Тема 6. Аргументація як основа сучасної комунікації.

3. Структура спростування. Види спростувань: спростування тези, спростування аргументів, спростування демонстрації.

   Поряд з прийомами обґрунтування тези існують також раціональні прийоми, спрямовані на критику аргументації.

Критика - це логічна операція, спрямована на обґрунтування безпідставності процесу аргументації, якій відбувся раніше.

   Структура будь-якої критики складається з тези, аргументів та форми.

Теза - це положення, хибність або малий ступінь правдоподібності якого необхідно довести в процесі критики.

Аргументи - це твердження, за допомогою яких критикується теза.

Форма (демонстрація) - це спосіб, який застосовується для критики тези.

За формою вираження критика буває неявною та явною.

 Неявна критика - це скептична оцінка позиції пропонента без конкретного аналізу недоліків і точної вказівки на слабкі місця. Сумнів у цьому випадку виражають приблизно в такій формі: "Ваші ідеї мені здаються сумнівними", "До Ваших тверджень я відношусь досить скептично" тощо. Прохання про уточнення такої критики залишають без відповіді.

   Явна критика - указання на конкретні недоліки, що виявлені в аргументації пропонента.

За направленістю явна критика може бути трьох видів: деструктивна, конструктивна та змішана.

  Деструктивна критика - це критика, спрямована на руйнування процесу аргументації шляхом критики тези, аргументів або демонстрації.

  Критика тези - це вид критики, який спрямований на обгрунтування безпідставності (хибності або малого ступеня правдоподібності) тези, яку висуває пропонент.

Критика тези може бути безпосередньою та опосередкованою.

 При безпосередній критиці тези не звертаються до яких-небудь раніше доведених суджень, з метою використання їх як аргументів, а заперечують тезу в силу невідповідності у крайньому разі одному з правил її побудови (про правила та можливі помилки, що виникають у результаті їх порушення, мова буде йти далі).

   Опосередкована критика тези обов’язково передбачає логічне виведення хибності тези з істинних аргументів.

   Теза розцінюється як явно (свідомо) хибна, якщо пропонент заздалегідь знав про це, але відстоював її, створюючи видимість аргументації. Помилковою теза буде вважатися в тому випадку, якщо пропонент помилявся відносно дійсного логічного статусу свого твердження.

   Критика позиції пропонента шляхом критики тези буде більш детально проаналізована при розгляді видів спростування. 

 Критика аргументів - це вид критики, який спрямований на обґрунтування безпідставності (хибності або малого ступеня правдоподібності) аргументів, які застосовує пропонент для обґрунтування тези.

  Якщо опоненту удасться показати сумнівність чи хибність аргументів, то суттєво послабиться позиція пропонента, оскільки така критика показує необґрунтованість його тези.

  Критика аргументів може виражатися в тому, що опонент вказує на недостатнє обґрунтування пропонентом достовірності аргументів, неточно викладені факти, викликає сумнів авторитетність експерта, на висновок якого посилається пропонент тощо. Ці та інші зауваження супротивник не може ігнорувати. Пропонент повинен чи підтвердити свої аргументи, чи відмовитися від них.

  Сумніви, які виникають вході критики аргументів, переносяться на тезу, що логічно випливає з аргументів. Теза також розцінюється як сумнівна. У випадку встановлення хибності аргументів теза вважається необґрунтованою і потребує нового підтвердження.

 Критика демонстрації - це вид критики, який спрямований на обґрунтування безпідставності форми аргументації, яку застосовує пропонент.

  У цьому випадку показують, що в міркуванні пропонента між аргументами і тезою відсутній логічний зв’язок. Початок і кінець міркування виявляються нескоординованими. Якщо теза на випливає з аргументів, то вона вважається необґрунтованою і некоректно сформульованою.

  Успішна критика демонстрації передбачає чітке уявлення про правила та помилки відповідних умовиводів: дедукції, індукції, аналогії, у формі яких проходить обґрунтування тези.

  Критика демонстрації, так само як і критика аргументів, не встановлює хибності тези, вона тільки руйнує аргументацію та показує необґрунтованість тези, яку висунув пропонент. У такому випадку про тезу можна говорити, що вона не спирається на докази або спирається на недоброякісні докази і вимагає нового обґрунтування.

   За своєю пізнавальною функцією деструктивна критика слугує дієвим засобом виявлення недоліків у міркування пропонентів. Разом з тим, така критика є однобічною, оскільки опонент лише розвиває критику і не пропонує натомість нічого.

   Конструктивна критика - обґрунтування опонентом власної тези з метою спростування альтернативного твердження пропонента.

Стратегія конструктивної критики виражається у наступному:

• Чітко та розвернуто представити тезу свого виступу.

• Показати, що ця теза не просто відрізняється від твердження пропонента, а суперечить йому як альтернативна.

• Зосередити зусилля на підборі аргументів на користь висунутої тези, щоб максимально впливати на пропонента та аудиторію.

  Конструктивна орієнтація в критиці дозволяє опоненту використати тактику вибору: аудиторії та експертам пропонується самим зробити вибір з двох представлених пропозицій - тези пропонента і антитези опонента. Такий підхід відрізняється об’єктивністю та коректністю у відносинах між суб’єктами процесу аргументації.

Окремим прикладом критики є спростування.

   Спростування - це встановлення хибності якогось положення з використанням логічних засобів і положень, істинність яких доведена заздалегідь.

Як видно з визначення, спростування є опосередкованим видом критики тези.

Критика не може бути визнана спростуванням у трьох випадках:

1) якщо аргументи не є достовірними твердженнями;

2) якщо форма критики - правдоподібне міркування;

3) якщо має місце як перше так і друге.

  На відміну від строго логічного значення терміну "спростування", яке означає обов'язкове обґрунтування хибності тези за умови істинності аргументів, в юридичній практиці під спростуванням розуміють встановлення як хибності, так і недоведеності судження, яке відстоює пропонент.

Аналогічно доведенню, спростування тези може бути прямим та непрямим.

  Пряме спростування може будуватися або як демонстрація безпосереднього (без яких-небудь умовних припущень) логічного слідування з істинних підстав судження про неправильність (неістинність) тези пропонента, або як "зведення до абсурду" припущення, яке відстоюється пропонентом. Пряме спростування є деструктивною опосередкованою критики тези.