Лекція №9 "Техногенні небезпеки. Класифікація вражаючих чинників"

1.5. Ядерні чинники.

    До них належать природні та штучні радіонукліди, що мають запас ядерної енергії. Довільний розклад радіонуклідів супроводжується корпускулярним та фотонним випромінюванням. До корпускулярного випромінювання відносять: α -, β - частинки, нейрони, протони та ін. Фотонне випромінювання складається із   γ-променів.

     Внаслідок дії іонізуючого випромінювання на організм людини у тканинах можуть відбуватися складні фізичні та біологічні процеси. В результаті іонізації живої тканини відбувається розрив молекулярних зв’язків і зміна хімічної структури різних сполук, що в свою чергу призводить до загибелі клітин.

     Під дією іонізуючого випромінювання на воду, яка становить 60-70 % маси біологічної тканини, утворюються вільні радикали Н та ОН, а у присутності кисню також вільний радикал гідропероксиду (НО₂) та пероксиду водню (Н₂О₂), що є сильними окисниками. Продукти радіолізу вступають у хімічні реакції з молекулами тканин, утворюючи сполуки, не властиві здоровому організму. Це призводить до порушення функцій або систем і життєдіяльності організму загалом.

     Інтенсивність хімічних реакцій, індукованих вільними радикалами, підвищується і в них залучаються багато сотень і тисяч молекул, що не зазнали опромінювання. В цьому полягає специфіка дії іонізуючого випромінювання на біологічні об’єкти, тобто ефект, створюваний випромінюванням обумовлений не стільки кількістю поглинутої енергії в опроміненому об’єкті, скільки тою формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплової, електричної тощо), поглинутої біологічним об’єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які викликають іонізуючі випромінювання.

     Порушення біологічних процесів можуть бути або оборотними, коли нормальна робота клітин опроміненої тканини повністю відновлюється, або необоротними, що ведуть до ураження окремих органів або всього організму та виникнення променевої хвороби.

            Розрізняють дві форми променевої хвороби ¾ гостру та хронічну.

     Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий інтервал часу. При дозах близько порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим («смерть під променем»). Гостра променева хвороба може виникнути і під час надходження усередину організму великих кількостей радіонуклідів.

        Хронічні ураження розвиваються в результаті систематичного опромінення дозами, що перевищують гранично допустимі (ГДД). Зміни у стані здоров’я називаються соматичними ефектами, якщо вони проявляються безпосередньо в опроміненої людини, та спадковими, якщо вони проявляються у його потомства.

        Радіаційна безпека насамперед залежить від малих доз, що супроводжують практичне використання атомної енергії. Тому у нормах радіаційної безпеки, за одиницю часу, як правило, використовують рік, оперуючи поняттям « річна доза випромінювання» Несприятливі ефекти у діапазоні «малих доз», мало залежить від випромінювання. Вплив зумовлює сумарна накопичена доза незалежно від того, отримана вона за один день, одну секунду або за 50 років. Отже, ефекти хронічного опромінювання накопичуються в організмі протягом тривалого часу.

     Відмовитися від застосування радіоактивних речовин у промисловості, науці, медицині, техніці, сільському господарстві неможливо через об’єктивні причини. Тому необхідно гарантувати радіаційну безпеку, тобто такий стан середовища життя, за якого радіаційне ураження людини практично відсутнє.