ТЕМА 10. Оснащення драйв-сервісу. Організація перевезень в готелі

8. Шляхи підвищення ефективності використання транспортних засобів.

Планування роботи транспортного господарства поділяється на техніко-економічне й оперативно-календарне та диспетчеризацію.

 Техніко-економічне планування полягає в розробці річного плану з розбивкою за кварталами. Як правило, цей план включає: виробничу програму випуску продукції заводом; план праці; ліміти матеріальнотехнічного забезпечення; план собівартості транспортних робіт; план організаційно-технічних заходів; зведення техніко-економічних показників.

Під час планування визначають:  вантажообіг і обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, потребу в транспортних і вантажно-розвантажувальних засобах (шахова відомість, вантажні потоки і розрахунки потреб в транспортних засобах);  потребу в кадрах і фонди заробітної плати; потребу в паливі (пальному) і мастильних матеріалах; обсяги ремонтних робіт і потребу в матеріалах та запасних частинах; цехові витрати (кошторис витрат). 

Крім того, складають кошторис витрат транспортного господарства і калькуляцію собівартості транспортних послуг. Останню визначають у вигляді двох показників: собівартості транспортування 1 т вантажу і собівартості навантаження та вивантаження 1 т вантажу.

 Розрахунки з планування проводять на основі технічно обґрунтованих норм роботи транспортних засобів, матеріальних витрат й інших планових нормативів. Послуги транспортного цеху, що надаються іншим цехам, розраховуються за цеховою собівартість. Роботи, виконувані транспортним цехом для свого господарства, оцінюються, виходячи тільки зі статей основних витрат без включення цехових і загальногосподарських витрат. 

Оперативно-календарне планування роботи транспортного господарства полягає в розробці місячних програм і змінно-добових завдань на перевезення та вантажно-розвантажувальні роботи, а також у поточному регулюванні роботи транспортних засобів. Місячна програма складається на основі квартального плану і додаткових місячних заявок на перевезення вантажів, що надходять з цехів, складів, відділів (постачання і збуту) до початку планового місяця. 

Залежно від типу виробництва організація і змінно-добове планування транспортних робіт змінюються. 

У великосерійному і масовому виробництвах вантажопотоки с відносно стійкими відповідно до шахової відомості. Це дає змогу організовувати перевезення вантажів постійними маршрутами, а роботу транспортних засобів — за графіком (стандартний план міжцехових перевезень вантажів).

У серійному виробництві вантажопотоки не такі стійкі, як у великосерійному і масовому, тому перевезення вантажів організовуються як за постійним, так і за разовими маршрутами. На разові маршрути цехи, склади і відділи напередодні планової доби подають транспортному цехові заявки на перевезення вантажів (у рахунок місячного плану), що повинні бути виконані протягом наступного дня. На основі цих заявок диспетчер складає змінно-добове завдання з перевезення вантажів наступного дня, вказуючи в ньому, як розподіляються транспортні засоби за окремими ділянками роботи і разовими маршрутами. На перевезення за постійними маршрутами заявки не подаються, а транспортні засоби працюють за графіком. 

В одиничному і дрібносерійному виробництвах за відсутності стійких вантажопотоків перевезення вантажів здійснюють в основному за разовими маршрутами. Змінно-добове завдання складається на основі заявок, і що надійшли в транспортний цех з основних цехів заводу, відділів і складів. 

Робота зовнішнього транспорту планується на основі зведень про надходження і відправлення вантажів, що надсилаються відділами постачання і збуту. 

Диспетчеризація транспортної роботи полягає в складанні графіків і зміни о-добових завдань з перевезення вантажів, оперативному регулюванні і контролі за їхнім виконанням. У своїй роботі диспетчер транспортного господарства тісно пов'язаний з диспетчерською службою заводу і диспетчерами цехів. До технічних засобів, які він використовує, належать: диспетчерські табло, схеми, графіки, радіо і телефонний зв'язок, сигналізація та ін. 

Оперативне регулювання зводиться до контролю за виходом на лінію визначеної графіком і змінно-добовими завданнями кількості транспортних засобів, за виконанням добового плану перевезень, ліквідації аварій, заміни транспорту в разі поломок. 

Оперативний облік за роботою транспортного господарства здійснюється в добовому і місячному розрізах: добовий рапорт про роботу транспортного цеху і місячний звіт про виробничу та господарську діяльність транспортного господарства в цілому.

 У зведення техніко-економічних показників включають:  коефіцієнт використання парку транспортних засобів за часом (кількість годин фактичної роботи парку, поділену на фонд робочого часу парку);  коефіцієнт використання пробігу (пройдена відстань з вантажем у кілометрах, поділену на повний пробіг з вантажем і порожняком);  коефіцієнт використання тоннажу (фактична кількість перевезеного вантажу в тоннах, поділену на номінальну амортизацію устаткування, помножену на кількість поїздок);  собівартість 1 машино-години;  собівартість переробки 1 т вантажу;  витрати енергії (палива) — норми і відхилення; витрати мастильних і обтиральних матеріалів — норми і відхилення.