9.1. ЗАХОДИ ІЗ ЗМЕНШЕННЯ НАДХОДЖЕННЯ РАДІОНУКЛІДІВ У ПРОДУКЦІЮ РОСЛИННИЦТВА

5. Зміна складу рослин у сівозміні

Як відзначалося вище, різні види рослин з неоднаковою інтенсивністю поглинають і накопичують у своїх органах окремі радіонукліди. Тому при плануванні заходів по зменшенню їх надходження в сільськогосподарські культури слід звертати особливу увагу на добір у сівозміні як видового складу рослин, так і сортового.

Кальцієфільні рослини, у першу чергу бобові, такі як люпин, люцерна, конюшина, вика, горох, квасоля, формуючи свої органи, разом з кальцієм накопичують,  так би мовити „помилково” і його хімічний аналог стронцій, в тому числі і ⁹⁰Sr. Злаки, які поглинають кальцій у порівняно невеликих кількостях, значно менше нагромаджують і ⁹⁰Sr. Тому накопичення цього радіонукліду різними видами рослин при вирощуванні в однакових умовах може відрізнятись  у десятки разів.  Вегетативні органи зернових і зернобобових видів нагромаджують ⁹⁰Sr у багато разів більших кількостях, ніж зерно.

З овочевих культур, які складають значну частку в раціоні людини, мабуть найбільше усього накопичують ⁹⁰Sr коренеплоди і бульбоплоди.

По їх відносній частці у раціоні перше місце займають  картопля і буряки столові. Суттєва частка належить і капусті.

Аналогічно калієфільні рослини, такі як той же люпин, кукурудза, картопля, буряки, гречка та багато інших разом з калієм у великих кількостях накопичують його хімічні аналоги з першої групи періодичної системи, в тому числі і цезій з його радіоактивними ізотопами ¹³⁴Сs і ¹³⁷Сs. В порядку зменшення вмісту ¹³⁷Сs у продовольчих частина окремі види рослин розміщуються у такій послідовності: зернові та зернобобові – гречка-соя-боби-квасоля-горох-овес-жито-пшениця-ячмінь-просо-тритикале-кукурудза; кормові (зелена маса) – люпин жовтий-капуста кормова-вика-соняшник-конюшина-тимофіївка-костриця безоста-кукурудза; деякі технічні – редька олійна-ріпак-буряки цукрові-соняшник-льон; овочеві – капуста-буряк столовий-салат-морква-картопля-огірок-гарбуз-помідор.

Міжвидові відмінності сільськогосподарських рослин у накопиченні цих радіонуклідів сягають багатьох десятків разів. Так, різниця у накопиченні ¹³⁷Сs у зерні гречки і кукурудзи досягає 60 разів, продуктивними органами овочевих рослин – 25 разів. Кількість ⁹⁰Sr в сіні бобових трав в 2–10 разів вища, ніж в злакових. 

Велике значення у формуванні сівозміни на забруднених радіонуклідами території можуть мати сортові особливості рослин. Так, окремі сорти гороху за здатністю накопичувати ⁹⁰Sr відрізняються в 2,5 рази, а сорти ярої пшениці за здатністю нагромаджувати ¹³⁷Сs – майже в 2 рази. Що ж стосується озимої пшениці, то різниця у накопиченні цього радіонукліду різними сортами досягає 5 разів. Є відомості щодо 3-кратних коливань у накопиченні ¹³⁷Сs різними сортами кукурудзи, картоплі.

Дані про здатність тих чи інших видів рослин та їх сортів до накопичення певних радіонуклідів  необхідно використовувати при організації рослинництва на забруднених радіонуклідами територіях з метою одержання продукції з мінімальною їх кількістю. Для цього вносять відповідні корективи у сівозмінах шляхом заміни видів рослин з високими  К_Н на такі, що мають менші їх значення. Іноді для того, щоб знизити або уникнути забруднення продукції навіть міняють напрям рослинництва.

Згідно з рекомендаціями Інституту землеробства НААН України, на забруднених радіонуклідами  дерново-підзолистих  піщаних  ґрунтах   слід   застосовувати таку сівозміну: 1) озимі на зелений корм + післяукісна кукурудза на зелений корм, 2) озиме жито, 3) картопля, 4) овес;  на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах – таку: 1) кукурудза на зелений корм та силос,  2) озиме жито,  3) картопля,  4) ячмінь з підсівом  багаторічних трав (злаково-бобові сумішки), 5) багаторічні трави, 6) озима пшениця; на сірих лісових суглинистих ґрунтах та чорноземах обмежень щодо видового набору і чергування культур немає.