мікровисновки, розміщені після кожного аргументу. Викладені здобувачем аргументи повинні бути достатніми, достовірними, автономними та несуперечливими, в іншому випадку ставитиметься під сумнів теза, яка доводиться. 

Коли на меті є спростування тези інших науковців, то це може здійснюватися шляхом: 

 критики тези, коли її помилковість доводиться через хибність її наслідків; 

 критики аргументів, коли доводиться хибність чи сумнівність аргументів тези, в результаті чого теза буде спростованою або вимагатиме додаткового аргументування; 

 критики демонстрації, коли доводиться відсутність взаємозв’язку між тезою і аргументами.