Тема 19. ВИДИ ТУРИСТИЧНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ ТА УМОВИ ЇХ ВИКОНАННЯ. ПАСПОРТНО-ВІЗОВІ ФОРМАЛЬНОСТІ

4. Оформлення в’їзних віз. Шенгеська угода та шенгенська віза: правила оформлення документів туристів

Адміністративний статус і паспортно-візові формальності для іноземних
громадян визначаються українським законодавством і міжнародними
документами та угодами. Згідно ст. 26 Конституції України “Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних правах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни
України - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними
договорами України”. Такими винятками вважаються, наприклад,
право обирати та бути обраними до органів державної влади, обов’язок
військової служби, право обіймати деякі службові посади, перебування на
яких пов’язане з обов’язковим статусом громадянина України, право на
безкоштовне медичне обслуговування.

Порядок в’їзду іноземних громадян в Україну, перебування на її
території, виїзду з України визначається рядом документів, серед яких слід
назвати:
Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4.02.1994 р.;
Постанову Кабінету Міністрів України “Про запровадження нового
порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну” від 20.02.1999
р. № 227;

"Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного
проїзду через її територію”, затверджені постановою Кабінету Міністрів
України від 29.12.1995 р. № 1074 зі змінами та доповненнями.
Згідно цих документів іноземці можуть в’їхати в Україну на підставі
діючого національного (закордонного) паспорту (особи без громадянства -
виду на проживання) і при наявності візи України. Відповідно до мети
подорожі встановлено п’ятнадцять різновидів віз одно - або двократних як
короткотермінових — терміном до 6 місяців, так і довготермінових — до
одного року. Існує також і безвізовий порядок відвідання України.

Правом безвізового в’їзду в Україну користуються громадяни країн, з якими Україна має відповідні угоди на взаємних основах, а також круїзні туристи, при умові,
що термін їх перебування в порту не перевищує 48 годин і ночують вони на
судні. Безвізовий порядок сходження на берег для іноземних громадян -
круїзних туристів був встановлений спеціальним розпорядженням прем’єр-
міністра України від 19 березня 1997 р. № 145.

Візи видаються консульськими установами України за кордоном, їх
можна отримати також у пунктах пропуску через державний кордон України.
Видача туристичних віз здійснюється виключно дипломатичними представництвами
та консульськими установами України за кордоном.

Туристична віза повинна підтверджуватися наявністю у туристів спеціального туристичного документа - ваучера, що засвідчує характер подорожі. Термін дії
туристичної візи не може перевищувати терміну, зазначеного у ваучері.
Підставою для видачі туристичної візи є лист-запрошення від української
туристичної фірми з клопотанням про видачу візи, ваучер, повний розгорнутий
список туристів, їх паспорти. Вартість візи в Україну для організованих
туристів сьогодні складає: одноразової 10-40$ С1І1А; дворазової 20-70$ США,
У додатку № 3.13. наводяться тарифи консульського збору за оформлення
візових документів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України
9.08.1999 р. № 1457.

У видачі візи в Україну може бути відмовлено, якщо це викликано
інтересами безпеки України, охорони громадського порядку, з метою захисту
здоров’я, прав та інтересів її громадян, у випадку, якщо іноземець повідомив
про себе невірні відомості, надав фальшиві або невідповідні документи,
порушив правила перетину кордону або правила перебування під час
попереднього візиту в Україну. У візі на виїзд з України може бути відмовлено,
якщо іноземний громадянин скоїв правопорушення, знаходиться під
слідством або відбуває покарання, має юридичні або майнові зобов’язання
перед громадянами України, а також у випадках, коли це викликано інтересами
безпеки держави.

“Правилами в’їзду іноземців в Україну, виїзду з України і транзитного
проїзду через її територію” зі змінами і доповненнями визначаються порядок
в’їзду в Україну, виїзду з України, транзитного проїзду та пересування іноземців
по території України, обмеження у їх пересуванні по її території.1 Крім
того, в Правилах становлено відповідальність іноземців, юридичних і фізичних
осіб, які їх приймають чи надають їм послуги, за порушення українського
законодавства, зокрема цих Правил.

