8.2. МІГРАЦІЯ РАДІОНУКЛІДІВ У НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ І ОБ’ЄКТАХ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЧАСТИНА 2 (+КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ)

5. Небезпека інкорпорування гарячих частинок

Особливо небезпечними радіонукліди стають при проникненні в організм у вигляді так званих “гарячих частинок”. До гарячих частинок належать аерозолі мікронного та субмікронного розміру, які мають радіоактивність на декілька порядків вищу, ніж середня активність частинок відповідних параметрів. Звичайно – це частинки реакторного палива, які містять напрацьовані продукти поділу урану, високорадіоактивні частинки, що утворюються при атомних вибухах.

Радіоактивність гарячих частинок дуже висока. В тканині частинка мікрометрового розміру у радіусі до 50 мкм може утворювати дозове поле потужністю до декількох десятків грей на добу, ведучи до загибелі сотень оточуючих її клітин, різним змінам в тисячах клітин.

При попаданні на рослини гаряча частинка, закріплюючись на липкій чи опушеній поверхні, може в буквальному розумінні “випалювати” групи клітин, призводячи до самих різноманітних морфологічних змін в органах. Особливо небезпечним у даній ситуації може бути згаданий флоральний захват, за якого великі частинки можуть попадати всередину квітки і включатись у зав'язь плодів.

З рослинними кормами гарячі частинки потрапляють в організм сільськогосподарських тварин і людини. Але особливо небезпечним шляхом їх проникнення є інгаляційний, який може мати місце не тільки в період випадання радіоактивних опадів, але й при вторинному вітровому підйомі. Якщо при попаданні з кормами більшість гарячих частинок виводиться з організму через шлунково-кишковий тракт, то при попаданні в легені вони закріплюються в альвеолах і внаслідок поганої розчинності виводяться дуже повільно. Знаходячись в легенях, шлунково-кишковому тракті, гарячі частинки утворюють зони дуже інтенсивного опромінення тканин, викликаючи локальну загибель досить великих груп клітин, їх пошкодження, різні перетворення аж до трансформації у злоякісні.

  Вважається, що за звичайних умов число гарячих частинок в навколишньому середовищі, зокрема в атмосфері, надзвичайно мале – одна на десятки і тисячі кубічних метрів повітря. Але після ядерних вибухів в атмосфері, викидів радіоактивності при деяких типах радіаційних аварій на підприємствах ядерного паливного циклу їх кількість в різних компонентах довкілля значно зростає. При цьому вони можуть розповсюджуватись на досить великі відстані. Так, паливні частинки чорнобильського походження були виявлені у багатьох країнах Європи: Швеції, Норвегії, Німеччині, Греції, Австрії, Швейцарії, Польщі, Болгарії, Румунії та інших.