Тема 21. Бюджетно-податкова політика та управління державним боргом (2 години)

3. Вплив бюджетно-податкової політики на економіку

Узагалі цілі бюджетно-податкового регулювання є досить суперечливими. Заходи бюджетної рестрикції завжди певною мірою пригноблюють економічну активність і провокують спад виробництва. Будь-які заходи бюджетної експансії з погляду запобігання падінню обсягів виробництва і стимулювання його зростання, по суті, означають розширення попиту, передусім інвестиційного, а за ним — і споживчого. Усе це неодмінно веде до підвищення цін. Тож роль бюджетно-податкової політики є специфічною, багатоаспектною і залежить від конкретно-історичних реалій, етапу та моделі розвитку економічної системи країни.

Суперечлива роль бюджетно-податкової політики як інструментарію державного регулювання економіки полягає, по-перше, у тому, що вона має позитивне значення щодо формування ефективного механізму подолання «провалів ринку», по-друге, має негативні наслідки впливу на національну економіку в цілому, коли вона є джерелом «провалів державного втручання» в економіц.

і Варто зазначити, що бюджетно-податкове регулювання може бути, з одного боку, засобом подолання «провалів ринку» (market failures), а з другого — джерелом багатьох «провалів державного втручання» (government failures).

 Це потребує гнучкого й обережного ставлення уряду до використання бюджетно-податкових засобів, особливо яскраві прояви якого можна спостерігати, коли держава змінює характер бюджетно-податкової політики на переломних етапах розвитку.

Формування ефективної бюджетно-податкової системи — невід’ємна складова процесу розбудови ефективної системи державного управління, ринкової економіки й відкритого суспільства. Бюджетно-податкова політика разом із грошово-кредитною забезпечують найважливіші економічні функції держави — фіскальну, економічного регулювання та вирівнювання доходів.

За допомогою бюджетної-податкової полiтики здiйснюється цiльове спрямування коштiв, яке неможливе з мiркувань поточної економiчної ефективностi, але має стратегiчне значення для суспiльства: витрати на державне управління, оборону, соцiальний захист, науку й освiту, неприбутковi стратегiчно важливi виробництва тощо.

Сучасна держава крім виконання своїх безпосередніх владних та соціальних функцій несе відповідальність за ефективне функціонування ринкової економіки країни, що, зрештою, забезпечує національну конкурентоспроможність. Тому державою здійснюється стимулювання економічного розвитку, формування структури ринку капіталів, товарів і послуг. Державний бюджет є не лише кошторисом надходжень і витрат, а насамперед — засобом забезпечення макроекономічного збалансування та економічного зростання, фінансовим планом, який, серед іншого, передбачає відтворення умов для власного фінансування в довгостроковому періоді.

Сфера відповідальності держави в кожній конкретній країні визначається Основним законом (Конституцією) країни, законами та рішеннями виконавчої влади. У країнах з перехідною економікою коло завдань держави істотно розширюється та полягає також у компенсації негативного впливу недостатності розвитку ринкових механізмів та нестачі децентралізованих ресурсів.

Ефективність здійснення бюджетом фіскальної функції визначається рівнем виконання Закону про Державний бюджет України, спів- 20 відношенням обсягів коштів, спрямованих на реалізацію функцій, що належать до сфери відповідальності держави, з реальними потребами фінансування цих функцій.

