Тема 4. Критичне мислення і логічний характер судження.

4. Запитання та відповіді як форми виразу думки.

   Надзвичайну роль у пізнанні та практиці міркування відіграють думки, що втілені в запитальних реченнях. Розв'язання різноманітних проблем передбачає постановку тих або інших запитань. Від вірного, своєчасного, послідовного формулювання запитань значною мірою залежить успішне розв'язання проблеми. Часто ми висуваємо запитання не тільки в процесі розв'язання нових завдань, які стоять перед наукою чи практикою, але й у процесі засвоєння, оволодіння уже наявними знаннями. Таким чином,

  Запитання - це думка, в якій зафіксована вимога або прохання поновити наявну інформацію з метою усунення або зменшення пізнавальної невизначеності.

    Запитання, на відміну від судження, оцінюються не як "істинні" чи "хибні", а як "логічно коректні" чи "логічно некоректні".

  Логічно коректним називається запитання, на яке можна дати істинну або хибну відповідь.

Наприклад, "Хто може бути обраний Народним депутатом ?", "Чому дорівнює відстань від Землі до Сонця ?".

     Логічно некоректним називається запитання, на яке не можна дати ні хибної, ні істинної відповіді.

Логічно некоректні запитання бувають двох видів:

• а) тривіально некоректні запитання, і
• б) нетривіально некоректні запитання.

Тривіально некоректним є запитання на яке не можна дати ніякої відповіді.

  Тривіально некоректні запитання втілюються в реченнях, що містять неясні (невизначені) слова або словосполучення. Наприклад, "Які інтенції властиві квадрату в точці перетину його діагоналей ?".

   Нетривіально некоректним називається запитання, на яке не можна дати істинної відповіді. Такі запитання називають ще провокаційними. Наприклад, "Коли перестануть вирощувати ананаси на Місяці?", або "Коли Україна перестане загрожувати Польщі?" і т.д.

Існує типологія відповідей на запитання. Серед істинних відповідей на запитання розрізняють:

• а) правильні відповіді, і
• б) неправильні відповіді.

  Правильною відповіддю називається відповідь, яка повністю або частково усуває пізнавальну невизначеність.

    У свою чергу, відповідь, яка повністю усуває пізнавальну невизначеність називають с и л ь н о ю, а яка не повністю - с л а б к о ю.

Наприклад, маємо запитання "Хто відкрив Америку ?".

   Сильною відповіддю на це запитання буде: "Христофор Колумб", а слабкою - "Іспанець", "Якийсь іноземець" тощо.

     Неправильними називаються відповіді, які не знижують пізнавальної невизначеності.

  У таких відповідях частково або повністю повторюється інформація передумови запитання.

   Наприклад, на запитання "Кому із видатних письменників XIX ст. належить авторство роману "Граф Монте-Крісто"?" маємо неправильну відповідь: "Видатний письменник XIX ст.".