У випадку, якщо іноземний турист втратив свій паспорт і візу, перебуваючи
в Україні, передусім йому необхідно повідомити приймаючу його
туристичну організацію, після чого - звернутися до консульського відділу
посольства своєї країни для отримання тимчасового посвідчення особи замість
втраченого паспорту. Для цього йому необхідно сфотографуватись і
заручитись довідкою з місцевих органів міліції про втрату паспорту. Довідка
з міліції докладається до особистої заяви туриста про видання йому візи
замість втраченої й разом з листом-клопотанням від туристичної фірми
надається до УПР і МР для отримання виїзної візи. Як правило, всі витрати,
пов’язані з отриманням нової візи, несе сам турист.
На в’їзді до країни першою процедурою для прибулих є проходження
зони паспортного контролю, на виїзді паспортний контроль є останньою
процедурою. Зона паспортного контролю є закритою зоною. Порядок проходження
паспортного контролю визначається і контролюється службами
прикордонних військ, наділеними відповідними широкими повноваженнями.
При перетині кордону на виїзді українські туристи повинні пред’явити паспорт,
документ, що підтверджує туристичний характер подорожі (ваучер),
візу країни подорожі; для групи необхідний також поіменний список
туристів, який подається турфірмою за 30 хвилин до виїзду у кожну кабіну
паспортного контролю. На в’їзді - тільки паспорти. Від іноземців на в’їзді в
Україну вимагаються паспорт, український туристичний документ (ваучер),
віза і список групи, де вказується національність кожного туриста. Після
перевірки посадовою особою КПП у паспорті громадянина проставляється
штамп з відповідною відміткою - “В’їзд” або “Виїзд”.

У пунктах пропуску громадяни, як українські, так і іноземні, їх
транспортні засоби, вантажі та інше майно підлягають крім прикордонного
також митному, санітарно-карантинному, ветеринарному, фітосанітарному,
екологічному та іншим видам контролю. Більшість цих видів контролю
обіймає поняття митних формальностей.

Всі категорії віз оформлюються дипломатичними представництвами та
консульськими установами України за кордоном.
На території України Департамент консульської служби Міністерства
закордонних справ оформляє дипломатичні візи: дипломатичному персоналу
іноземних представництв та консульських установ в Україні, членам їхніх
сімей - на термін акредитації; службові візи: технічному персоналу іноземних
дипломатичних представництв та консульських установ в Україні, членам їх
сімей, представникам міжнародних організацій в Україні - на термін дії
службових карток; візи (типу М) для працівників зарубіжних засобів масової
інформації, а також членам їх сімей на термін дії аккредитації.
Термін дії віз може бути продовжений на території України.
Дипломатичні та службові візи, видані дипломатичному персоналу,
працівникам дипломатичних представництв, консульських установ,
міжнародних та інших акредитованих в Україні організацій, продовжуються
Департаментом Консульської служби МЗС України.
Термін дії віз інших типів продовжується органами МВС України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999
року №227 оформлення віз для іноземців здійснюється залежно від мети їх
поїздки в Україну та при наявності відповідних до цієї мети документів.
Залежно від періоду дії візи поділяються на короткотермінові, які видаються
на період до шести місяців та довготермінові, які видаються на період від
шести місяців до одного року; на одно, двох та багаторазові, колективні.
У консульських відділах посольств країн Європейської Співдружності
можна отримати крім національної так звану “Шенгенську візу”. Вона
дозволяє в’їзд та перебування на території країн-учасниць Шенгенської
угоди. 14 червня 1985 р. в м. Шенгені (Люксембург) між Бельгією, Нідерландами,
Люксембургом, Францією та Німеччиною було підписано угоду про
поетапну відміну паспортного та митного контролю для своїх громадян у
рамках спільного кордону і створення єдиного візового, митного і туристичного
простору. Згодом до цієї угоди приєдналися також Іспанія та Португалія,
в 1997 р. - Греція, Італія та Австрія, а у 2001 р. - Швеція, Норвегія, Фінляндія,
Данія та Ісландія. Угода вступила в дію в 1995 р. В рамках угоди чітко
визначено зовнішні кордони Співдружності, введено єдині консульські правила,
норми та порядок перетинання кордонів. Спрощений порядок в’їзду
встановлено для громадян країн Співдружності, членів їх сімей та громадян
держав, що мають відповідні угоди з країнами Співдружності - Угорщини,
Словаччини, Чехії, Польщі, країн Прибалтики.
Шенгенська віза - “ єдина європейська віза ” - надає право вільно пересуватися
територіями країн - членів Співдружності. Візу видає консульський
відділ країни, куди направляється турист, або країни, що є першою за
маршрутом подорожі. На марці Шенгенської візи проставляється буква, що є
першою в назві країни, посольство якої видало візу. Марка візи має декілька
ступенів захисту - голограмне зображення, рифлена поверхня, впресовані
ворсинки, захисні штрихкоди тощо.
Для отримання Шенгенської візи за 21 день до початку подорожі (але
не менше ніж за 14 днів) до відповідного посольства необхідно надати
паспорт туриста, кілька фото 3,5 х 4,5, заповнену анкету, що містить відомості
про подорожуючого, про характер подорожі, про те, чи не відвідував
громадянин країни Співдружності раніше. Крім цих документів необхідна
також довідка з місця роботи туриста, де зазначаються його посада, зарплата і
є вказівка на те, що місце роботи та оклад за ним зберігаються на час подорожі.
Перевіряється наявність страхового полісу, фактичний термін перебування
в подорожі. Будь які зміни в умовах подорожі вимагають додаткового
надання підтверджуючих документів.

