Лекція №12 "Організаційні основи охорони праці підприємств готельного господарства"

У розділі II «Гарантії прав на охорону праці» передбачено, що  під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку  про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу  в  таких  умовах  відповідно  до  законодавства  і  колективного  договору. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Усі працівники підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві  та професійного  захворювання,  які  спричинили  втрату  працездатності (ст. 5).

Також, працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі  працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому  колективним договором, але не менше тримісячного заробітку (ст. 6).

Працівники,  зайняті  на  роботах  з  важкими  та  шкідливими  умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним  харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних  із  забрудненням  або  несприятливими  метеорологічними  умовами, працівникам видаються безоплатно  за встановленими  нормами  спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та  знешкоджувальні  засоби. 

Відшкодування  шкоди,  заподіяної  працівникові  внаслідок  ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків  відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  від  нещасного  випадку  на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

У  розділі III  «Організація охорони праці»  йдеться про те, що  роботодавець зобов'язаний  створити на робочому  місці  в кожному  структурному  підрозділі умови праці відповідно до  НПАОП, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно  ст.  17,  роботодавець  зобов'язаний  за  свої  кошти  забезпечити фінансування  та  організувати  проведення  попереднього  (під  час  прийняття на роботу) і  періодичних  (протягом трудової діяльності, один раз на 3, 6, 12 та 24 місяці)  медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із  шкідливими  чи  небезпечними  умовами  праці  або  таких,  де  є  потреба  у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної  плати. 

Фінансування  охорони  праці  здійснюється роботодавцем  (ст. 19).  Для підприємств, незалежно  від  форм  власності, або фізичних  осіб, які  відповідно до  законодавства  використовують  найману  працю,  витрати  на  охорону  праці становлять  не  менше  0,5  %  від  фонду  оплати  праці  за  попередній  рік. 

Крім того, згідно ст. 22, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно  до  положення,  що  затверджується  Кабінетом  Міністрів  України  за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками роз-слідування нещасного випадку, професійного захворювання або  аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з  моменту  закінчення  розслідування.

 У разі відмови роботодавця  скласти  акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються  посадовою  особою  Держпраці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця, але може бути оскаржене у судовому порядку.

У  розділі  IV  «Стимулювання  охорони  праці»  йдеться  про  заохочення працівників  (ст.  25)  за  активну  участь  та  ініціативу  у  здійсненні  заходів  щодо підвищення  рівня  безпеки  та  поліпшення  умов  праці.  Види  заохочень визначаються колективним договором, угодою.

Розділ V  «Нормативно-правові акти з охорони праці».

У ст.  28  говориться,  що  опрацювання та  прийняття  нових,  перегляд  і  скасування  чинних НПАОП  провадяться  Держгірпромнаглядом  за  участю  професійних  спілок  і Фонду  соціального  страхування  від  нещасних  випадків.  Санітарні  правила  та норми  затверджуються  Міністерством  охорони  здоров'я  (МОЗ).  НПАОП переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню  безпеки,  гігієни  праці  та  виробничого  середовища,  але  не  рідше одного разу на 10 років.

Розділ VII «Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці». Державний  нагляд  за  додержанням  законів  та  інших  НПАОП  здійснює ДЕРЖслужба  ( ст. 38):

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів,  суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань,  місцевих  державних  адміністрацій  і  органів  місцевого  самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Розділ  VIII  «Відповідальність  за  порушення  законодавства  про  охорону праці».   Максимальний розмір штрафу не може перевищувати  5 % середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці  (ст. 44) передбачається дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна.