Тема 6. Еклектика, неокласицизм та модерн у формуванні архітектурного середовища. Початок епохи дизайну

У створенні радянських меблів 20-х - 30-х років, призначених для житлових будинків і громадських будівель нових типів, які відповідали новим соціальним потребам (палаци культури, робочі клуби), брали участь різні творчі сили: архітектори О. В. Щусєв, І. О. Фомін та інші, що не поривали із традиціями російських класицистичних меблів, викладачі та студенти ВХУТЕМАСА на чолі з О. М. Родченко, Л. М. Лисицьким і В. Є. Татліним, які опиралися на естетику конструктивізму. Останні почали спроби створити функціонально доцільні, убудовані, здатні до трансформації меблі на основі промислового виготовлення. Однак промисловість не була підготовлена до рішення такого роду завдань.

У другій половині 30-х років використання традиційних форм і конструкцій (так само, як і в архітектурі) привело до тимчасового відходу від новаторських прийомів формоутворення та звертанню до традицій минулого. У меблях виникли тенденції парадності, якій часом йшли на шкоду рішенню функціональних завдань.

У СРСР в другій половині 50-х - початку 70-х років з подоланням тенденцій прикрашення та стилізації, що гальмували розвиток масового серійного виробництва, розгорнулося проектування для житлових і громадських будівель простих, економічно та конструктивно раціональних меблів: збірно-розбірних шаф-стелажів і шаф-перегородок, вбудованих шаф; крісел-ліжок, що трансформуються, диванів-ліжок; кухонь. Відповідно до проблеми створення естетично-гармонічного, гуманістичного за духом предметного середовища форми та обробка меблів стали науково визначатися залежно від фізіології, анатомії та психології людини. Ці характерні для сучасних меблів особливості перегукуються з найбільш плідними ідеями меблевого конструювання 20-х - початку 30-х років. У той же час у сучасних творчих шуканнях немає механічного копіювання минулого. Меблі 2-й половини 50-х - початку 70-х років розвивались на новому якісному рівні, опираючись на високу технічну базу. Уніфікація елементів і деталей, впровадження нових матеріалів (деревинностружечних (ДСП) та деревинноволокнистих (ДВП) плит, поліефірних лаків та емалей, пластмаси), перетворення виготовлення меблів у механізований процес – основні риси технічного прогресу, що проникнув у меблеве виробництво. У результаті уніфікації розміри меблів та їх деталі стали узгоджуватися з будівельним модулем, що, крім економічної рентабельності, дало можливість варіювати розміщення предметів залежно від розмірів та призначення приміщень. Найбільш важливою перевагою нових меблів є можливість об'єднання декількох корпусних предметів різного функціонального призначення в загальні блоки шаф, якими можна членувати простір на функціональні зони. При цьому блоки шаф служать як би тлом для переміщуваних крісел, стільців, столів. У розробці зразків радянських меблів брали участь дизайнери майже всіх союзних республік. Ґрунтуючись на загальних естетичних і технологічних принципах, вони привнесли у свої вироби національні риси, а також особливості індивідуального творчого почерку. У числі провідних майстрів меблевого конструювання 1960-х - початку 1970-х років - Ю. В. Случевський, К. К. Бломеріус, К. С. Бочарова (РСФСР), Е. Вельбрі (Естонія), Х. Талберг (Латвія), В. Бейга (Литва) (рис. 6.20).

Рис. 6.20 – Зразки меблів 60-х - 80-х років ХХ ст.

а – набір меблів для відпочинку ГФ 102.00 (складається з двох крісел, дивану та журнального столика; подушки знімні, виготовлені з формованого латексу, чохли з меблевої тканини, із застібками на блискавці), СРСР, 1983 р.; б – набір кухонних меблів «Самара-3А» (складається з 10 предметів; робочі та фасадні поверхні облицьовані пластиком, інші вкриті нітроемаллю), СРСР, 1983 р.; в – сервант, ГДР, 1967 р.; г, ґ – відповідно меблевий гарнітур «Астріда» та меблевий комплекс «Моно», Науково-виробниче об’єднання «Гауя», Рига, Латвія, початок 80-х

Класика та модерн – сьогодні самі популярні стилі на ринку. Класичні меблі легко пізнавані, вони створюються із традиційних матеріалів, в основному – з коштовних порід дерева. Їх форми – геометрично правильні, що не терплять ніяких нововведень.

Що стосується модерну, то тут поряд з деревом застосовують скло, метал, пластик та тканини. Такі меблі відрізняються розмаїтістю конструкцій і дивують сміливими та несподіваними формами. Їх відмітні ознаки – виразність та легкість.

Нове віяння в архітектурі сучасного світу – постмодернізм – напрям, що обирає сенсаційні ефекти завдяки використанню несподіваних форм.