Тема 8. Аксіологічний вимір новітніх біотехнологій, проблеми біобезпеки та охорони навколишнього середовища.

3. Відповідальні інновації.

Розробка та впровадження сучасних біотехнологій нерозривно пов’язані з інноваціями й є питомою ознакою інноваційного розвитку. Так, у редакційній статті першого числа міжнародного журналу «Journal of Responsible Innovation» (2014 р.) зазначається, що в наш час технології трансформуються з пасивного інструменту для задоволення потреб людини на потужну силу, яка впливає на людей як мешканців світу в їхньому індивідуальному та суспільному бутті, перетворюючи людей на «технологічних істот» (technological beings). Тому сучасні технологічні втручання на будь-якому рівні в будь-яку систему планети Земля потребують етичних і правових оцінок, які окреслювали б і визначали «контури морально і законодавчо прийнятної поведінки» усіх учасників інноваційного розвитку. Ці думки суголосні позиції Г. Йонаса, викладеній у книзі «Принцип відповідальності», де філософ наголошує, що за умов, коли техніка та технології набувають небаченого досі масштабу й сили впливу, відповідальність стає чи не найголовнішою категорією, а орієнтиром етики відповідальності має слугувати «передбачувана загроза». «Пригоди технології, – пише Г. Йонас, – своїми надмірними ризиками примушують нас до якомога глибшого їхнього осмислення… Старі питання про відношення між буттям і належністю, причиною й метою, природою та цінністю мають бути онтологічно переорієнтовані, щоб по той бік ціннісного суб’єктивізму по-новому укорінити обов’язок людини в бутті». Запровадження інновацій, прогнозування ризиків та управління ними безпосередньо пов’язані з відповідальністю, як етичною категорією, що дозволяє розглядати та оцінювати прийнятність чи виправданість певних рішень щодо дій конкретних осіб або груп, включно з урядами, та щодо викликів, зумовлених невизначеністю знань про можливі наслідки, тобто пошуком балансу між збільшенням вигод від новітніх технологій і мінімізацією негативних наслідків їхнього застосування. Поняття «відповідальність» є одним із найуживаніших стосовно біотехнологій загалом, що зумовлено браком комплексних знань про всі характеристики новітніх біотехнологій та наслідки їхнього впливу на живі організми та довкілля. Досліджуючи етичні аспекти розробки та впровадження нанобіотехнологій, А. Грюнвальд характеризує відповідальність як акт атрибуції, тобто дії, що відбувається згідно з певними правилами, які мають бути обґрунтованими, наприклад, шляхом обмеження кола осіб, на яких покладається відповідальність, та визначенням критеріїв (у тому числі й приписів, які мають виконуватися індивідами), згідно з якими особа несе відповідальність. Він пропонує модель реконструкції відповідальності в технічному прогресі, яка може бути стисло описана таким чином: хтось (відповідальний суб’єкт) покладає на себе відповідальність за щось (беручи до уваги результати дії об’єкта відповідальності) згідно з сукупністю правил і рівнем знань. Моральний вимір з’являється тоді, коли постає питання про те, за яких умов і згідно з якими процедурами сукупність правил про відповідальність може бути прийнятною. Ці правила формують нормативний контекст для суджень про те, що значить бути відповідальним. Оскільки при цьому виникають нормативні невизначеності (наприклад, через моральні конфлікти), постає потреба в етичних рефлексіях над такими правилами.