Лекція №11. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах

4.2. Засоби індивідуального захисту та особистої гігієни при роботі з радіоактивними речовинами

      Особи, які працюють з відкритими радіоактивними джерелами, забезпечуються засобами індивідуального захисту: халатами, шапочками, рукавицями, пластикатовими нарукавниками, фартухами, а при ліквідації аварій - напівхалатами, напівкомбінезонами, пневмокостюмами і додатковим спецвзуттям (гумові чоботи, пластикатові сліди), при роботі з радіоактивними газами, аерозолями, порошками - фільтруючими засобами захисту органів дихання (респіратор, протигаз).

      У приміщеннях для роботи з відкритими радіоактивними джерелами забороняється: перебування співробітників без необхідних засобів індивідуального захисту; зберігання харчових продуктів, тютюнових виробів, косметики; робота з піпеткою без груші Маніпуляції з піпеткою проводять за допомогою гумової груші або використовують автоматичні дозатори із змінними кінчиками.

     Усі роботи з РР виконують у кюветі, накритій шаром фільтрувального паперу, котрий після роботи складають у пластикові мішки для збору РАВ.

     При виході із приміщення, де проводиться робота з РР, необхідно зняти спецодяг, рукавиці та інші засоби індивідуального захисту, ретельно вимити руки та перевірити їх чистоту на радіометричному приладі

     При негайній обробці шкіри, незалежно від ступеня її забруднення і дезактивуючої речовини, видаляється до 90-98% нефіксованих РР, які на ній знаходяться. При незначному забрудненні (перевищення допустимих рівнів не більше ніж у 2,5 рази) РР добре видаляються під час миття теплою проточною водою з 72%- м господарським милом за допомогою волосяної щітки. Щіткою користуються без натиску, щоб не викликати пошкодження шкіри і проникнення РР всередину організму.

     Вода має бути проточною з температурою не вище 35°С, оскільки використання гарячої води погіршує результати очистки.

    У разі, коли відбулася фіксація РР в результаті їх реакції з білками шкіри, звичайна обробка за допомогою води і мила не ефективна. Для видалення остаточної активності використовують миючі засоби залежно від хімічних властивостей РР: адсорбенти (каолінова паста, порошок "Новость" та ін.), камплексоутворювачі (трилон Б, тринатрісва сіль, лимонна кислота, унітіол, оксатіол, розчин соди та ін.), слабкі розчини кислот (частіше соляна і лимонна). Ці засоби руйнують зв'язки ізотопу з білками шкіри, сорбують РР і легко змиваються зі шкіри.

     При дезактивації необхідно враховувати хімічні закономірності. Наприклад, забруднення радіоактивним фосфором не треба змивати милом, оскільки при цьому утворюються нерозчинні фосфати. В цьому разі краще користуватись синтетичними миючими засобами, наприклад ОП-ІО або 2%-м розчином соди.

      Радіоактивний йод легко видаляється при обробці водою з милом і наступним використанням окислювачів (перманганат калію) та обробкою розчином сульфіту. Використання води і мила ефективне при забрудненні ⁴²К і В інших випадках краще користуватись комплексоутворюючими засобами: трилон Б (при забрудненні^,90Sr та ⁵⁹Fe), унітіол та оксатіол (при забрудненні ¹⁹⁸Аи і ²⁰³Hg).

        При невеликих забрудненнях шкіряних покривів тулуба необхідно ретельно вимитись під душем з господарським 72%-м милом або засобом ОП-ІО.

       Сильно забруднені ділянки шкіри спочатку обробляють міцним розчином калію перманганату і 5%-м розчином сірчанокислого натрію. Потім ретельно миються під душем. Для обтирання оброблених поверхонь шкіри зручно користуватися одноразовими серветками або ватно-марлевими тампонами, котрі потім видаляють як тверді РАВ.

     Якщо радіоактивне забруднення супроводжувалось невеликим пошкодженням шкіри, то ранку необхідно декілька разів промити теплою проточною водою, а потім штучно викликати кровотечу під струменем води.

         Шкіру обличчя дезактивують водою з милом, волосся - водою з шампунем, до якого додають 3%-й розчин лимонної кислоти. Очі промивають під струменем теплої води з широко розкритими повіками. Для запобігання забруднення слізних каналів струмінь води направляють від внутрішнього кута ока до зовнішнього. У разі попадання РР до рота необхідно декілька разів прополоскати його теплою водою, а зуби і ясна вичистити зубною щіткою з пастою, після чого прополоскати 3%-м розчином лимонної кислоти.

