Тема 8. Властивості форми і поняття композиції в інтер’єрі

3. Пропорціювання в дизайні інтер’єру

Пропорціонування є дієвим інструментом композиційної організації інтер’єру. Це застосування пропорції для всіх складових внутрішнього простору з метою досягнення цілісності та гармонійної єдності.

Сприйняття людиною фізичних розмірів, пропорцій, масштабів простору є неточним. Особливо важко розрізняти незначну різницю в розмірах форми. Метою всіх пропорційних теорій є створення враження упорядкованості і гармонії всіх елементів. Система пропорціонування здатна візуально об’єднати велику кількість елементів архітектурного задуму, привести всі його частини до єдиного ряду пропорцій. Вона вносить цілісність і підпорядкованість в організацію просторових об’ємів.

Система пропорцій установлює послідовний ряд візуальних співвідношень між частинами і цілим, а також між усіма частинами внутрішнього простору. Ці співвідношення можуть не прочитуватись і не сприйматись глядачем відразу, але підсвідомо буде відчуватись створена візуальна упорядкованість.

Математичні системи пропорцій базуються на твердженні Піфагора «число – це все» і на твердженні, що у визначених чисельних співвідношеннях з’являється гармонійна структура Всесвіту. Архітектор Франсіс Д.К. Чінь у своїй праці «Архітектура: форма, простір, композиція» відмічає, що ідея розроблення якоїсь ідеальної системи для проектування – загальна для всіх часів. І хоча діюча система час від часу змінюється, її основні принципи і цінності залишаються для архітектора незмінними.

Пропорція – це відношення між частинами об’єкта, між цілим об’єктом та іншою композицією, між двома об’єктами.

Упродовж історії архітекторами був розроблений цілий ряд теорій

«ідеальних пропорцій»:

- золотий перетин (відомий з давніх часів, був винайдений у Давній Греції). Греки використовували це співвідношення в архітектурі і вважали, що золотий перетин також визначає пропорції людського тіла;

- класичні ордери – як ідеал краси і гармонії, де основною масштабною одиницею був діаметр колони. Із цього модуля виводились усі інші розміри: стовбур колони, капітель, база, антаблемент та ін.;

- теорія епохи Ренесансу – базувалась на правилах золотого перетину. Архітектори епохи Ренесансу розробили непереривну прогресію співвідношень, яка лягла в основу їх архітектури. Так, А. Паладіо було розроблено сім «найкрасивіших і найпропорціональніших зразків приміщень»;

- «Модулор», винайдений архітектором Ле Корбюзье на основі золотого перетину, рядів Фібоначчі та на пропорціях людського тіла (функціональні величини). Ця система досі застосовується в архітектурі (рис. 2.5);

Рис. 2.5. Модулор Ле Корбюзьє

-       кен – одиниця виміру в Японії (виникла у другій половині японського середньовіччя) і стала абсолютною одиницею виміру естетичного модуля, що упорядковує структуру, матеріал і простір в японській архітектурі (рис.2.6);

Рис. 2.6. Модуль «кен» в Японії як абсолютна одиниця виміру

-       антропометрія – базується на теорії, що архітектурний простір і його форми базуються на розмірах людського тіла, є його продовженням і тому повинні відповідати його вимірам. Важкість цього методу пропорціонування заключається в самій природі його даних.

Золотий перетин можна уявити у вигляді співвідношення між двома відрізками ліній або між двома вимірами площинної фігури, коли менша частина відноситься до більшої точно так, як більша до суми обох, тобто до всього відрізку. Алгебраїчно це виглядає у вигляді такого рівняння:

Інша прогресія чисел, що близька до золотого перетину, називається ряди Фібоначчі – прогресування цілих чисел, де кожне число є сумою двох попередніх (1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21 ...). Це співвідношення між двома послідовними числами наближається до золотого перетину (рис. 2.7). Для цього використовують коефіцієнти 0,618 і 1,618.

Рис. 2.7. Спіраль та черепиця з квадратами Фібоначчі

При розробленні концепції дизайну інтер’єру пропорційність виступає складовою композиційного вирішення і має вагоме значення. Вона передбачає побудову внутрішнього простору із взаємопов’язаними складовими, що формуються навколо композиційного центру і відповідають поняттю гармонійної єдності, врівноваженості, цілісності.

При проектуванні інтер’єру необхідно врахувати пропорційні співвідношення між огородженням, простором, меблями, деталями. Пропорційне співвідношення може застосовуватися як елемент виразності і домінанти в інтер’єрі. Такий прийом – значної різниці у пропорціях – використовується архітекторами і дизайнерами для досягнення більшої виразності форми і неочікуваного ефекту (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Стільці та інтер’єр Ч.Р. Макінтоша:

а) стілець для їдальні «Будинку на пагорбі», що став візитною карткою дизайнера; б) інтер’єр «Вербної чайної», 1903 р.