3. ДЖЕРЕЛА РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН ТА ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

14. Внесок різних джерел іонізуючих випромінювань у формування дози опромінення людини

Таким чином, усе живе і не живе на Землі піддається дії іонізуючих випромінювань різних природних та штучних джерел. Але дози, котрі можуть викликати помітні фізичні та хімічні зміни в останніх у тисячі і десятки тисяч разів вищі за рівні радіаційного фону і тому можливим їх впливом у даному випадку можна знехтувати. У живих же організмів навіть за рівнів потужностей доз природного радіаційного фону можна припускати прояв певних реакцій і наслідків дії випромінювань. В умовах же підвищеного радіаційного фону імовірність прояву уражень значно зростає.

Загальна оцінка тенденцій у динаміці доз опромінення населення Землі у другій половині 20-го століття показана на. Це річні усереднені дози, котрі для кожної людини в залежності від місця її мешкання, способу життя, раціону харчування та інших факторів можуть розрізнятись у багато разів.

Основним джерелом опромінення залишається природний радіаційний фон. На теперішній час середня доза опромінення від нього для населення земної кулі прийнята рівною 2.2 мЗв/рік. Хоча, безперечно, в різних регіонах планети вона варіює досить в широких межах. Але для конкретних місцевостей вона більш-менш постійна. Дози опромінення від штучних джерел залишаються суттєво меншими.

Зростаюче виробництво електроенергії за рахунок атомної енергетики, безперечно, призводить до постійного зростання опромінення населення за рахунок цього джерела. Але відносний його внесок дуже малий – на початок цього століття ці дози склали не більше 0.05% від природного фону.

Опромінення людини і біоти в цілому можуть набувати помітні масштаби тільки у випадку великих аварій на підприємствах ядерної енергетики. Найбільш характерний приклад – аварія на Чорнобильській АЕС, котра призвела у 1986 р. до опромінення у дуже високих дозах певної кількості людей. Опромінення було найбільш сильним у місцях, що безпосередньо прилягали до станції. Але в цілому для Європейського регіону опромінення людини залишалося на низькому рівні. Тільки протягом першого року після аварії середній рівень опромінення у Західній Європі досягав 50% додаткового до природного фону. У наступні роки він різко скоротився і натепер не перевищує 0.1%.

Внесок опромінення за рахунок використання джерел іонізуючих випромінювань в медицині в середньому складає 14% дози природного фону при варіюванні у різних місцях від 5 до 50%.

Певна річ, це середньостатистична для нашої планети картина. Для регіонів, котрі у тій чи іншій мірі можна віднести до природних чи штучних радіонуклідних аномалій, спостерігається інше співвідношення між компонентами, що формують дозу. Для населення України, особливо частки, що проживає у північних областях, Білорусі, західних областей Росії радіаційна обстановка значно ускладнилась в зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС. Жителі цих регіонів постійно зазнають дії підвищеного радіаційного тиску за рахунок як зовнішнього опромінення штучних радіонуклідів, що випали на об’єкти навколишнього середовища, так і внутрішнього, зумовленого їх попаданням всередину організму з продуктами харчування, водою, повітрям.

Проте, цей рисунок може дати уяву про відносний внесок основних джерел випромінювань у формування загальної дози не тільки до 2000 р. Можна вважати, що криві вийшли на плато і на тепер – 2010–2011 рр. ситуація докорінно не змінилася. Хоча імовірно, що з роками внесок опромінення за рахунок випробувань атомної зброї і аварії на Чорнобильській АЕС зменшується, а за рахунок виробництва ядерної енергії – збільшується. Але не настільки, щоб змінити характер ходу кривих.