Тема 6. Еклектика, неокласицизм та модерн у формуванні архітектурного середовища. Початок епохи дизайну

5. Експресіонізм

Експресіонізм – чергова модифікація архітектури та інтер'єру, яка прийшла до нас з минулого. Цей стиль виражається в спотворенні традиційних форм. Таким чином, досягався максимальний емоційний ефект.

Батьківщиною експресіонізму в архітектурі вважаються Німеччина й Нідерланди. Зародження цього стилю почалося ще в кінці Першої світової війни. Тоді експресіонізм висловлював важке економічне становище.

Експресіонізму в архітектурі властива яскрава емоційна виразність. Вона досягається в композиції за рахунок загостреності, навмисного спотворення традиційних форм. Найбільш яскравими представниками цієї течії вважається Е. Мендельсон, Г. Шарун, Г. Хьорінг.

Серед найбільш знакових будівель, побудованих в цьому стилі, можна назвати «Вежу Енштейна», церкву Грундтвига, Чіліхаус та Сіднейський оперний театр (рис. 6.17).

Експресіонізм в інтер'єрі – це емоційність і гротескність, це вже частина авангардизму, де відсутні певні рамки. Головне, щоб інтер'єр не був стандартним. Експресіонізм в інтер'єрі досягається за рахунок меблів химерних форм, великих скульптур, гострих ліній, яскравих фарб, суміщення матеріалів.

Рисунок 6.17 – Структурний експресіонізм, структуралізм. Сіднейський оперний театр. Австралія, 1973 р.

З поширенням на початку ХХ століття раціоналізму в меблях (попередниками якого ще в 1880-ті-1890-ті роки були досвіди чиказької архітектурної школи) підсилилися пошуки лаконічних, тектонічних форм на основі використання нових матеріалів (сталевих труб та смуг, клеєної шаруватої деревини), особливе значення стало надаватися конструктивній основі предмету та його функціональній організації. У побут стали впроваджуватися секційні збірно-розбірні меблі, здатні до трансформації, розроблялися спеціальні меблі для контор, банків, шкіл і т.д.

До художнього конструювання меблів в 1920-ті - 1930-ті роки звернулися багато архітекторів – представники раціоналізму (група викладачів «Баухауз» – В. Гропіус, М. Брейер, Л. Мисван дер Рое; Ле Корбюзьє у Франції) (рис. 6.18).

Рисунок 6.18 – Сухість ліній, захоплення конструкцією, масивність характерні для конструктивізму «Баухауз»

В 1950-х - початку 1970-х років у країнах Західної Європи та Америки принципи раціоналізму в меблях одержують подальшого розвитку. Широко вживаються секційні збірно-розбірні меблі та меблі здатні до трансформації, вироблені з уніфікованих елементів із застосуванням деревно-стружкових плит, кольорових пластиків та інших нових матеріалів. При загальних конструктивних і естетичних принципах сучасні меблі часом зберігають риси національної своєрідності. Особливої органічності сполучення національних особливостей і новаторства досягли в меблях архітектори-дизайнери скандинавських країн (А. Аалто у Фінляндії, А. Якобсен у Данії, Б. Матсон у Швеції), з їх пристрастю до краси текстури дерева, пластичної гнучкості гнуто-клеєних дерев'яних деталей і навмисної грубуватості рельєфних фактур тканин. Однак часта відсутність в уніфікованих меблях рис своєрідності, а також властива їй часом гіпертрофія конструктивності (яка позбавляє меблі їх головної якості – причетності до людини) призвели до деякого пожвавлення реставраторських тенденцій.