2. Засоби архітектурної композиції в інтер’єрі

В основі сприйняття й емоційної оцінки архітектурної форми лежить порівняння її об’єктивних властивостей з такими ж властивостями інших форм. Візуальне порівняння може бути виражене в трьох емоційних оцінках-категоріях: тотожність, нюанс, контраст.

Тотожність – це рівність, співпадання декількох об’єктивних властивостей різних форм.

Нюанс – незначне відхилення об’єктивних властивостей у двох або декількох формах, при якому тотожність їх виражена значно сильніше, ніж різниця.

Контраст – різка якісна відмінність об’єктивної властивості форми, відмінність, доведена до ступеня протиставлення. Це яскраво виражене протиставлення елементів композиції в їх ритмічній структурі, формі або кольорі.

Баланс

Інтер’єр та його складові – меблі, освітлення, обладнання – являють собою суміш форм, розмірів, кольорів і текстур. Ці складові потрібно організувати таким чином, щоб вони відповідали функціональним потребам і естетичному смаку. При цьому слід досягти візуального балансу – рівноваги між візуальним впливом всіх складових інтер’єру.

Кожен елемент в інтер’єрі характеризується розмірами, формою, обрисами, кольором, текстурою і розташуванням у просторі. Ці характеристики визначають візуальну значимість кожного елемента, тобто наскільки він приверне увагу, будучи включеним у загальну структуру простору.

Характерними рисами, які підвищують візуальну значимість елемента і привертають нашу увагу, є:

–  неправильні або контрастні форми;

–  яскраві кольори і контрастні текстури;

–  великі розміри і незвичайні пропорції;

–  майстерно виконані деталі.

Візуальний баланс. У дизайні інтер’єру можна говорити про два типи балансу: симетричний і асиметричний.

Можна виділити два типи симетрії: двосторонню і радіальну.

Симетричний баланс – групування ідентичних або тотожних за величиною, формою та розміщенням елементів композиції по обидва боки однієї умовної осі, що є композиційним центром (рис. 2.1). Це простий і дієвий засіб для створення візуального порядку. Однак часто повна симетрія або небажана, або її не просто організувати у внутрішньому просторі у зв’язку із функціональними особливостями приміщення. Симетричний баланс надає внутрішньому простору офіційного характеру і найбільш характерний для інтер’єрів, вирішених в історичних стилях (класицизм, бароко, ренесанс).

Рис. 2.1. Дзеркальна симетрія в інтер"єрі

Симетричний баланс надає інтер’єру відчуття спокою і рівноваги автоматично забезпечує всій системі цілісність відносно центру або осі симетрії, але не завжди забезпечує композиційну єдність. Для досягнення єдності важливо, щоб у центрі або на осі симетрії знаходився елемент, домінуючий по змісту і формі. Залежно від просторових співвідношень симетричне розташування елементів може або підкреслити центральну частину приміщення, або сконцентрувати увагу глядача в кінці осі.

Вдалим прийомом виступає організація однієї або декількох частин внутрішнього простору за правилами симетрії, коли симетричною є тільки частина простору – локальна симетрія. Такі симетричні локальні групи в інтер’єрі створюють враження єдиного цілого, добре помітні та спрощують процес створення композиції.

Радіальна симетрія – симетричне розміщення однакових або тотожних елементів навколо центральної точки або осі з утворенням централізованої композиції із центром посередині (рис. 2.2). При цьому елементи розміщуються так, що композиція може ділитися на рівні частини площиною, що проходить під будь-яким кутом відносно центральної точки або осі.

Рис. 2.2. Радіальна симетрія в інтер"єрі

Дисиметрія – часткове, незначне порушення симетрії.

Асиметричний баланс – вісь симетрії відсутня; композиція будується за принципом врівноваженості елементів, які розміщуються з урахуванням визначеного ритму (рис. 2.3). В асиметричну композицію можуть бути включені абсолютно різні елементи. Тому необхідно враховувати візуальну значимість кожного з елементів, використовуючи принцип важеля. Візуально більш вагомі елементи, що привертають увагу незвичною формою, яскравим кольором, контрастним тоном, неоднорідною текстурою, повинні бути врівноважені менш вагомими елементами, які або більші, або розміщені далі від центру композиції. Асиметричний баланс не такий очевидний, як симетричний, але часто візуально більш активний, динамічний, гнучкий, легше адаптується до умов простору.

