Тема 8. Креативність, креативне мислення, мислення як комбінаторна гра.

3. Креативність як здатність продукувати нові ідеї, знаходити нестандартні рішення проблемних задач. Структура креативного процесу.

   Успішне оволодіння сучасними знаннями, ефективне застосування їх у практичній діяльності і використання для самовдосконалення молодого фахівця значною мірою визначається інтелектуальним розвитком особистості. Молодий фахівець, у якого сформовані діалектичне мислення і пізнавальний професійний інтерес, значно швидше орієнтується у новій інформації, успішніше вирішує виробничі завдання, більш здатен до самоосвіти і винахідницько-раціоналізаторської діяльності. А все це в цілому приводить до значного скорочення терміну адаптації на конкретному робочому місці і під час виконання своїх професійних обов’язків.

  Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що в процесі оволодіння учнями професійними знаннями простежується три взаємопов’язаних етапи.

    Етап перший – формування основ понять, їх початкове розуміння та запам’ятовування. Цей етап часто називають репродуктивним.

     Етап другий – різнобічне відтворення і осмислення основ понять, їх доповнення новими відомостями і формування умінь пов’язувати ці поняття з новою інформацію. Це етап продуктивного відтворення і застосування знань у різних умовах.

   Етап третій – виникнення нових проблем, гіпотез і пошуки їх розв’язування. Це етап творчого застосування знань. Із наростанням кількості пасивних, а далі – активних повторень з мисленевим відтворенням інформації і за умови наполегливої навчальної роботи учня через певний час поступово перший етап в роботі понятійно-логічної сфери мислення переростає в другий, пізніше із другого - в третій етапи.

    Протягом тривалого проміжку часу у професійно-технічних закладах освіти навчальний процес обмежувався роботою понятійно-логічної сфери лише на першому етапі, де переважають репродуктивні дії учнів. Значно рідше зустрічався другий етап і майже відсутній у навчальному процесі третій етап. Але, власне, на цих, другому та третьому етапах знаходяться основи логічного пізнання, що полягають в активному оволодінні людиною науковими знаннями та розвитку її природних здібностей. Тому життя вимагає розробок і впровадження таких прийомів, форм і методів навчання, способів організації різних видів теоретичних і практичних занять, що сприяють, насамперед, формуванню творчої особистості учня і майбутнього професіонала. Максимально сприятливі умови для організації навчання, у процесі якого відбувається розвиток мислення учня, формується його пізнавальна активність і елементи професійної творчості, створює проблемне навчання. Крім того, наш вибір застосування для підготовки кваліфікованих робітників проблемного навчання підтверджується також специфікою роботи майбутнього робітника. Переважно його діяльність побудована на повній самостійності, де немає місця для часу на професійну адаптацію. Усі термінові проблеми треба розв’язувати з надією на свій розсуд, власний досвід. За таких умов кожна помилка чи невчасно виконана технологічна операція часто супроводжується збитками, невиправданими витратами, екологічно негативними наслідками. Зважаючи на ці умови, майбутня самостійна господарська діяльність кваліфікованого робітника аграрного сектору вимагає такої ґрунтовної підготовки, яка дозволить плідно включитись у виробничі процеси вже з перших днів роботи. Але досягнути цього можна, на нашу думку, застосовуючи в підготовці майбутніх робітників проблемні методи навчання. 

   Проблемне навчання не є чимось абсолютно новим. Воно пройшло довгий шлях розвитку і становлення. Елементи проблемного навчання використовували Платон, Сократ, які обґрунтували значення добровільного, активного і самостійного оволодівання знаннями. У своїх судженнях вони виходили з того, що розвиток мислення людини може успішно відбуватися тільки у процесі самостійної діяльності. Багато видатних педагогів в минулому успішно використовували постановку проблем для активізації пізнавальної діяльності студентів в ході навчальних занять. В той же час слід зауважити, що інтерес до питань проблемного навчання в останні два – три десятиліття різко зріс і продовжує далі зростати. Проблемне навчання привертає увагу все більшої кількості практичних працівників середньої та вищої школи і педагогів-дослідників, саме тому актуальності набувають такі поняття, як креативність, креатин, творчість, обдарованість і т.д.

      Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — творча, новаторська діяльність; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості як незалежний фактор». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative). В російській мові, на думку професора І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну».

      Креатив (англ. Creative) — визначення, що характеризує продукт діяльності людини, створеної способом, що відрізняється від аналогічних, новизною підходу, творчим рішенням. Як правило створюється для привертання уваги, в основному за рахунок шокування, пародіювання, легкості сприйняття, яскравості і високою запам'ятованістю образу. Деякі розуміють під креативом творчість, поставлену на потік. Фактично креатив — це синонім слова «творчість». Називаючи визначені, наприклад, рекламні або художні роботи креативом, в більшості випадку просто намагаються пустити пил в очі новомодним словом.

       Поняття обдарованості не дістало загальновизнаного визначення. Найпоширенішим є визначення німецького психолога В. Штерна. Він формулює його так: "Обдарованість - це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги; це загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя".

   Обдарованість - це ніби природний дар, який людина одержує, щось спадково зумовлене. Обдарованість є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості. Обдарованість виражає внутрішні можливості розвитку не організму як такого, а особистості. Обдарованість виявляється лише через свою співвіднесеність з умовами, в яких відбувається конкретна діяльність людини. Вона виражає внутрішні задатки й можливості людини, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їхньому співвіднесенні з вимогами, які ставить ця діяльність. Для динаміки обдарованості особливо суттєве значення має оптимальність рівня вимог, що висуваються під час діяльності людини, наприклад, вимог, які ставить учневі навчальна програма. Щоб стимулювати розвиток, ці вимоги мають бути досить високими, проте посильними.

     Спеціальна обдарованість визначається співвіднесенням внутрішніх психічних умов із вимогами спеціальних видів діяльності. Це співвіднесення є не тільки абстрактним, а й реальним зв'язком, що зумовлює формування обдарованості. Спеціальні здібності визначаються нахилом до окремих спеціальних різновидів діяльності. Всередині тих чи інших спеціальних здібностей проявляється загальна обдарованість індивіда, що співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності.

   Обдарованість є своєрідним поєднанням здібностей, від яких залежить можливість досягнення більшого або меншого успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності. Обдарованість і здібності людей відрізняються не в кількісному, а в якісному відношенні.

    Талант - вищий рівень здібностей людини до певної діяльності. Це поєднання здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконати певну складну трудову діяльність. Талант - це високий рівень розвитку спеціальних здібностей; сукупність таких здібностей, що дають змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості і суспільною значимістю. Вже в дитячому віці можуть виявитися перші ознаки таланту в галузях музики, математики, лінгвістики, техніки, спорту тощо.

Геніальність - найвищий рівень творчих проявів особистості, втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства.

      Геній, образно кажучи, створює нову епоху у своїй царині знань. Для генія характерні творча продуктивність, оволодівання культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.