Функція економічного регулювання бюджетно-податкової політики спирається на фіскальне перенаправлення частини ресурсних потоків у країні відповідно до встановлених Законом про Державний бюджет України орієнтирів. Вилучення частини суспільного продукту у вигляді податків та неподаткових надходжень до бюджету дає змогу коригувати напрями використання ВВП, справляючи в такий спосіб вплив як на обсяг сукупного попиту, так і на пропорцію між споживанням та нагромадженням в економіці. На етапi спаду видатки бюджету збільшуються, компенсуючи втрату частини сукупного попиту, що пожвавлює економiку, але погіршує баланс бюджету. На етапi економічного пожвавлення зростання податкових надходжень поліпшує баланс бюджету. У разі дії прогресивної шкали оподаткування збільшення доходів веде до зростання частки податкових виплат, що відіграє роль «вбудованого» стабілізатора, «охолоджуючи» економіку. Зниження податкових ставок і збільшення державних видатків застосовується як важіль активізації економічної динаміки, тимчасом як підвищення податкових ставок і зменшення витрат є одними з важелів запобігання «перегріванню» економіки. Отже, бюджетно-податкова політика відіграє антициклічну та стабілізаційну роль.

Функція економічного регулювання може зумовлювати стратегічну (структурну) спрямованість бюджетно-податкової політики, що визначається структурою державного споживання та державних інвестицій і реалізується через вплив держави на міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл ресурсів усередині країни відповідно до поставлених довгострокових стратегічних пріоритетів. Ідеться насамперед про здійснення державних закупівель продукції певних галузей, бюджетні капіталовкладення в галузі, які визнано стратегічно важливими, проте які не в змозі залучити з певних причин приватний капітал, у депресивні регіони тощо. Зазначена функція набуває особливого значення в перехідних економіках, в яких відбувається істотна структурна перебудова економіки.

 Функція економічного регулювання знаходить свій вияв також через вплив заходів бюджетно-податкової політики на активізацію економічних процесів, як на їх прискорення, так і на гальмування (зокрема, у процесі антициклічної політики чи стосовно до застарілих збиткових галузей). Стимулююча спрямованість бюджетно-податкової політики полягає у створенні максимально сприятливих умов для ефективної підприємницької діяльності в межах закону та національних інтересів країни за допомогою податкових стимулів, субсидій або дотацій, здійснення інвестицій у «точки зростання» тощо.

Важливо зазначити, що названі вияви функціональної спрямованості бюджетно-податкової політики є непрямими щодо власне бюджету як фінансового плану держави. Їх реалізація виходить далеко за межі одного року, на який зазвичай здійснюється бюджетне планування, проте відбувається саме через засоби фіскальної функції бюджету. Тому ефективність виконання державним бюджетом цієї функції можна визначити у процесі аналізу виконання річного бюджету лише частково. Необхідний також спеціальний аналіз впливу бюджетно-податкової політики на макроекономічну динаміку та структуру, реалізації накреслених стратегічних пріоритетів. Власне, реалізація функції економічного регулювання та функції вирівнювання доходів надає бюджетному процесу властивостей політики, тому саме через їхню призму слід розглядати питання оцінювання ефективності бюджетно-податкової політики в країні.

Активізація фіскального тиску та посилення вилучення ліквідних ресурсів у підприємств і населення веде до зменшення децентралізованого інвестиційного потенціалу. Зазначені кошти, які потенційно могли б бути спрямовані на інвестування, перерозподіляються на поточне споживання.

 Водночас зменшення розміру наявного доходу знижує схильність населення до заощадження та підприємств до інвестування. Отже, жорстка фіскальна політика істотно посилює відповідальність держави за використання вилучених ресурсів у спосіб, який максимально стимулюватиме економічний розвиток та інвестиційні процеси. Функціональна збалансованість бюджетно-податкової політики має надзвичайну вагу та пов’язана з розв’язанням головної проблеми, яка завжди стоїть перед урядом країни, що й визначає її характер

Зосередження уваги переважно на фіскальній функції при нехтуванні іншими веде до втрати стратегічних орієнтирів та руйнування потенціалу довгострокового економічного зростання. Акцент на завданнях антициклічного та структурного регулювання без урахування необхідності стимулювання економічної активності вестиме до економічної стагнації. Тим часом і неврахування власне фіскальної функції бюджетної політики на тлі амбіційних стратегічних орієнтирів містить загрозу значної макроекономічної дестабілізації.