Тема 7. Історичні ракурси генетико-дослідницьких програм. Феномен генетичного редукціонізму.

1. Етичні передумови розвитку генетико-дослідницьких програм

Етичну основу природничо-дослідницьких програм минулого складали певні концепції моралі, кожна з яких грунтувалась на специфічних етичних принципах, правилах та нормах. Можна виділити щонайменше три такі оригінальні концепції: релігійна, натуралістична, договірна.

Деякі етичні теорії говорять про релігійне походження моралі, основні норми якої, наприклад, дано людям у формі спеціального тексту, продиктовані як божествене одкровення. Іноді при релігійному обґрунтуванні моралі виходять із того, що її норми дані не безпосередньо, а у формі притчі, алегорії, так що самі люди (або їх духовні вчителі) повинні працювати, думати, уявляти, щоб виявити і зрозуміти ці норми. Ще один шлях пов'язаний зі спробами людей відкрити керівні принципи, проникнувши в задум Творця всього сущого - при цьому вважається, що моральні норми повинні бути знайдені, але вже не в текстах, а в тих даних Творцем законах, на яких тримається і яким підпорядковується створений ним світ.

Іншу велику групу становлять натуралістичні теорії, що вбачають джерело моралі в природному законі або природному праві ("морально те, що природно, що знаходиться у злагоді з природою"), які так чи інакше можуть бути розкриті, пізнані людьми. Це можливо, наприклад, космічний закон - поведінка людей має вписуватися в космічно порядок, і з цієї посилки можуть і повинні бути виведені моральні норми. Натуралістичні теорії стають тим привабливішими, що вищий у суспільстві авторитет природознавства. Характерний приклад - безліч концепцій еволюційної етики, які почали розвиватися після появи дарвінівського вчення про походження видів. І на цій основі пропонувалися прямо протилежні за змістом теорії - від соціал-дарвінізму, який ґрунтував мораль на егоїстичному праві сильного, тобто. на моделі природного відбору та виживання найбільш пристосованих, до етики взаємодопомоги, згідно з якою, навпаки, закони еволюції диктують альтруїстичні норми моралі. 

Деякі сучасні натуралістичні теорії апелюють до екологічної тематики. Їхні автори виходять з того, що оскільки наша планета сьогодні перебуває на межі екологічної катастрофи, то форми і норми, що склалися, стосунки людей один з одним і з природою повинні бути радикально змінені. Тому пропонуються такі нові норми моралі, дотримання яких дозволить запобігти руйнуванню біосфери, а тим самим – і загибель людства. В ім'я збереження людства, та й взагалі життя на Землі, люди повинні підпорядковувати свої помисли та діяння вимогам екологічного імперативу, який наказує оцінювати всі наші дії з точки зору того, як – позитивно чи негативно – вони впливають на навколишнє середовище і, відповідно, уникати всього того, що загрожує негативним ефектом.

Ще один клас - це теорії, які так чи інакше обґрунтовують не надлюдську, а людську природу і джерело моралі. Вважається, скажімо, що кожна людина має властиве їй від народження чи природи моральне почуття - моральна інтуїція, яка підказує йому вибір правильного рішення , отже завдання етики - лише прояснення, очищення цієї інтуїції. У свій час надзвичайно популярними були теорії, які, подібно до вчення Ж.-Ж.Руссо, бачили зразок моралі в поведінці первісної людини - "дикуна", не зіпсованого цивілізацією і надходить так, як диктують їй інстинкти. Ці інстинкти, укорінені в людській природі, і є, з погляду даних теорії, останньою основою моралі.

Інші теорії стверджують, що звичайний здоровий глузд містить у собі всі норми моралі і тому є найкращим керівництвом при вирішенні моральних колізій - все, що виходить за його межі, або не має істотного значення, або взагалі веде до моральної шкоди. Слід зазначити, що відповідність здоровому глузду, моральному досвіду звичайних, пересічних людей, взагалі кажучи, вважається в етиці одним із критеріїв, що застосовуються для обговорення переваг тієї чи іншої теорії. З цього погляду теорія, яка за всіма своїми важливими положеннями розходиться з нашим моральним досвідом, не може розраховувати на визнання. В даному випадку, однак, цей критерій зводиться в ранг єдиного і вирішального, що обертається некритичним ставленням до повсякденної моральної свідомості, яка нерідко буває суперечливою, непослідовною і навіть нездатною запропонувати задовільне рішення, зіткнувшись зі складною моральною колізією.

Існують, далі й такі теорії, які вважають вищим моральним авторитетом ту чи іншу історичну особистість - у цьому випадку її вчинки (нерідко не так реально мали місце, скільки переосмислені або просто вигадані наступними тлумачами) виступають у ролі зразка, яким слід керуватися при вирішенні власних моральних труднощів. 

У сучасній етиці особливо популярні теорії, що ставлять в основу соціальну природу людини, його включеність у суспільство, зокрема - теорії соціального контракту (суспільного договору). Вони передбачають ситуацію, звісно умовну, гіпотетичну, коли розумні люди, кожен із яких переслідує свої власні інтереси, укладають між собою угоду, що дозволяє стримувати егоїстичні устремління кожного і цим запобігти винищенню один одного - ту "воїну всіх проти всіх", про яку як про природну, тобто в даному випадку - війну догромадського стану, говорив англійський філософ Т.Гоббс (1588-1679). Ці теорії ставлять на чільне місце не чуттєве, не інтуїтивне або інстинктивне, а раціональне начало.

Раціональне начало вважається визначальним і таких теоріях обгрунтування моралі, які вважають, що вона має базуватися на природних законах розуму. При цьому передбачається, що йдучи раціональним шляхом, тобто, спираючись саме на закони розуму, ми можемо дійти таких підстав, які будуть, безумовно, визнані всіма розсудливими людьми. Численні теорії, керовані таким посилкою, у своїй сукупності становлять дуже впливову частину й називаються етичним раціоналізмом.

Слід зазначити, що перелічені підходи до обгрунтування моралі виключають одне одного, отже у конкретних етичних теоріях вони зустрічаються у найрізноманітніших поєднаннях. Наприклад, теорії, що спираються на природний закон, нерідко трактують його як даний Творцем, тим самим комбінуючи релігійний підхід з натуралістичним.

Очевидно, що різні теорії можуть розходитися в оцінці одних і тих же вчинків: скажімо, одні будуть ганити, тоді як інші - вважати природним і схвалювати поведінку, що диктується егоїстичними міркуваннями. Однак у багатьох випадках виходячи з різних теорії можна отримувати подібні, хоч і по-іншому обґрунтовані, оцінки одних і тих самих конкретних рішень та вчинків, правил та принципів. Це особливо важливо враховувати в плюралистическом суспільстві, де немає однієї, безумовно, домінуючої морально-ціннісної системи і де для взаємного узгодження моральних критеріїв і конкретних оцінок нерідко доводиться робити спеціальних зусиль.