Контроль видачі віз для в’їзду до країн Шенгенської угоди дуже
суворий. У Страсбурзі (Франція) створено єдиний комп’ютерний банк даних
для обліку і контролю іноземних відвідувачів, що формує “список небажаних
осіб”. До такого списку вносяться повні дані іноземців, що порушили
паспортно-візовий режим чи правила пересування або здійснили протиправні
дії. Таким особам забороняється в’їзд до країн Співдружності терміном до 10
років - у залежності від серйозності скоєного правопорушення.
Класична Шенгенська віза надає право людині безперешкодно
в’їжджати та перебувати на території будь-якої країни Шенгенської угоди за
умови виконання візових вимог. На сьогодні* 25 країн Європи приєдналися до
Шенгенської угоди, яка була підписана у 1985 році. Це: Австрія, Бельгія,
Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва,
Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Словаччина
, Словенія, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія. Крім
того, Шенгенська віза дає право також перебувати на території інших країн,
які домовилися з країнами-учасницями угоди про вільне переміщення. Це:
Андорра, Монако, Ватикан, Ліхтенштейн, Сан-Марино, а також Гренландія та
Фарерські острови.

Що ж до правил та процедури її оформлення, вони на сьогодні є
уніфікованими, а тому простішими для громадян, які бажають отримати візу,
оскільки слід зазначити, що всі країни Шенген прийняли єдиний Візовий
кодекс, який вступив в силу 5 квітня 2010 року. У цьому кодексі уніфіковані
всі правила отримання віз, перелік необхідних документів, строки їх
оформлення, підстави для відмови у видачі візи та інші питання, які цікавлять
людину, яка планує поїздку до зони Шенген. Як же правильно оформити візу?
Після вступу в силу Візового кодексу процедура отримання віз для всіх країн
Шенген угоди уніфікована і єдина, що спрощує туристам підготовку
документів для отримання візи. Разом з тим, новий кодекс водночас і
встановлює жорсткіші вимоги до документів та процедури оформлення такої
візи.