      Якщо одноразова обробка частин тіла не дала необхідної чистоти, дезактивацію повторюють. Неефективні повторні обробки вказують на фіксацію ізотопу шкірою. Це е сигналом для взяття таких осіб під медичний нагляд.

     Індивідуальний контроль за дозами опромінення персоналу проводять один раз на місяць; контроль за рівнем забруднення робочих поверхонь, обладнання, спецодягу працюючих і їх шкіряного покриву – кожний раз після роботи з РР; рівень забруднення суміжних приміщень контролюється один раз на квартал, контроль за вмістом РР у повітрі робочих приміщень – не рідше двох разів на місяць, а в стічних водах – 1 раз на квартал.

       Дані всіх видів радіаційного контролю реєструються в журналі.

      Радіаційний захист населення і територій.  

      Радіаційний захист населення і територій включає[5]:

     1) виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;

     2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

     3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;

    4) використання засобів колективного захисту;

    5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;

      6) проведення йодної профілактики рятувальників, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози;

      7) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

      8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

     9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

       10) інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

             Радіаційний захист населення і територій забезпечується:

    1) визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

    2) завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:

       а) засобів колективного та індивідуального захисту;

       б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;

        в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

         Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту. Порядок забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

         Організація дозиметричного та хімічного контролю. Дозиметричний та хімічний контроль проводиться під керівництвом начальників усіх ступенів та командирів формувань ІДО. Дозиметричний контроль включає:

    o   контроль опромінення;

    o   контроль радіоактивного забруднення.

         Контроль опромінення проводиться з метою отримання даних при поглинені дози радіації для первинної діагностики. Для вимірювання дози опромінення застосовуються дозиметри. Контроль опромінення людей поділяється на дві групи ─ груповий та індивідуальний. При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку тощо), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:

Р_сер• Т

Д =------------

К_посл

де Д – поглинута доза;Р_сер – середній рівень радіації (визначається за допомогою приладу); К ─ коефіцієнт ослаблення захисної споруди.

                   При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівнику. Цей метод застосовується для тих категорій, до яких не можна застосовувати груповий метод. Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю: відомість видачі вимірювачів дози та обліку показників; журнал контролю опромінення; картка обліку доз опромінення; журнал відбору і здачі проб (тільки у службах та штабах ЦО); донесення про працездатність і зараження людей, техніки і інше. Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення. Допустимі дози опромінення:

       а) на воєнний час: при одноразовому опроміненні (до 4 діб) – 50 Р; при багаторазовому опроміненні за 30 діб – 100 Р;  за 3 місяці – 200 Р; за 1 рік – 300 Р.

       б) на мирний час: у нормальних умовах на 1 рік – 0, 5 бер.;

          для персоналу в нормальних умовах на 1 рік – 5 .Зер.;

          для населення аварійне опромінення на 1 рік – 10 бер.;

          для персоналу аварійне опромінення на 1 рік – 25 бер.

       Згідно з цими нормами для населення поглинена доза в нормальних умовах не повинна перевищувати – 0,5 бер за рік.

       Згідно з Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" № 15/98-ВР передбачені наступні перевищення допустимої дози опромінення:

      —           для населення 1 мЗв/рік (1000 мбер/рік – 0,1 бер);

       —           для персоналу: не більше 20 мЗв/рік (2000 мбер/рік – 2 бер).

            Допускається до 5 бер (50 мЗв) за умов, що середньорічна доза протягом п'яти років не більше 20 мЗв за рік (2 бер) в середньому. Структура дози опромінення поглинутої за рік виглядає таким чином:

     природний фон – 200 мбер;

       медична рентгенодіагностика – 150 мбер;

     будівельні матеріали – 100 мбер;

     додаткові джерела опромінення – 50 мбер.

          Контроль радіоактивного забруднення здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інших об'єктів. Ступінь радіоактивного забруднення оцінюється шляхом замірів потужності експозиційної дози випромінювання від цих об'єктів приладами (ДП-5, ІМД-21 та інші) та порівнянням їх з нормою. На мирний час користуємося нормами, які визначені в "Основних санітарних правилах. ОСП-72/87" та НРБУ-97.

         Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ).

         Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР – береться проба і скеровується на аналіз в СЕС.