Рис. 2.3. Асиметричний баланс в інтер"єрі

Упорядкованість – організація елементів у гармонійну структуру на основі визначеної закономірності у їх сполученні та об’єднанні в єдине ціле. Це розміщення елементів і форм у просторі, характер їх об’єднання в єдине ціле. Загальним прийомом упорядкування форм та елементів в інтер’єрі є ряди, котрі виступають як засіб організації в єдину систему на основі упорядкованого повторення.

Ряд – система елементів, що основана на періодичності повторення або зміни властивостей форми. Відносно архітектурної композиції в інтер’єрі можна виділити метричні і ритмічні ряди, що розміщуються на основі періоду ряду. Ряд як засіб організації важливий, коли необхідно об’єднати в єдине ціле значну кількість елементів (більше ніж 7 ± 2, верхня межа числа Міллера).

Період ряду – це інтервал або елемент, який закономірно повторюється або змінюється. Періодом ряду може бути одна форма і інтервал або сукупність форм та інтервалів (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Застосування періоду ряду в інтер’єрі: а, б – метричне повторення вікон; в – ритмічне повторення стільців; г – комбінаторний прийом розташування елементів на стелі торгового залу магазину

Метричний ряд – будується на основі закономірного повторення елементів та інтервалів між ними у співвідношенні 1:1. Найпростіший приклад метру – розміщення однакових елементів через однакові інтервали.

Ритмічний ряд – засіб архітектурної композиції, що оснований на ритмічному повторенні елементів у просторі формотворчими елементами (точками, лініями, площинами) через змінні інтервали (збільшення або зменшення). Таке повторення створює візуальну єдність та відчуття ритмічного безперервного руху.

Виразність

Виразність виявляється у сполучені домінуючих і підпорядкованих елементів у загальній композиції інтер’єру. Важливим є баланс їх співіснування у внутрішньому просторі: без домінуючих елементів інтер’єр виглядає монотонним і невиразним, і навпаки, при їх значній кількості – хаотичним і невпорядкованим. Тому кожному елементові в інтер’єрі необхідно надати виразності відповідно до ступеня його значимості в загальній композиції.

Надати візуальної виразності домінуючому елементу у просторі можна за рахунок (рис. 2.5):

-       більшого розміру;

-       контрастного сполучення кольору, тону, текстури;

-       унікальної форми;

-       розміщення й орієнтації у просторі;

-       освітлення.

Рис. 2.5. Приклади інтер’єрів приміщень, що мають візуальну виразність

Елементи інтер’єру мають різну ступінь важливості та відповідно повинні мати різну ступінь виразності в інтер’єрі. Після визначення значимості елементів необхідним є вибір стратегії їх розміщення за принципом підпорядкованості, що дозволяє виділити домінуючі елементи.

Візуальні акценти або фокусні точки в інтер’єрі не повинні занадто домінувати. Їх основна роль – допомогти об’єднати головні і підпорядковані елементи для збереження цілісності загальної концепції. Це можна досягти за рахунок принципу гармонії кольору, тону і форми.

Гармонія

Гармонію можна визначити як співзвучність або естетичну узгодженість елементів. У той час як баланс дозволяє досягти цілісності композиції завдяки продуманому розташуванню схожих і несхожих елементів, принцип гармонії полягає в ретельному підборі елементів, що мають спільні риси або такі параметри, як форма, колір, текстура, матеріал. Візуальна гармонія і цілісність інтер’єру досягаються за рахунок повторення спільних рис.

Якщо для створення гармонії в інтер’єрі використовується багато схожих елементів, то результатом може бути цілісна, але нецікава композиція. У той же час значна різноманітність елементів заради створення виразної композиції може призвести до візуального хаосу. Тому для створення гармонії в інтер’єрі потрібно забезпечити продуманий, тонкий баланс між порядком і безладом, між єдністю і різноманітністю. Важливо пам’ятати, що принципи балансу і гармонії не виключають різноманітності, а навпаки, включають у себе, крім іншого, і наявність несхожих елементів і параметрів.

Композиційний центр

Композиційний центр повинен бути в будь-якій композиції. В інтер’єрі це може бути предмет меблювання або обладнання, твір мистецтва та ін. (рис.2.6).

Рис. 2.6. Приклади домінанти в інтер’єрі

Візуальний композиційний центр (домінанта) інтер’єру повинен:

-     домінувати;

-     підпорядковувати інші елементи інтер’єру;

-     організовувати простір приміщення;

-     першим привертати увагу глядача.

Композиційний центр може бути виділений за рахунок кольору, масштабу, форми. Необхідним також є підтримання домінанти акцентами, що допомагають досягти єдності та цілісності архітектурного простору.