Тема 5. Структура та зміст дисертаційної роботи.

2. Гіпотеза дослідження.

Важливим елементом виконання дисертаційного дослідження є висунення гіпотези. Під гіпотезою розуміють наукове припущення, що висувається для пояснення певних явищ і процесів або причин, які їх зумовлюють. Гіпотеза дозволяє дати пояснення ще не з’ясованим явищам та фактам, існуванню певного закономірного зв’язку між ними, причин виникнення тощо. Гіпотеза передбачає головну ідею дисертації. Вона визначає предмет, мету, завдання дослідження. 

Виділяють такі етапи побудови та доведення гіпотези: 

1) виявлення явища, яке неможливо обґрунтувати за допомогою відомих науці знань (робоча гіпотеза); збір фактів, котрі б обґрунтовували ймовірність припущення щодо явища, та попередній їх аналіз й осмислення через аналогію, індукцію, дедукцію тощо; 

2) формування гіпотези на підставі зібраних фактів (наукова гіпотеза); на основі висунутого наукового припущення відбувається подальше дослідження явища та встановлюється напрям всього дослідження; 

3) доведення (розвиток) гіпотези; здійснюється шляхом припущення, що гіпотеза є істинною, в результаті чого дедуктивним методом виокремлюють наслідки чи факти, які є результатом її існування; далі такі наслідки та факти перевіряють на практиці; в залежності від того відповідають вони дійсності чи ні, гіпотеза вважається правильною чи хибною; імовірність гіпотези буде тим вищою, чим більше буде встановлено і перевірено наслідків, виведених з цієї гіпотези; 

4) висновок про істинність або хибність висунутої гіпотези. 

Взаємоузгоджену з науковими фактами гіпотезу називають теорією або законом. Гіпотеза не може бути надуманою, нелогічною чи суперечити науковим фактам та наукової теоріям, в межах яких вона розвивається. Крім того, гіпотеза має узгоджуватися з відомими на час її висунення знаннями. 

Виділяють робочу і наукову гіпотези. Формуючи робочу гіпотезу, здобувач робить тимчасове припущення, що в подальшому допоможе побудувати ту чи іншу наукову гіпотезу. Для вирішення поставленого в дисертаційному дослідженні завдання можуть виокремлюватися кілька гіпотез, які обґрунтовують одне і те ж явище. В подальшому обирається одна гіпотеза. Робоча гіпотеза дозволяє перевірити, чи можливе пояснення певного явища, зв’язку тощо. Якщо, висунувши робочу гіпотезу, встановлено неможливість її обґрунтування, таку гіпотезу відкидають і замінюють її іншою робочою гіпотезою. Тому такий вид гіпотези часто зазнає змін в процесі дисертаційного дослідження. Вона уточнюється, доповнюється, повністю перетворюється, відкидається тощо. 

Оцінивши імовірність явищ і фактів, робоча гіпотеза може в ході подальшого дослідження перетворитися в наукову гіпотезу. Остання часто трансформується в складну систему знань. Наукова гіпотеза пояснює закономірності розвитку явищ природи і суспільства. 

Гіпотеза і теза не є тотожними поняттями. Гіпотеза, на відміну від тези, є системою суджень і умовиводів. Крім того, гіпотеза є правдоподібним науковим припущенням, проте недостовірним. Спільною ознакою цих двох понять є те, що вони потребують обґрунтування і доведення. 

В процесі виконання дисертаційного дослідження повинна застосовуватись формула «знання – застосування наукових методів – нове знання». Дослідження повинне містити нове вирішення поставленого завдання (в кандидатських дисертаціях) чи проблеми (в докторських дисертаціях). Гіпотеза фактично розцінюється як сполучна ланка між наявними знаннями і знаннями, набутими в результаті дослідження.