Тема 3. Основні етапи становлення біоетичної свідомості.

4. Етичні визначення і принципи в біоетиці.

Біоетичний етап розвитку етичних вчень почався з 1970 року, часу публікації робіт В.Р. Поттера, що став основоположником нової науки — біоетики — і визначив її як "шлях до виживання", як "міст у майбутнє". Як сучасний етап розвитку медичної етики біоетика спрямована на проведення активного пошуку шляхів гуманізації медицини і медико-біоло- гічної науки шляхом зіставлення можливостей медицини і біоло­гії з правами людини. Біоетика ставить за мету захист фізичної, психічної і духовної цілісності людини та її геному, захист тва­ринного й рослинного світу, захист навколишнього середовища. Вона є комплексом заходів щодо систематичного аналізу і коор­динації дій людини в галузі медицини, біології та екології з по­гляду загальновизнаних моральних цінностей і принципів.

Становлення і розвиток біоетики виявилися прямим наслід­ком практичного впровадження досягнень науково-технічної ре­волюції в умовах глибокої ідеологічної кризи і накопичення гло­бальних екологічних проблем. Значні успіхи в розвитку медико-біологічних наук породили безліч складних проблем морального характеру. Людина нама­гається поширити свій контроль на власну еволюцію і претендує на те, щоб не просто підтримувати своє життя, а й поліпшити і змінити свою природу за власним розумінням (!). У подібній ситуації неминучі дискусії про етичну основу і моральне право таких дій. Предметом інтенсивного обговорення й аналізу стали етичні проблеми клінічних досліджень та експериментів на тва­ринах, генної інженерії, трансплантації органів і тканин, нових репродуктивних технологій, евтаназії.

Сучасне суспільство характеризує глибока духовна криза, девальвація моральних цінностей, споживчий характер цивіліза­ції, недолік глобальних ідей, технократичність мислення, праг­матизм і цинізм. У XX сторіччі людство відчуло катастрофічні наслідки гло­бальної екологічної кризи. Цей принципово новий феномен по­рушив питання фізичного виживання, продовження людського роду і розвитку всієї цивілізації. Критичну фазу відносин і про­тиріч між суспільством і природою зумовлено гігантським збіль­шенням споживання природних ресурсів, зміною ландшафтів, створенням нового антропогенного середовища і порушенням динамічної рівноваги в біосфері на різних рівнях її організації. Очевидно, розв'язання проблеми глобальної екологічної кризи пов'язане з вирішенням питання суміщення на етичній основі напрямків економічного розвитку з підтримкою екологічної рів­новаги і ресурсної стійкості.

Заслуга В. Поттера полягала в побудові "моста", "сполучної ланки", в органічному поєднанні таких принципово різних фено­менів, як біологія й етика. Природничі науки з початку їхнього існування орієнтувалися на об'єктивізм як ідеал духовності, на вивчення об'єктивної реальності без суб'єктивних переживань і морально-етичних оцінок людини. Сутність історично сфор­мованого глибокого конфлікту між натуралізмом і гуманізмом полягала в тенденції описової й експериментальної науки до ігнорування інформації і знань, які знаходяться поза межами компетентності способів її дослідження.

За задумом В. Поттера, біоетика — не тільки міст між різ­ними дисциплінами, а й "міст у майбутнє",- що необхідно "для поєднання медичної етики й етики навколишнього середовища у всесвітньому масштабі, щоб забезпечити виживання людини". Саме "глобальна біоетика, заснована на інтуїції й розумі (ло­гіці), підкріплених емпіричними знаннями всіх галузей науки, а особливо біології" може і повинна забезпечити "довгострокове виживання людства як виду в нормальній і усталеній цивіліза­ції". Таким чином, етика, що історично була винятково антропоцентричною галуззю знань і вивчала стосунки "людина — лю­дина", стала розглядати також сферу живого (А. Швейцер), а потім поняття моральності поширилося і на природу в цілому (В. Поттер).