Крім того, необхідно враховувати норми підписаної Україною у 2007
році Угоди про спрощення оформлення віз, яка була ратифікована Верховною
Радою України 15.01.2008 року та передбачає дещо спрощений порядок їх
оформлення, проте не виключає застосування Візового кодексу. Зокрема, для
України вартість оформлення візи становить 35 Євро (загальна ціна 60 євро),
загальний строк оформлення візи - протягом 10 календарних днів, який може
бути продовжений до 30 календарних днів в окремих випадках, зокрема у
випадку необхідності здійснення подальшої перевірки наданих документів.
Згідно Візового кодексу строк оформлення візи складає 15 днів та може бути
продовжений до 30 днів, або до 60 днів у виключних випадках, коли
необхідно надати додаткові документи. При цьому, правильно оформлена
заявка на отримання візи (візова анкета) та супровідні документи зменшують
ризик затягування оформлення документів, коли консульство вимагатиме
якихось додаткових документів чи відмовить у видачі візи через неправильно
оформлені чи ненадані документи. Крім того, якщо людина вперше
подорожує до країн Шенген, краще починати з країн, консульства яких
відносяться більш лояльно до видачі віз, зокрема, Польща, Чехія, не слід
одразу подавати документи в консульство Німеччини, Іспанії, Італії чи
Франції. Оскільки Франція цього року практично не видає візи незаміжнім
дівчатам. Крім того, ці країни підвищують вимоги до рівня доходів, які
повинен мати заявник, щоб мати змогу відвідати країну. Зокрема, якщо
минулого року людині було достатньо отримувати заробітну плату в розмірі З
000 гривень, то цього року вона повинна складати не менше 5 000 гривень.
Дуже часто ці консульства також вимагають особистий візит після
повернення в Україну, де ставлять відмітку про повернення туриста. Проте
консульства розглядають документи суб’єктивно, а тому в кожному
конкретному випадку комусь буде нескладно отримати візу, бо його
документи не викликають сумнівів у працівника консульства, для іншого ж -
можуть встановити додаткові вимоги, вимагати додаткових документів, а
також вимагати особистий візит в посольство після повернення.
Перелік документів, які подаються для отримання візи.
1. Заповнений формуляр заявки на отримання візи, до якого додаються
фото.
2. документ на поїздку (закордонний паспорт, проїзний документ
дитини, тощо). При цьому, строк дії такого паспорту не повинен бути
меншим трьох місяців після запланованої дати виїзду з країни, мати як
мінімум 2 чистих сторінки, та виданий не раніше 10 років до подачі заяви.
3. документи, які підтверджують мету поїздки.
4. документи, які підтверджують розміщення або докази наявності
достатніх коштів для розміщення.
5. документи, які підтверджують наявність достатніх коштів для
забезпечення туриста на період поїздки і для повернення в Україну (тревел
чеки, роздруківки з банківського рахунку, тощо). Приблизний розрахунок -
від 50 Євро на добу перебування залежно від країни прямування.
6. страховий поліс.
7. довідка з місця роботи, навчання, документи, що підтверджують
наявність нерухомості, тощо.
Проте, слід враховувати, що перелік документів, які подаються для
оформлення візи не є вичерпним, так Додаток 2 до Візового кодексу визначає
якраз приблизний невичерпний перелік документів, а отже працівник
консульства може вимагати надання додаткових документів, які він вважає
необхідними.
Країни Шенген також встановлюють окремі вимоги до страхового
забезпечення особи, яка планує поїзду. Так, медичне страхування повинно
забезпечуватися на весь час поїздки на суму мінімум 30 000 євро, хоча на
сьогодні більшість країн вимагають наявність медичної страховки на суму 50
000 євро. При цьому, оскільки Візовий кодекс передбачає, що термін дії візи
повинен передбачати пільговий період в 15 днів після запланованої дати
закінчення поїздки, то і страховий поліс повинен бути оформлений на цей
період, тобто на 15 днів більше, ніж запланована дата поїздки, що робить його
відповідно дорожчим
Правила Шенген. Після отримання візи слід врахувати, що у Шенген
діють 2 правила використання візи: правило першого в’їзду або правило
найдовшого перебування.
Правило першого в’їзду визначає, що необхідно в’їзд в зону Шенген
здійснювати тільки через країну, в посольстві якої була отримана Шенгенська
віза. Порушення цього правил може потягнути відмову у в’їзді до країни по
«чужій» візі, якщо особа не надасть доказів, що планує поїздку до країни, яка
видавала візу. Тому, якщо час перебування у кожній країні невідомий,
потрібно оформляти візу тієї країни, яка є першою на шляху слідування.
Якщо ж особа точно знає, в якій країні проведе найбільше часу, тоді діє
правило найдовшого перебування — необхідно оформляти візу країни, де
особа буде найдовше перебувати. При цьому, слід мат з собою документи, які
підтверджують, що особа планує поїздку до іншої країни, яка видала візу. Це
можуть бути авіа білети, квитки на поїзд чи літак, тощо.
Невикористання отриманої візи. Санкцій за невикористання отриманої
візи не передбачено, проте людині потрібно враховувати, що наступного разу
при отриманні візи у працівників консульства обов’язково виникнуть
запитання про причини невикористання попередньої візи. Якщо ж відповідь
буде неконкретна або необгрунтована, працівник консульства буде вимагати
подання додаткових документів, які підтверджуватимуть мету і необхідність
нової поїздки.

Відмова у видачі візи. Відповідно до положень Візового кодексу, які
набрали чинності 5 квітня 2011 року, відмова у видачі візи повинна бути
аргументована. Така відмова видається у спеціальній формі, яка затверджена
кодексом на бланку консульства. В ній обов’язково зазначаються підстави
для такої відмови, які відмічаються безпосередньо у формулярі, а також
вказуються строки та порядок такого оскарження.
Після вступу в силу Візового кодексу щодо обов’язкової письмової
видачі відмови із зазначенням підстав, кількість таких відмов стала значно
меншою. Крім того, відмова не позбавляє туриста звернутися з повторною
заявою про отримання візи, усунувши недоліки, які були виявлені. Зокрема,
консульство Німеччини радить повторно подавати документи, замість
оскарження відмови, при цьому, якщо підстави усунуті, особа має шанс
отримати візу.

При отриманні нової візи в єдиній базі буде відмічено, що особі було
відмовлено у видачі візи, тому у працівників консульства будуть виникати
додаткові запитання щодо підстав такої відмови, а у випадку неточної
відповіді це може бути підставою для витребування додаткових документів,
або ж для подальшої відмови у видачі візи.