           Відповідальність за проведення контролю покладається: в містах та районах — на начальників штабів і служб ЦЗ міст, районів, командирів територіальних формувань ЦЗ; на ОГД — на начальників штабів та служб ЦО і командирів об'єктових формувань; за непрацюючим населенням — на штаби ЦО міст, районів із залученням начальників ЖЕКів. На об'єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається:

              порядок забезпечення технічними засобами контролю;

              організація видачі засобів контролю;

             облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР;

             подання донесень про поглинені дози, ступені зараження;

             обов'язки посадових осіб з ведення контролю;

        режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію.

         Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.

         Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

        Тривалість дотримування режиму захисту залежить від ряду факторів: рівня радіації; захисних властивостей захисних споруд; захисних властивостей промислових та житлових будівель. На випадок ядерного вибуху відпрацьовано 8 типових режимів радіаційного захисту:

     §  № 1-3 – для населення, яке не працює;

     § № 4-7 – для робітників та службовців об'єктів, які продовжують виробничу діяльність в умовах радіаційного зараження (працюють у закритих приміщеннях);

     § № 8 – для особового складу формувань, які проводять аварійно-рятувальні роботи на зараженій місцевості.

    § Виконання режиму радіаційного захисту передбачає декілька етапів:

      а) для населення:

    o   1-й етап – укриття населення в захисних спорудах; 2-й етап – поперемінно укриття в захисних спорудах та будинках;

    §  3-й етап – укриття в будинках з обмеженим перебуванням на вулиці;

     б) для робітників та службовців:

     §  1-й етап – укриття в захисних спорудах;

     §  2-й етап – робота з використанням для відпочинку захисні споруди

     §  3-й етап – робота з відпочинком у житлових будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості.

         Користуючись режимами, необхідно вважати, що робоче місце повинно бути розташовано в закритому приміщенні. Якщо люди працюють на відкритій місцевості, то запроваджується режим № 8, який передбачає позмінну роботу особового складу формувань в умовах радіаційного зараження.

         Заходи щодо укриття людей: якщо протягом перших десяти діб сукупна ефективна очікувана доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер); тимчасова евакуація людей: якщо протягом одного тижня ефективна доза опромінення може досягти 50 мілізівертів (5 бер).

        Йодна профілактика застосовується: якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопичення в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мілігрей (5 рад) згідно з встановленими міністерством охорони здоров'я України нормами.

      Рішення на введення режимів радіаційного захисту приймають: для населення – НЦЗ міста, району, сільської Ради, де населення проживає; для робітників та службовців - НЦЗ об'єкта.

       При рівнях радіації, коли захист не може бути забезпечений введенням режиму, проводиться евакуація. Рішення на евакуацію приймає старший начальник.

      Таким чином, завчасне розроблення та впровадження режимів радіаційного захисту робітників та службовців об'єктів, а також населення зменшить або повністю виключить ураження людей.

        Забезпечення засобами радіаційно-хімічного захисту. До засобів радіаційно-хімічного захисту відносяться:

        1. Засоби індивідуального захисту, до яких належать: – засоби захисту органів дихання:

          а) протигази: загальновійськові: РШ-4, ПМГ, ПБФ;

             цивільні: ГП-5, ГП-5М, ГП-7, ГП-7У, ГП-7В;

               дитячі: камери захисна дитяча КЗД-4, КЗД-6 (до 1,5 року);

        ДП – 6 (для старшого віку); ПДФ-Д (від 1,5 до 7 років); ПДФ-Ш (від 7 до 17 років); ПДФ – 7 (від 1,5 до 14 років);

                ізолюючі: ІП-4, ІП-5, ІП-46;

              промислові: (для захисту від СДОР);

           додаткові патрони ДПГ-1, ДПГ-3;

       б) респіратори: Р-2; РУ-6Ом, РПГ-67 та інші;

           в) простіші: ВМП – ватно-марлева пов'язка; ПТМ-1 – протипилова тканинна маска;

       2. Засоби захисту органів шкіри:

         а) спеціальні засоби: – Л-1– легкий захисний костюм; ЗЗК – загальновійськовий захисний костюм; ЗКЗК – загальновійськовий комплексний захисний комплект; ЗФО-58 – захисно-фільтруючий одяг;

       б) щоденний і виробничий одяг (обробляється пастою К-4, або мильно-масляною емульсією для надання водонепроникності).

