Тема 6. Екогуманізм та біобезпека: динаміка проблем.

7. Життя як ключове поняття біобезпеки.

Ключовим для біобезпеки є поняття «життя» (біос) у найширшому його розумінні. Тобто, мається на увазі не лише життя (добробут і здоров’я) людини, а й існування всіх форм життя, що охоплюються поняттям «біорізноманіття», одним із інструментів збереження якого є Конвенція про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), ухвалена з метою збереження біорізноманіття, збалансованого використання його компонентів і справедливого розподілу вигод від використання генетичних ресурсів і належної передачі відповідних технологій, враховуючи всі права на ці ресурси та на технології, та шляхом відповідного фінансування (https://www.cbd.int/convention/ text/). Мета концепції суголосна запобіганню звуженню «меж життя» («limits of life»), запропонованому Дж. Левлоком для обґрунтування концепції Геї – матері-Землі [17]. Людина має пам’ятати, що не лише економічне зростання глобальної економіки має межі (про які попереджав перший звіт Римського клубу, «The Limits to Growth», 1972 р.), зумовлені параметрами біосфери та обсягом природного капіталу, а й життя має свої адаптивні межі, які визначаються умовами існування. Втім, своєю діяльністю людина уже протягом століть стрімко звужує «межі життя» (про що свідчить безпрецедентне зростання темпів втрати біорозмаїття), що може мати фатальні наслідки як для людини, так і для планети загалом. Звуження меж життя виявляється не лише у вимиранні видів, що є крайньою формою такого звуження, а й зменшенні ареалів мешкання тих чи тих видів та втратою або зміною їхніх оселищ під дією антропогенних чинників. За таких умов чимало видів змушені адаптуватися до нових умов існування в безпосередній близькості з людиною, домогосподарствами та свійськими тваринами.

Зростає кількість безпосередніх чи опосередкованих контактів людини з дикими видами, які до того мешкали на значній віддалі від людини й імовірність контактів була незначною. Разом із дикими видами до людини наближаються й чисельні паразити, бактерії та віруси, носіями та природними резервуарами яких є ці види. Відповідно зростає й можливість перенесення на свійських тварин і людину нових збудників захворювань. Тож доречним є зауваження Едгара Морена про те, що нарешті має прийти усвідомлення того, що люди перебувають у постійній боротьбі з популяціями бактерій і вірусів, які швидко мутують і відновлюють свою життєздатність, а екологічна свідомість змушує нас визнати «межі влади людини над природою, і ми маємо визнати також межу потужностей медицини щодо впливу на людську природу».

Одна з гіпотез пояснює походження COVID-19 як наслідок міжвидового перенесенням вірусу за сприятливих умов на оптовому ринку морепродуктів у м. Ухані (Huanan Seafood Wholesale Market), де також торгують птицею, кажанами, зміями, жабами, бабаками та іншими дикими тваринами. Ці віруси можуть інфікувати багато видів тварин. Частина вірусів цієї групи (наприклад, SARS‐CoV та MERS‐CoV) належать до зоонозів, що викликають у людини тяжкі респіраторні захворювання. Хоча натепер не встановлено прямого зв’язку між вірусом 2019‐nCoV і його конкретним господарем, припускається найгенетичніша спорідненість з коронавірусом кажанів та використовуваним кодоном коронавірусу змій. Разом з тим, генетичний аналіз не виявив жодної подібної послідовності в доступних базах даних, що свідчить про те, що передбачуваний батьківський вірус рекомбінації все ще не відомий.