Тема 7. Проблеми раціонального використання та охорони земель у сучасних умовах

2. Використання техногенно забруднених земель

 Відповідно до ст. 169 Земельного кодексу України, до техногенно забруднених земель відносяться землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей.  Забруднення земель внаслідок господарської діяльності людини та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей може мати місце як у разі впливу антропогенних факторів (аварії, техногенні катастрофи тощо), так і у разі виникнення ситуацій, що знаходяться поза контролем людини (повені, землетруси і т. ін. у місцях розміщення шкідливих техногенних факторів).

До таких земель зокрема належать:

• землі радіаційно небезпечні,  на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами ( ст. 3 ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»). До них належать:
  • зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році:
  • зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км^-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км^-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км^-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

• землі радіоактивно забруднені, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності ( ст. 4 ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»);. До них належать:
  • зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км^-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км^-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км^-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.;
• землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами.

Правовий режим земель, які забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами, визначається в залежності від ступеня такого забруднення.

Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До нормативів гранично допустимого забруднення ґрунтів належать:

• гранично допустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо;
• максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами.

При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання.

Порядок використання техногенно забруднених земельних ділянок встановлюється законодавством України.

Так, наприклад, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено порядок використання території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема для наукових досліджень, а саме:

на даній території можуть здійснюватися науково-технічна діяльність, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень для визначення ступеня впливу іонізуючого випромінювання на людину та екологічні системи, шляхів мінімізації наслідків цього впливу, тощо.

Техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я, підлягають консервації.

Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації.

Консервація земель - це припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я (стаття 1 Закону України "Про охорону земель").

Оганізаційні засади щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель визначені Порядком.За оцінками Національного наукового центру«Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського», загальна площа забруднених земель в Україні складає близько 9 млн га, з них 4,2 млн га – радіаційно забруднені землі; 2,0 млн га – землі, забруднені важкими металами; 2,8 млн га – землі, забруднені токсикантами органічного й неорганічного походження. Характер забруднення ґрунтів країни важкими металами і пестицидами представлено на рис. 1.

Джерело: Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського»

Проблема техногенного забруднених ґрунтів та їхподальшого використання потребує вирішення. Самовідновлення ґрунту є процесом дуже повільним, на який людина має незначний вплив. Здійснювати рекультивацію забруднених земель необхідно розпочинати з розробки способів їх використання в агропромисловому виробництві, що дозволили б якнайшвидше відновлювати такі землі та отримуватиз них безпечну продукцію. Основні особливості використання техногенно забруднених земель зазначені у главі 27 Земельного кодексу Украіни. Стаття 169 наводить таке визначення: «Техногенно забруднені землі – це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров’я людей». Стаття 170 присвячена особливостям використання техногенно забруднених земель. Пункт перший наголошує на тому, що техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам, нормам, правилам, нормативам, підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації. Основними видами техногенних забруднень сільськогосподарських угідь (за поширеністю та площею) є забруднення пестицидами, важкими металами та нафтопродуктами. Характер забруднення ґрунтів (вид забруднювача, його кількість, розподіл у ґрунтовому профілі), а також ґрунтові умови потребують зваженого й диференційованого підходу до реабілітації таких ґрунтів і їх подальшого використання в господарській діяльності.

 Із фізичних заходів реабілітації забруднених важкими металами і залишками пестицидів ґрунтів заслуговують на увагу такі, як переміщення забрудненого прошарку за межі формування основної маси коріння; видалення забрудненого прошарку ґрунту й нанесення незабрудненого, посилення адсорбції забруднювачів шляхом внесення адсорбентів, у тому числі й органічних добрив, промивання розчинних форм забруднювачів зрошувальними водами. Із хімічних заходів реабілітації ґрунту варто звернути увагу на такі: усунення кислої реакції ґрунтового розчину, добір реагентів для переведення забруднювачів у нерозчинну форму або в нешкідливі сполуки; застосування інактиваторів важких металів, внесення фосфатних добрив для зменшення токсичної дії міді, цинку, кадмію, внесення сорбентів важких металів; внесення карбонатів, доломітового борошна, фосфогіпсу, подрібненої соломи та інших органічних добрив для зменшення рухомості ВМ; пошук та внесення хімікатів для зв’язування пестицидів у нерозчинні форми; обробка сумішшю ПЕГ і КОН для очищення від хлорорганічних та циклодієнових інсектицидів; обробка ґрунту сполуками заліза для дегалогенування пестицидів тощо. Найефективнішими біологічними заходами реабілітації забруднених важкими металами земель є: вилучення забруднювачів за допомогою рослин-накопичувачів; використання бактерії Ralstonia metallidurans та інших мікроорганізмів, фітоекстракція, фітодеградація, фітоволотація, фітостабілізація тощо. Для реабілітації забруднених залишками пестицидів ґрунтів варто застосувати: боротьбу з бур’янами, узгоджувати строки сівби й збирання врожаю, внесення в ґрунт пестицидорозкладаючих мікроорганізмів, епоксидацію, дегідрогенізацію, кон’югацію з амінокислотами, мікробну мінералізацію, стимулювання мікробного метаболізму тощо.