      3. Прилади радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю:

радіаційної розвідки: ДП-64 – індикатор; ДП-3 – рентгенометр; ДП-5А(Б,В) – радіометр-рентгенометр; ДП-100, "Бела" – радіометри ; ІМД-1, ІМД-21 – вимірювачі потужності дози; "Прип'ять" та інші побутові прилади.

          хімічної розвідки: ВПХР – військовий прилад хімічної розвідки; ППХР – напівавтоматичний прилад хімічної розвідки; ГІХР-МВ – прилад хімічної розвідки медичний (ветеринарний); ПХЛ-54 – польова хімічна лабораторія; ГСП, ГСА – газоаналізатори; дозиметричного контролю: ДП-24; ДП-22В; ІД-1; ІД-11; ДК-02; ІД-02 та інші - дозиметри.

            4. Засоби фільтровентиляції і регенерації повітря: ФВК-1, ФВК-2 – фільтровентиляційний комплекс; ВПУ-200, ФП-300, ФП-1000 – фільтр поглинач; РУ-150/6 – регенераційна установка; РП-50, РП-100 – регенераційний патрон.

           5. Комплекти і прилади спеціальної обробки і знезараження:

          ІПП-8 – індивідуальний протихімічний пакет;

          ІДК-1 – індивідуальний дегазуючий комплект;

        ДК-4 – дегазуючий комплект;

       ІДП-С – індивідуальний дегазуючий пакет селікагелевий.

       6. Медичне майно: АІ-2 – індивідуальна аптечка; ППІ – індивідуальний перев'язочний пакет; ІПП-8 – індивідуальний протихімічний пакет.

       З метою захисту формувань ЦЗ, робітників, службовців і решти населення області від РР, ОР, СДОР штабами ЦЗ організовується забезпечення їх засобами радіаційного та хімічного захисту.

        Видача засобів радіаційного та хімічного захисту організовується при можливій загрозі радіоактивного та хімічного зараження при розташуванні формувань, робітників, службовців і решти населення в місцях постійного проживання, роботи. У випадку тимчасового відселення (евакуації) для видачі засобів радіаційного ті хімічного захисту, забезпечення ними здійснюється за місцем нового розташування, При різкій зміні ситуації (аварії на залізниці, районі ХНО тощо), що не дозволяє своєчасно доставити засоби захисту зі складів області, використовуються засоби захисту, що є у наявності на підприємствах державної та інших форм власності

         Видавання засобів радіаційного та хімічного захисту зі складів обласної державної адміністрації здійснюється на підставі розпорядження начальника ЦЗ. У встановлений час автомобільні колони від районів (міст) прибувають на склади і подають на його районні пункти видачі, створені на базі одного чи кількох із промислових підприємств району.

         Фільтруючі протигази ГП-5 (ГП-7), дитячі протигази для школярів, а також засоби для непрацюючого населення подаються на пункти видачі шкіл, дитячих дошкільних установ, лікарень, пологових будинків, житлово-комунальних контор (дільниць). З цією метою до складу відповідальних за отримання майна входять посадові особи від районного відділу освіти, житлово-комунального управління (відділу, об'єднання), відділу охорони здоров'я та інших. Промислові підприємства та інші установи отримують засоби захисту на районних пунктах видачі за завчасно оформленими накладними.

Для видачі засобів індивідуального захисту на ОГД, організаціях, установах ЖЕК, ЖЕД створюються (завчасно) пункти видачі, які діють через дві години після отримання розпорядження. Майно невоєнізованих формувань зберігається на об'єктах господарської діяльності окремо, у будь-який час повинно бути готове для видачі без зупинки виробничої діяльності.

      Сховища використовуються тільки тоді, коли вони мають установку для регенерації повітря "Режим III". Повітря, що видихається пропускають через регенераційну установку відбираючи з нього двоокис вуглецю і додаючи з балонів кисень. Тиск у сховищі треба підтримувати трохи вищий, ніж у зовнішньому середовищі.

          Евакуація населення. Населення евакуюється з небезпечної зони і повертається тільки коли концентрація СДОР у повітрі зменшиться до нормальних границь. Виводити людей завжди треба в напрямку перпендикулярному до напрямку вітру.

     В плані ІДО об'єкта на мирний час плануються заходи з захисту від СДОР:

       §  інженерно-технічні заходи зі зберігання та використання СДЯВ;

       §  оповіщення про небезпеку ураження;

      §  хімічна розвідка;

       §  використання засобів колективного та індивідуального захисту;

      §  надання допомоги ураженим;

     §  евакуація людей з небезпечної зони; локалізація та ліквідація зараження.